
- •3.Етика як філософська наука про мораль.
- •9.Етика китаю
- •8.Етика давньої індії
- •10. Етичні вчення античної епохи
- •11.Етичні ідеї софістів
- •15. Етика середньовіччя: провідні ідеї
- •17. Етика Нового часу: відправні точки та корінні проблеми
- •18.Етика обов’язку Канта
- •20.Етика Ніцше
- •31.Проблеми походження моралі
- •4.Взаємозвязок етиики з іншими науками
- •5.Напрямки етики
- •12. Етика сократа
- •13.Етика платона
- •14. Етика арістотеля
- •16.Етика відродження
- •19. Етика гегеля
- •22. Основні етапи розвитку української етичної думки
- •23. Етичні погляди мислителів київської русі
- •24.Особливості козацької моралі
- •25. Етичні погляди києво – могилянської академії
- •26. Етичні ідеї сковороди
- •27. Українська етична думка хіх – ххст.
- •28. Етичні ідеї вернадського
- •29. Ідея кордоцентризму
- •30. Ідея конкордизму виниченка
- •34. Золоте правило моральності
- •35.Мораль як система регуляції поведінки
- •36.Мораль та інші форми регуляції поведінки
- •37. Проблема моральної свободи людини
- •38. Проблема морального вибору
- •39.Моральна відповідальність людини
- •40. Етичні цінності
- •41.Моральна оцінка вчинку
- •42.Основні етичні категорії
- •43.Проблема добра за арістотелем
- •44.Поняття морального добра
- •45.Концепції походження зла
- •46. Взаємозвязок добра і зла
- •47.Обовязок як етична категорія
- •48.Совість як категорія етики
- •49.Етична категорія справедливості
- •50.Щастя як категорія етики
- •51.Етика спілкування
- •52.Толерантність як необхідна умова спілкування
- •53.Повага як моральна основа спілкування
- •54. Специфіка феномену товаришування
- •55.Моральні аспекти дружби за арістотелем
- •56.Етичні проблеми феномену любові за е.Фроммом
- •57.Вчення арістотеля про чесноти
- •59.Етичні ідеї володимира мономаха
- •60.Розуміння щастя у філософії сковороди
- •61.Етичні ідеї у праці с.Кримського "з усіх прав людини найважливішим є право бути іншим"
- •65. Особливості етики "благовіння перед життям" у праці Штейцнера
- •66.Справедливість як соціальна норма та особиста чеснота у роботах о.Хоффе
- •67. Професійна етика. Етичний кодекс педагога та психолога
- •62. Проблема національного у роботі м.П. Драгоманова
- •7. Основні етапи розвитку етичної думки
67. Професійна етика. Етичний кодекс педагога та психолога
Професі́йна е́тика — система конкретизованих моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тієї чи іншої професійної діяльності людей.
Професійна етика — це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов'язків.
Кодекс професійної етики педагога визначає сукупність моральних вимог, що випливають з принципів і норм педагогічної моралі, і регулює його поведінку і систему відносин в процесі педагогічної діяльності. Однією з основ кодексу професійної етики вчителя є встановлення основних вимог, які визначають ставлення вчителя до самого себе, до педагогічної праці, до учнівському та педагогічному колективам і т.д.
Кодекс психолога
Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об'єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими. Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
-КОМПЕТЕНТНІСТЬ
-ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТА
-КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
-ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИ-ХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
-КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
62. Проблема національного у роботі м.П. Драгоманова
Без перебільшення м.п.драгоманова, можна назвати людиною, яка мала безпосередній вплив на розвиток української громадської думки і надала українському руху нове забарвлення. Серед основних засад драгоманівських розробок виокремлюються аспекти глибокого синтезу української національної традиції на грунті демократизму. Драгоманов постійно намагався захистити національну самобутність, оригінальність, цінність, доводив необхідність комплексного підходу до розв’язання актуальних проблем, акцентував увагу на потребі врахування національної специфіки та світових тенденцій, наголошував добровільності національної самоідентифікації, пропонував принципово новий шлях реалізації національних цілей, звертався не до народу, а до більш освідчених, свідомих і впливових верств.
7. Основні етапи розвитку етичної думки
Історія розвитку етичної думки налічує майже 26-віко-вий період свого існування. Викристалізовуючись із великої багатоманітності відображеної в людській думці моральної практики, етична думка поєднується з теоретичним осягненням моралі як особливого соціального явища.
Античність увійшла в історію етичної науки як початок її становлення—Тут уперше була зроблена спроба вирішення моральних проблем, а також обґрунтування власне проблеми моральності (її основ, сенсу,обов'язковості). Навіть уведення терміна «етика» є заслугою античного
філософа Арістотеля, який створив першу етичну систему і по праву вважається батьком етичної науки.
Середньовіччя. Зміна всесвітньо-історичних епох, перехід від античності до середньовіччя фактично відбувався в хронологічних рамках самогоантичного суспільства. Відправним її пунктом стала криза III—IV ст., що
позначилася на всіх сферах життя Стародавнього Риму. На початку IV ст. християнство із форми протесту поневолених і знедолених, віри гнаної й переслідуваної перетворилося на офіційно визнаний культ, що зайняв домінуюче становище в імперії.
Відродження
Період ранньої кризи феодалізму і зародження буржуазних відносин (XV—XVI ст.) названо епохою Відродження. Вона прийшла на зміну середньовічної культури, а тому зберегла в собі багато її ознак. Щоправда, має і свої особливості, зокрема за цієї епохи відбулося соціальне пробудження особи, яка поступово звільнялася від усвідомлення обмеженості свого буття, впевнювалася у своїх можливостях. Очевидно, тому тогочасна філософія, особливо етика, були звернені не до Бога, а до людини.
Етика Нового часу
Новий час тривав від буржуазних революцій у Західній Європі, що почалися наприкінці XVI ст., і до початку XX ст. Етика цього періоду є складним і суперечливим феноменом, що охоплює матеріалізм і ідеалізм, об´єктивізм і суб´єктивізм, раціоналізм і емпіризм, оптимізм