14. Соціал-економ становище Укр у 20-30-ті роки, політика індустріалізації

Захоплена більшовиками, Україна перебувала у надзвичайно важкому соціально-економічному становищі, спричиненому наслідками багаторічних війн і розорень. . Влітку 1921 р. південь України охопила засуха. Від голоду 1921–1923 рр. померли близько 1,5 млн. селян.Загроза політичного та економічного краху змусила більшовиків перейти у 1921 р. до “нової економічної політики”.1922–1924 рр. була проведена фінансова реформа. Протягом 1921–1922 рр. на території республіки набули чинності чимало законодавчих актів Росії, хоч УСРР все ще залишалася суб’єктом міжнародної політики. 30 грудня 1922 р. більшовики проголосили створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) як федеративної держави. У 1923 р. РКП(б) ухвалила програму коренізації. Успіхи у проведенні політики “українізації” дають підставу називати цей період українським ренесансом, або відродженням (у 1930-х рр. – розстріляне відродження).Політика “українізації” спричинила посилення позицій прихильників національного комунізму. У 1929–1930 рр. відбувся один із перших показових судових процесів над українською інтелігенцією вигаданої “Спілки визволення України”.

15. НЕП в Радянській україні

Загроза політичного та економічного краху змусила більшовиків перейти у 1921 р. до “нової економічної політики” (НЕП) з частковою денаціоналізацією та поверненням до капіталістичної ринкової системи і товарно-грошових відносин, але військова промисловість, транспорт, банки, зовнішня торгівля залишались у руках держави. Набули розвитку кооперація, госпрозрахунок, матеріальна зацікавленість, заміна продрозверстки продподатком і т. п.; у 1922–1924 рр. була проведена фінансова реформа, у рамках якої запроваджено тверду валюту – червонець. НЕП дозволила швидко відбудувати зруйноване господарство, значно збільшивши виробництво промислової та сільськогосподарської продукції. У 1927 р. українські селяни обробляли на 10% більше землі, ніж в 1913 р. Сягнуло довоєнного рівня виробництво предметів споживання, підвищився рівень життя людей.

116. Радянська модернізація Укр (1929-1939)

ІІндустріалізація - Курс на індустріалізацію визначив XV з'їзд (грудень 1927 року ), затвердивши директиви першого п 'ятирічного плану розвитку господарства на 1929 - 1933 роки. У роки індустріалізації було запроваджено величезну кількість машин, агрегатів, механізмів, що викликало необхідність істотного підвищення освіти і перш за все технічної грамотності кадрів, масового оволодіння новою технікою, різноманітними професіями, технологічними процесами. Усе це також мало прогресивне значення. Колективізація - У 1929 р. на пленумі було зазначено, що Україна повинна в найкоротший термін упровадити колективізацію, показуючи приклад іншим республікам СРСР. Встановлення колгоспно-радгоспної системи супроводжувалося насильницькою експропріацією землі, худоби, реманенту. Тяжкими були для України й наслідки масових депортацій. Наприкінці 20-х років селяни були примусово переселені в необжиті райони Сибіру. Голодомор 1932-1933 рр. - 7 серпня 1932 р. ухвалили власноручно написану Й. Сталіним постанову «закон про п’ять колосків». Конфіскація хлібних запасів, здійснена комісією В.Молотова в рамках хілбозаготівель, була основним, але не єдиним фактором голодомору 1932 - 1933 рр. Голодомор 1932-1933 рр. мав жахливі наслідки в усіх сферах суспільного життя. Політичні репресії - У вересні1929 р. відбулися арешти визначних діячів української науки, культури, релігії т.д. За фальшивими звинуваченнями були засуджені та розстріляні багато українських поетів та письменників. Репресії не обминули й театр. Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації.

117. Політичне і соціально-економічне ст. ановище західноукраїнськиї земель.:

Територія західноукраїнських земель входила до різних держав: Східна Галичина і Західна Волинь перебувала під владою Польщі; Північна Буковина і придунайські землі – Румунії; Закарпаття – Чехословаччини. У складі Польщі українські землі утворювали чотири воєводства. Поляки посідали панівне становище в усіх сферах суспільно-політичного, господарського і духовного життя. Для Польщі ці землі стали сировинно-аграрним придатком. Серед українських політичних партій та організацій найбільшим і найвпливовішим було ліберально-демократичне Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО), засноване у 1925 р. у Львові. У 1935 р. партія проголосила курс на “нормалізацію” польсько-українських відносин. УВО була заснована у 1920 р. колишніми членами УГА у Празі з метою боротьби за незалежну Україну. ОУН розпочала свою діяльність наприкінці січня 1929 р. на з’їзді у Відні. У складі Румунії - У Румунії до 1928 р. діяв воєнний стан, а у 1938 р. була встановлена військова диктатура. У 1919 та у 1924 рр. у Бессарабії відбулися два великі повстання – Хотинське і Татарбунарське. У 1929–1934 рр. діяла легальна партія “Визволення”, що закликала до боротьби за “радянську червону Буковину” та її приєднання до УСРР. У складі Чехословаччини до 1939 р. перебувало Закарпаття. у суспільно-політичному та культурному житті становище закарпатців було значно кращим, ніж у Польщі і Румунії. Переломним моментом у розвитку національно-визвольного руху українців Закарпаття стала Мюнхенська угода 30 вересня 1938 р., за якою значна частина території Чехословаччини відійшла до гітлерівської Німеччини. 11 жовтня 1938 р. було затверджено перший уряд Карпатської України у федерації з Чехією та Словаччиною. 15 березня 1939 р. сейм у Хусті проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Президентом Карпатської України було обрано А.Волошина.