Viіі. Література

навчальна:

– основна:

Хворостинка В.М., Моїсеєнко Т.А., Журавльва Л.В. Факультетська терапія. – Харків: Факт, 2000. - 888с.:іл.

Денисюк В.І., Денисюк О.В. Доказова внутрішня медицина. Таємниці, стандарти діагностики та лікування. – Вінниця, 2006. – 704с.

– додаткова:

Окороков А.Н. Лечение заболеваний пищеварительной системы – Витебск: «Белмедкнига», 1997. – 445 с.

Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах (методичний посібник). – К., 2006. – 80 с.

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри внутрішніх хвороб -1

«_____»__________________2008р.

Зав. кафедри, професор Сиволап В.Д.

Методичні вказівки

до практичного заняття для студентів 4-го курсу медичного та педіатричного факультетів

ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ТА ІНШІ ВИРАЗКИ ШЛУНКУ ТА 12-ПАЛОЇ КИШКИ

Методичні вказівки підготував

асистент Бондаренко О.П

Запоріжжя, 2008

Тема №13: Виразкова хвороба та інші виразки шлунку та 12-палої кишки

Кількість навчальних годин: 5 годин

I. Актуальність теми

Виразкова хвороба (або пептична виразка (ВХ))– складний патологічний процес, в основі якого є запалення слизової оболонки гастродуоденальної зони, в більшості випадків інфекційного походження, з розвитком локального ушкодження слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), як відповідь на порушення внутрішнього балансу місцевих факторів ”агресії” та ”захисту”.

ВХ - актуальна проблема практичної охорони здоров´я України. Результати великих епідеміологічних досліджень останього часу показали наявність суттєвих змін у структурі поширеності і захворюваністі на хронічні захворювання органів травлення (ХЗТ). В Україні зареєстровано біля 5 міліонів хворих на виразкову хворобу (ВХ). Незважаючи на певні успіхи в лікуванні ВХ, у більшості індустріальних країн ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності у працездатному віці, охоплюючи від 5 до 10% дорослого населення.

Тому профілактичні та терапевтичні заходи повинні застосовуватися, в першу чергу, у пацієнтів з високим ризиком виникнення ВХ.

Найбільш виражений позитивний вплив на результати лікування ВХ в останні роки мало вдосконалення алгоритмів лікування, спрямованих на відновлення цілісності та бар´єрних властивостей слизової оболонки шлунка й 12-палої кишки, зниження впливу факторорів агресії, порушення балансу між якими зумовлює хронізацію процесу та розвиток ускладнень.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, клінічних проявів, протоколів діагностики ВХ з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на ВХ.

II. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

II.1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1

• про місце ВХ в структурі ХЗТ, поширеність у різних вікових та етнічних групах;

• про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ускладнень, летальності, найближчого та віддаленого прогнозу хворих на ВХ;

• про історію наукового вивчення ВХ та внесок вітчизняних вчених;

II.2 Студент повинен знати (засвоїти): α2

• етіологію ВХ;

• ключові ланки патогенезу ВХ;

• клінічну класифікацію ВХ;

• типові клінічні прояви ВХ;

• лабораторну та інструментальну діагностику ВХ;

• ускладнення ВХ;

• принципи лікування ВХ

II.3 Студент повинен оволодіти:

Навичками: α3

• збирання скарг та анамнезу захворювання;

• обстеження хворого на ВХ та виявлення основних симптомів і синдромів;

• сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз;

• визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно протоколам діагностики ВХ);

Вміннями: α3

• інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;

• провести диференційну діагностику з іншими клінічними станами, що супроводжуються подібними до ВХ проявами (гастрити, дуоденіти, панкреатити, холецистити, ІХС та ін.);

• надати рекомендації стосовно режиму та дієти хворого на ВХ, враховуючи стадію захворювання, важкість стану та супутню патологію;

• скласти план лікування хворого на ВХ (згідно протоколам лікування ВХ) з урахуванням стадії захворювання, наявності ускладнень та супутньої патології;

• надати невідкладну допомогу у екстремальних ситуаціях та невідкладних станах.