
- •"Вступ в спеціальність"
- •Розділ 1. Пф.С.01.Пр.0.01.01. Литво – основний спосіб отримання фасонних виробів
- •1. Історія розвитку ливарного виробництва
- •2. Роль вчених у розвитку науки про литво металів та сплавів.
- •Сучасний стан та завдання, які стоять перед ливарним виробництвом на даному етапі розвитку України.
- •Емельянова а. П. Технология литейной формы. - м.: Машиностроение, 1986. С.
- •Титов н. Д., Степанов ю. А. Технология литейного производства. - м: Машиностроение. 1985. С.
- •Загальні відомості про завод I його структуру
- •Загальні відомості про ливарний цех, його роль та місце в структурі заводу
- •Класифікація ливарних цехів. Типи ливарного виробництва
- •Структура ливарного цеху. Основні та допоміжні виробничі відділення цеху та їх призначення
- •Продукція ливарного цеху
- •Умови роботи литих деталей та вимоги, які до них висуваються
- •Розділ 2. Пф.С.01.Пр.0.01.02 (пф.С.03.Пр.0.18.04) Виготовлення виливок з чорних та кольорових сплавів
- •М огилев в. К., Лев о. И. Справочник литейщика. - м.: Машиностроение. Конструктивні елементи ливарних форм
- •Технологічні елементи ливарних форм
- •1. Метали та їх класифікація
- •2. Сплави чорні I кольорові, деформовані й ливарні, їх структура, область використання
- •3. Характеристика сталі, чавуну.
- •3.1. Сірий, високоміцний і ковкий чавуни
- •3.2. Сталі для відливок
- •4. Кольорові метали та сплави
- •5. Властивості металів I сплавів.
- •Властивості ливарних сплавів
- •Рідкотекучість ливарних сплавів
- •3. Проектування та виготовлення модельних комплектiв
- •Допоміжне і контрольне модельне оснащення
- •Класифікація модельних комплектів Модельні комплекти класифікують за такими ознаками:
- •Вимоги до модельного комплекту
- •Матеріали, які використовуються для виготовлення модельного комплекту
- •Розробка конструкції елементів модельного комплекту
- •5. Дерев’яні модельні комплекти
- •6. Металеві модельні комплекти
- •Номінальна товщина (мм) стінок металевих моделей і стрижневих ящиків
- •7. Модельні комплекти із неметалевих матеріалів
- •Корицький г.Г, Маняк м.О., Пасічник с.Ю. Технологія ливарного виробництва. Навчальний посібник – Донецьк: ДонНту, 2008 – 176 с.
- •1.Класифікація формувальних матеріалів
- •2.Вимоги до формувальних матеріалів та сумішей
- •Властивості формувальних матеріалів та сумішей
- •3. Формувальні піски: призначення, склад, маркування та вимоги.
- •Сполучні матеріали: призначення, склад, маркування та вимоги
- •5.Допоміжні матеріали
- •Класифікація формувальних і стержневих сумішей, склад та властивості їх для різних сплавів
- •Приготування формувальних I стержневих сумішей
- •Підготовка відпрацьованої суміші:
- •Попередня підготовка свіжих матеріалів
- •Приготування формувальних сумішей
- •Контроль властивостей сумішей
- •Організація робочих місць при ручному формуванні
- •6.14. Машинне формування
- •Розрахунок ливникової системи для відливок із сірого чавуну
- •Значення коефіцієнта μ
- •Розплаву по роз’єму:
- •Дані Фундатора
- •1.7.2. Визначення параметрів шлакоуловлювача і стояка
- •1.7.3. Визначення розмірів елементів ливникової системи
- •Розрахунок ливниково-живильної системи для відливок із ковкого чавуну і сталі
- •1.7.4. Визначення маси ливникової системи
- •Контрольні питання
- •1. Загальні відомості про технологічні процеси готування ливарних розплавів
- •Готування чавунних розплавів
- •4. Приготування сталевих розплавів
- •5. Приготування розплавів кольорових металів
- •Контрольні питання
- •Отримання литва на автоматичних лініях
- •Повітряно-імпульсна формовка (Мал.26. )
- •4.3. Вакуумно-плівочна формовка (Мал.27. )
- •Литво по виплавлюваних моделях
- •У техпроцес виготовлення відливок по виплавлюваних моделях входить:
- •5.2. Литво в кокіль
- •5.4. Відцентрове литво
- •5.5. Литво в оболонкові форми
- •5.6. Безупинне литво
- •5.7. Електрошлакове литво
- •5.8. Литво вижиманням
- •Раковини
- •Тріщини
- •Дефекти поверхні відливок
- •Дефекти структури відливок
- •. Правила поведінки на території заводу
- •6.2. Техніка безпеки в ливарних цехах
- •6.3. Протипожежні заходи
- •6.4. Виробнича санітарія в ливарних цехах
- •6.5. Перша допомога при нещасних випадках
- •6.6. Особиста гігієна робітника-ливарника
3. Проектування та виготовлення модельних комплектiв
Процес одержання відливки починається в модельному цеху заводу або модельному відділенні ливарного цеху (якщо на підприємстві відсутній спеціалізований модельний цех). Користаючись кресленням модельно-ливарної технологічної розробки, робітник-модельник виготовляє модельне оснащення— пристосування, необхідні для виробництва форм і стержнів.
