КАФЕДРА ОХОРОНИ ПРАЦІ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання практичної роботи

„Визначення економічних наслідків виробничого травматизму”

з дисципліни

"Охорона праці в галузі"

(для студентів усіх спеціальностей V курсу

денної та заочної форм навчання )

Рекомендовано

на засіданні кафедри ОП

Протокол № 5 від 07.02.2011

Затверджено

на засіданні методради ДонДТУ

Протокол № 5 від 11.03.2011

Алчевськ

ДонДТУ

2011

УДК 658.382

Методичні вказівки до виконання практичної роботи „Визначення економічних наслідків виробничого травматизму” з дисципліни "Охорона праці в галузі" (для студ. усіх спец. V курсу ден. та заочн. форм навчан.) / Укл.: Н.В. Коцюбинська – Алчевськ: ДонДТУ, 2011. – 22 с.

Наведені методики оцінки економічних наслідків виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємстві, надані варіанти завдань до розрахунку.

Укладач Н.В. Коцюбинська, ст. викл.

Відповідальний редактор А.Г. Дородніков, доц.

Відповідальний за випуск М.І. Антощенко, проф.

Визначення економічних наслідків виробничого травматизму

Мета роботи: вивчення методики визначення економічних наслідків виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємстві.

1. Причини виробничого травматизму

Виробничий травматизм залишається однією з найгостріших соціально-трудових проблем, як наслідок незадовільного стану умов та охорони праці, у першу чергу пов'язаних з наявністю небезпечних та шкідливих факторів на робочих місцях, що призводить до втрати працездатності людини, а іноді до смерті. Американський вчений Г.-У. Гейнрих, який відомий своїми розробками моделі працеохоронної діяльності, установив таку залежність між кількістю небезпечних і шкідливих факторів та тяжкістю їх проявів: на одну тяжку травму приходиться 29-30 зарегистрованих нещасних випадків та 300-330 інцидентів без будь-яких наслідків.

Для світової економіки втрати від нещасних випадків та професійний захворювань оцінюються в 4% внутрішнього валового продукту (ВВП), для країн Європи та США – 3% ВВП.

Збитки від травматизму обумовлені причинно-наслідковими зв'язками. Перш ніж підраховувати наслідки виробничого травматизму на підприємстві, слід звернути увагу та виявити причини нещасних випадків. Виникнення кожного конкретного випадку, як правило, є наслідком не окремо взятої причини, а – ланцюгом відповідних передумов. Існує низка об'єктивних та суб'єктивних причин, які сприяють росту числа та тяжкості нещасних випадків. Дослід таких причин дозволяє їх усунути та протидіяти росту травматизму.

Як правило, нещасні випадки мають багато причин. На цей час існує багато класифікацій причин травматизму, що сприяє підвищенню ефективності заходів по зниженню рівня травматизму та професійних захворювань.

Самою розповсюдженою є наступна класифікація, в якої розрізняють 4 групи причин нещасних випадків:

1 – технічні (конструктивні недоліки засобів виробництва, транспортних засобів та ін.);

2 – організаційні (незадовільне управління охороною праці, недоліки в навчанні безпечним приймам праці та ін.);

3 - санітарно-гігієнічні (підвищений рівень шуму, вібрації та ін.);

4 – психофізіологічні (незадовільний "психологічний клімат" в колективі та ін.).

Згідно цієї класифікації, можна зробити висновок, що причини травматизму в першу чергу пов'язані з недоліками технічного забезпечення виробничого середовища, тобто мають об'єктивний характер. Але не менш суттєвою є група психофізіологічних причин, яка пов'язана з людським фактором, тобто є групою суб'єктивних причин.

Наведена класифікація добре поєднується з іншою класифікацією, яку розробив Г.-У. Гейнрих на замовлення страхових компаній США. Ця класифікація вважається однією з найінформаційнішою та включає теж чотири основні групи причин:

1 – людина, її настрій та здоров'я;

2 – недоліки, що притаманні даній людині (робітник не має достатньої кваліфікації, не володіє достатньою мотивацією до праці, робота не відповідає можливостям людини);

3 – стан виробничого середовища, що суперечить правилам безпеки (виробниче обладнання, оснащення робочого місця або технологія виробництва не відповідають нормам безпеки);

4 – події, що безпосередньо викликали нещасний випадок ( раптове порушення у роботі обладнання або робочих пристроїв, неадекватні дії персоналу та ін.).