12. Способи закладки мезодерми.

Розрізняють 4 способи закладки мезодерми: телобластичний, ектодермальний, ентероцельний і змішаний або перехідний.

У багатьох безхребетних тварин мезодерма утворюється з двох клітин – телобластів, які відмежовуються вже на стадії дроблення. Під час гаструляції одночасно з пересуванням ентодерми телобласти занурюються в бластоцель і розміщуються на межі екто- й ентодерми. Телобласти активно діляться, а клітини, які утворюються, вростають тяжами між завнішнім і внутрішнім зародковими листками. Такий спосіб утворення мезодерми називають телобластичним. У голкошкірих та ланцетників мезодерма утв. після закінчення гаструляції, відокремлюючись від ентодерми. В цьому випадку мезодерма закладається у вигляді кишенько подібних виростів ентодерми по обидва боки первинної кишки. Порожнина мезодермальних впинань є зачатком вторинної порожнини тіла(целома). Такий спосіб наз. ентероцельним. У більшості хребетних тварин мезодерма форм. вже у процсі гаструляції одночасно з екто- і ентодермою, внаслідок вгинання клітин ектодерми у бастоцель з одночасною імміграцією в простір між екто- й ентодермою. Цей спосіб наз. ектодермальним. У деяких ри та амфібій мезодерма форм. одочасно з двома іншими зародковими листками, вростаючи суцільним клітинним пластом між екто- й ентодермою завдяки інвагінації і імміграції їхніх клітин(перехідний спосіб).

13. Нейруляція - утворення осьових органів.

На пізніх етапах гаструляції у зародків хордових тварин і людини утв. нервова трубка і комплекс осьових органів (соміті і хорди). Цей процес називають нейруляцією, а стадію ембр. розв. – нейрулою. Під час нейруляції мезодермальні клітини дають початок 4 ембр. зачаткам – хорді, спинним сегментам(сомітам), сегментним ніжкам(нефротомам) і бічним несегменттованим пластинкам (спланхнотомам). Хорда у більшості тварин і людини є лише у зародків, заміщуючись згодом на хребет. Соміти розміщуються по обидва боки від хорди, мають метамерну будову, тобто розпадаються на окремі однакові сегменти - міотоми, дерматоми, склеретоми. Несегментована мезодерма дає початок 2 шарам клітин – зовн.(парієтальному) і вн.(вісцеральному), між якими утв. ІІ порожнина – целом. Осьова нервова система хордових формується на стадії нейрули з матеріалу ектодерми і цей процес ініціюється хордальним зачатком. Клітинний матеріал ектодерми, розміщений над майбутньою хордою, утворює нервову пластинку. Цей шар високих клітин прогинається, формуючи по краям нервові валики, які наближаються, утворюючи спочатку нервовий жолобок, а згодом вони з’єднуються, утворюючи нервову трубку. У процесі утв. багатошарового зародка послідовно форм. 3 порожнини – бластоцель, гастроцель і целом. Гастроцель під час розвитку зародка перетворюється на порожнину середньої кишки, а целом утв. вторинну порожнину тіла.

14. Провізорні органи: функції, значення. Ембріональна індукція.

Провізорні органи – це тимчасові органи для забезпечення життєвих функцій на ранніх етапах онтогенезу. До них відносять жовтковий мішок, амніон, алантоїс, сероза, трофобласт, хоріон і плаценту.

Жовтковий мішок – це кровотворний орган, від поглинає поживні речовини із жовтка і переносить до зародку.У формуванні його стінки беруть участь ектодерма, несегментована мезодерма і ентодерма. Жовтковий мішок — винесена за межі зародка частина пер­винної кишки. Стінка жовткового мішка складається з двох ша­рів: внутрішній шар утворений позазародковою ентодермою, а зовнішній — позазародковою мезодермою. В період найбільшого розвитку жовткового мішка його кровоносні судини відокремлені від стінки матки тонким шаром тканини, що робить можливим поглинання з матки живильних речовин і кисню. Позазародкова мезодерма служить місцем ембріонального гемопоезу. Тут фор­муються кров'яні острівці, в яких із стовборувих кровотворних клітин диференціюються клітини крові. Позазародкова ентодер­ма жовткового мішка служить джерелом первинних статевих клі­тин; вони мігрують в зачатки гонад, де диференціюються в гаме­ти.

Амніон – зародкова оболонка, заповнена амніотичною рідиною. Амніон створює навколо зародка водне середовище, захищаючи його від механічних пошкоджень, висихання, допомагає плоду здійснювати рухи. В залежності від його наявності тварин поділяють на амніоти(рептилії, птахи, ссавці) і анамнії(не мають(риби, амфібії).

Хоріон – це провзорний орган, що формується з ворсинок трофобласту. З часов він набуває ворсинок, якими прикріплюється зигота до матки. Через 12 тижнів ембр. розв. хоріон зливається зі стінками матки, утворюючи плаценту. Плацента бере на себе функції живлення, виділення і газообміну плода. Плацента зв'язує плід з організмом матері. Плацента складається з матерінської (базальна частина децидуальної оболонки) і плодової (ворсинчастий хоріон — похідне трофобласта і позазародкової мезо­дерми) частин.

Алантоїс – утворюється з поза зародкової ентодерми і вісцерального листка мезодерми. Він бере участь у газообміні та виконує роль сечового міхура, оскільки є місцем накопичення метаболітів.

Серозна оболонка – складається з ектодерми і парієтального листка мезодерми. Вона виконує захисну і дихальну функції, бере участь у мін. обміні.

Ембріональна індукція: бластомери впливають один на одного. Якщо пошкодити 1 бластомер, то дефектними можуть стати і інші.