Набір модельного оснащення називають модельним комплектом. Склад модельного комплекту залежить від методу (ручний, машинний) виготовлення форм, а також складності одержуваних відливок. При ручному формуванні в нього входять модель, підмодельний щиток і стержневі ящики, а при машинному дві модельні плити (для роздільного виготовлення нижніх і верхніх напівформ) і стержневі ящики. Число вхідних у модельний комплект стержневих ящиків залежить від складності відливок: при одержанні нескладних відливок (фланців, плит, кришок і т.п.) модельний комплект включає один-два ящики, а при виробництві складних відливок (станин металорізальних верстатів і т.п. деталей) їхнє число може досягати декількох десятків.
Крім моделей, модельних плит і стержневих ящиків у модельні комплекти можуть входити формувальні, стержневі і контрольні шаблони, кондуктори, а також моделі елементів ливникових систем і живлення відливок.
М
оделі
Моделі служать для одержання в ливарних формах порожнин, які мають форму і розміри, близькі до обрисів одержуваних відливок, і призначених для прийому заливаємого у форму розплаву.
Нероз'ємні моделі (мал. 3.1, а) служать для виробництва нескладних по конфігурації відливок, які можуть бути заформовані в одній половині форми.
Роз’ємні моделі (мал. 3.1, б) застосовують при виробництві відливок більш складної і різноманітної конфігурації. Формування по таких моделях ведеться в двох, а іноді і трьох опоках. Частини роз’ємних моделей з'єднуються дерев'яними чи металевими шипами 1
М
оделі
з від’ємними частинами
(мал. 3.1, в) використовують при формуванні
відливок, які мають піднутрення та
перешкоджають вилученню моделі з форми.
Від’ємні частини приєднуються до
моделей шпильками (мал. 3.2, а) або накладками
зі скосами, які прийнято називати
«ластівчин хвіст» (мал. 3.2, б).
Модель не є точною копією виробу, який відливається, тому що відображає зовнішні обриси заготовки. Отвори порожнини, западини і поглиблення значних розмірів при литві звичайно одержують за допомогою стержнів, а дрібні – при наступній механічній обробці відливок.
П
ри
виробництві особливо великих відливок
(деталі гідравлічних турбін і т.п.), маса
яких досягає 200 т і більш, формування
ведуть по скелетних
моделях
(мал. 3.3). Зовнішні обриси такої моделі
виконують дерев'яними фасонними брусами,
а також формувальною сумішшю, якою
набивають пустотілу середину і проміжки
між поверхневими елементами дерев'яного
каркаса. Застосування каркасних моделей
заощаджує деревину і полегшує транспортні
операції, а також дозволяє різко знизити
цикл одержання відливок.
Поряд з моделями як пристосування для виготовлення форм застосовують шаблони. Формувальні шаблон – це плоскі дерев'яні шкребки з прямолінійною чи фасонною крайкою, яка ріже. Застосовують при безмодельному (шаблоновому) виготовленні ливарних форм, призначених для одержання одиничних великих відливок, які мають форму тіл обертання (шківи, чаші, казани і т.п.).
