61.Етичні ідеї у праці с.Кримського "з усіх прав людини найважливішим є право бути іншим"

Сергі́й Бори́сович Кри́мський — український філософ, культуролог, яскравий представник Київської філософської школи. Лауреат Шевченківської премії (2005), премій ім. Д. Мануїльського (1990), ім. М.Туган-Барановського (2000), ім. Д. Чижевського (2001). Заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Автор понад 200 наукових праць, зокрема — 14 монографій, присвячених проблемам логіки й методології науки, культурології, філософської антропології.

УСЕ РОЗУМНЕ МАЄ МЕЖІ; БЕЗМЕЖНОЮ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ ГЛУПОТА

Найважливішим правом кожного з нас є право бути іншим (зазначав С.Кримський) Інший часто є продовженням тебе самого, тому, коли ти знайомишся з іншою людиною, треба передусім вирішити питання: чи влаштовують тебе її недоліки? І якщо влаштовують, не ставити їх у центр спілкування. Є міра навчання іншої людини, є міра й разумності. Наївні люди часто вважають, що розум безмежний. Насправді все розумне має межі; безмежною може бути лише глупота. Хоча й вона може бути рисою розуму! Не випадково Чехов говорив, що університет розвиває всі здібності, зокрема й дурість.

Стержньовим принципом «етики добра» є імператив (спонукальна вимога) незастосування сили, бо вона, як правило, породжує результати, більш негативні, ніж наявні обставини. Сила застосовується не тоді, коли це можливо, а коли це необхідно. Є, звісно, вороги суспільства, проти яких треба застосувати силу, але якщо від тебе особисто залежить, оголосити когось ворогом чи ні — зрозуміло, якого саме вибору категорично не можна робити. Узагалі в житті не треба нічого боятися, зокрема й помилок, бо все добре є результатом виправлених помилок. Для нього особисто вельми повчальною є знаменита так звана «іспанська молитва»: «Господи, допоможи мені зробити те, що я можу зробити, дай мені терпіння змиритися з тим, чого я не можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити перше від другого!». На жаль, у житті така «здатність відрізняти» не так часто зустрічається. Легше, образно кажучи, «махаючи шаблею» бігти в атаку. Важче, хоча часто й розумніше, вміти відступати. Таку ситуацію влучно описав Толстой. На вузькій лісовій дорозі, розповідав він, зустрілися два візники, які їхали на возах з двох протилежних сторін. Кожен з них кричав іншому: «Пропусти мене вперед!». Але випадковий перехожий, який спостерігав за цією сценою, мудро сказав: «Той з вас, хто дійсно поспішає, нехай від'їде назад...»

63.ПРОБЛЕМА НЕПРАВДИ У ФІЛОСОФІЇ КАНТА

І.Кант, неодноразово обговорював проблему брехні і, принаймні, тричі - на матеріалі сюжетно певних прикладів. У «основоположень метафізики моралі» він розглядає приклад завідомо неправдивого обіцянки «неплатежоспособного боржника»: людина, що знаходиться в безпорадному фінансовому становищі, звертається до кредитора, обіцяючи повернути гроші у визначений термін, знаючи напевно, що повернути не зможе. Такого роду обіцянки, говорить Кант, неприпустимі з правової та етичної точки зору, оскільки підривають основи суспільства, є злочином проти справедливості та людяності. Вони принципово неуніверсалізуеми. Вони порушують обов'язки людини як перед іншими, так і перед самим собою. У «Метафізиці моралі» Кант наводить приклад брехні по чужому розпорядженням, коли слуга за наказом господаря на питання прийшли про господаря говорить, що його немає вдома, завдяки чому у господаря з'являється можливість втекти з дому. Однак втікши, він здійснює велике злочин, чого могло б не бути, скажи слуга правду. Тут на слугу лягає подвійна вина: за сказану неправду і за мимовільну співучасть у злочині. В есе «Про мниме право брехати з людинолюбства» (1) Кант розбирає приклад з людиною, що надало притулок одному, якого переслідують зловмисники; незабаром у двері стукають зловмисники і в категоричній формі запитують, не в будинку чи ховається цікавить їх особу. По Канту, моральний борг велить сказати зловмисникам всю правду без приховування.Неправильно думати, що наведені приклади - всього лише сюжетно різноманітні. Хоча Кант розглядає їх як однопорядкові різновиди порушення принципу «Не бреши», за всіма трьома випадками пропонуючи в загальному однакову аргументацію, - ці приклади представляють комунікативно і, відповідно, етично різні ситуації. Це - не приклади-ілюстрації, це нормативно «парадигмальні» приклади, і розглядати їх треба в відповідно різних нормативних контекстах.

64.ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ С.ФРАНКА

Автор стверджує, що єдине питання І про сенс жизниІ хвилює і мучить в глибині душі кожну людину, що навіть найтупішої, такої, що заплив жиром або духовно сплячої людини, оскільки факт наближення смерті є для всякої людини грізне і невідступне нагадування невирішеного, відкладеного убік питання про сенс життя. І Це питання - не І теоретичний вопросІ, не предмет дозвільної розумової гри; це питання є питання самого життя, він так само страшний і, власне кажучи, набагато ще страшніший, ніж при тяжкій потребі питання про шматок хліба для утамовування голодаІ, - говорить Франк. Але величезна більшість людей відмахуються від нього і знаходять життєву мудрість в такій І страусиною политикеІ . Ймовірно, уміння І влаштовуватися в жизниІ здобувати життєві блага обернено пропорційно до уваги, питанню, що приділяється, про І сенсі жизниІ . Парадокс полягає в тому, що чим спокійніше, ніж більш розмірена і впорядкована зовнішнє життя, ніж зайнятіша поточними справами і земними інтересами, тим глибше та душевна могила, в якій поховано питання про сенс життя.

І Франк ясно виразив цю думку: І Шукати бракуючого сенсу життя в якій-небудь справі, в здійсненні чогось означає впадати в ілюзію, неначе людина сама може створити сенс свого життя.І І тут же він продовжує: І Щоб шукати сенс життя - не говорячи вже про те, щоб знайти його, - треба перш за все зупинитися, зосередитися і ні про що не І клопотати.І А на питання: І Що робити, щоб переробити мир на кращий лад? Одна відповідь: - І Нічого - тому що цей задум перевищує людські сили.І Означає треба ставити не питання: І Як мені переробити мир, щоб його врятувати?І, а І Як мені самому жити, щоб не потонути і не загинути в цьому хаосі життя?І Далі автор посилає до Євангелія, тобто до християнської віри. Отже І що робити?І правомірно означає тільки: І Як жити, щоб осмислити і через те непорушно затвердити своє життя?І Іншими словами, не через яку-небудь людську справу долається безглуздя життя і вноситься до неї сенс, а єдина людська справа тільки в тому і полягає, щоб поза всякими приватними, земними справами шукати і знайти сенс життя.