Модельні плити
При машинному формуванні моделі закріплюють на ретельно оброблених модельних плитах, які відливаються з чавуна або сталі. При виготовленні форми на двох машинах застосовують однобічні модельні плити (мал. 3.4, а), а при безопочній формовці дрібних відливок на одній машині – двосторонні (мал. 3.4, б). Дуже складні відливки з малими ухилами вертикальних стінок (колеса з литим зубом, корпуса ребристих радіаторів і ін.) формуют із застосуванням протяжливих плит (мал. 3.4, в), які мають спеціально вирізані отвори і точно відповідають зовнішньому контуру моделі. При вилученню моделі з напівформи опускається тільки нижня частина плити 6, а краї верхньої (протяжливої) плити 5 утримують суміш в опоці, охороняючи її від обвалу.
По способі з'єднання моделі з модельною плитою модельні плити підрозділяються на збірні, суцільнолиті і координатні. Виготовлені окремо моделі закріплюють на збірних плитах болтами і шпильками. На суцільнолитих плитах модель відлита заодно з модельною плитою. Координатні модельні плити (див. мал. 3.4, а) мають велике число отворів, розміщених строго певним чином, що використовують для монтажу моделей і елементів ливникової системи.
В
умовах дрібносерійного виробництва,
коли часто змінюють модельні плити на
формувальних машинах, дуже вигідне
використання модельних плит зі змінними
дерев'яними вкладишами і з закріпленими
на них дерев'яними моделями 3
(мал. 3.4). В умовах масового і крупносерійного
виробництва застосовують модельні
плити з моделями з алюмінієвий сплавів
(мал. 3.5.).
При монтажі великих модельних плит, з метою зниження маси, застосовують дерев'яні моделі, найбільш зношувальні частини яких забезпечуються металевою окантовкою з листової сталі. З тією ж метою на поверхні дерев'яних моделей наносять тонкий (товщиною 0,3—0,4 мм) шар цинку або алюмінію
Стержневі ящики
Ці пристосування, які служать для виготовлення стержнів, по конструктивних особливостях поділяються на цільні, роз’ємні і витряхні.
Цільні ящики (мал. 3.5, а) застосовують при виготовленні стержнів простої конфігурації з великими ухилами на бічних поверхнях, що обумовлює їхнє легке вилучення із ящика.
Р
оз’ємні
ящики
(мал. 3.5, б,
в)
є найбільш розповсюдженими і застосовуються
при виготовленні стержнів найрізноманітнішої
конфігурації. При виробництві дуже
складних стержнів роз’ємні ящики
забезпечують окремими частинами.
Витряхні ящики (мал. 3.6, а) застосовують при виготовленні великих і складних по конфігурації стержнів. Ящик складається з корпуса 1 і чотирьох вкладишів 3, які вставляються в нього. Маючи великий ухил, вкладиші легко витрушуються з корпуса разом з набитим із суміші стержнем і легко від нього відокремлюються переміщенням убік. У витряхних ящикх можна робити стержні зі зворотними ухилами, виступами і западинами на бічних поверхнях. Відсутність необхідності розштовхування стержня перед його вилученням із ящика обумовлює високу точність розмірів стержнів, а отже, і відливок. Для зручності перекидання (кантування) корпус ящика з однієї сторони забезпечують сегментами 2.
У
залежності від необхідної кількості
стержнів стержневі ящики виготовляють
з дерева або алюмінієвих сплавів. З
огляду на малу зносостійкість алюмінієвих
сплавів, площина рознімання (сторону
набивання суміші) металевих ящиків
покривають сталевими накладками 3
(див. мал. 3.5), які прикріплюють до корпуса
гвинтами. Перед набиванням суміші
частини д
ерев'яних
роз’ємних ящиків скріплюють скобами
1
або струбцинами, а металевих— болтами
з гайками 2.
Поряд зі стержневими ящиками, як пристосування для виготовлення стержнів, застосовують шаблони. Останні являють собою плоскі дерев'яні шкребки з прямолінійною чи фасонною крайкою, яка ріже. Їх застосовують при виготовленні великих і середніх стержнів, які мають форму тіл обертання, при одержанні відливок патрубків, труб, вентилів і інших подібних деталей водопровідних і паропровідних мереж.