59.Етичні ідеї володимира мономаха

Для філософської традиції Київської Русі характерною є етична

спрямованість, яка виразно звучить у «Повчанні» видатного державного діяча і мислителя князя Володимира Мономаха. Мономах дає своєрідну настанову володарю держави, суть якої полягає в тому, що разом з отриманням влади зростає міра відповідальності, що моральний обов’язок князя — завжди залишатись справедливим. Мірою справедливості є знання.

Отже, володар повинен вміти все, бо інакше він стане залежним від інших.

У творі Мономаха виразно звучить принципово нова думка про світську роль держави, роль загальногромадської справи, незалежної від церкви. У

настанові Мономаха досить чітко вимальовується думка про індивідуальну

відповідальність особистості перед суспільством і Богом, стверджується

перевага добра над злом. Настанови Мономаха значною мірою звернені до

душі, моралі особи, яка повинна мати страх божий у серці, пам’ятати про

тяжкість гріха, творити добро і справедливість. “Повчання Володимира Мономаха дітям” (1096) – унікальний документ стародавньої педагогіки. Філософсько-педагогічні міркування Володимира Мономаха зачіпають ті ж проблеми етики, які розглядав Ксенофонт.

Володимир Мономах наставляв дітей: “Треба брехні берегтися, і п’янства, і блуду, бо в цьому душа погибає і тіло. А якщо хто йде по землях своїх за давниною, то хай не чинить шкоди ні своїм людям, ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, щоб їх не прокляли.

Де йтимете чи станете, напоїть, нагодуйте стороннього; а ще більше вшановуйте гостя – хоч простого, хоч знатного, якщо не можете дарунком, то їжею чи питвом. Люди ці, мимо ходячи, прославлять або засудять чоловіка по всіх землях.

Недужого треба одвідати, за мерцем іти, бо всі ми смертні. І чоловіка не можна минати, не привітавши, не сказавши доброго слова.

Жінку потрібно любити, але не давати їй власті над собою.

Коли щось добре вмієте – не забувайте, а чого не вмієте – учіться, як це робив батько Володимирів. Сидячи дома, вивчив п’ять мов і мав почесть від інших країв. Лінощі ж усьому лихому мати: що людина вміє – те забуде, а чого не вміє – того не навчиться.

А добре поводячись, не лінуйтесь ні до чого доброго, а насамперед до церкви ходити. Хай не застане вас сонце в постелі – так батько Мономахів діяв і всі люди достойні”

60.Розуміння щастя у філософії сковороди

Славетна постать нашого земляка Григорія Савича Сковороди в давній українській літературі – одна з найпомітніших, його творчість із плином часу дедалі більше вабить до себе нові покоління. Сковорода дивував сучасників різнобічним талантом, енциклопедичними знаннями, відповідністю духовних прагнень своїм учинкам, його творчий доробок по праву є надбанням не тільки української, а й світової культури.

Основною категорією етики Г. Сковороди є щастя. Мислитель був переконаний, що його етичне вчення не тільки дає відповідь на запитання, що таке щастя, а й указує людині практичний шлях до нього. Проблеми щастя, пошуку соціальної істини, праведного життя займають центральне місце у творчості поета-філософа. Темі щастя присвячено значну частину збірки «Байки Харківські» і цикл діалогів, написаних у першій половині 70-х років, а саме: «Розмова п'ятьох мандрівників про істинне щастя в житті», «Алфавіт, чи Буквар світу» тощо.

Шлях до морального вдосконалення, говорив Сковорода, лежить через науку, освіту, працю. Лише завдяки мудрості та істинному знанню можна досягти найвищого блага, позбутися пороків і зла, оскільки «як глупота є мати всіх пороків, у тому числі і пихи..., так мудрість є справжня мати як інших чеснот, так і скромності...»

Етика Г. С. Сковороди пройнята оптимізмом і вірою в майбутнє, вона несумісна з церковним вченням про природжену гріховність людини. Філософ часто говорив, що людина за своєю природою не зіпсована, добра і чуйна, що «справді людське серце і розум аж ніяк не можуть бажати зла людям».

Український філософ мріяв про щастя для трудового народу не на небі, а на землі. Він боровся не за якесь примарне, потойбічне щастя, а за земне благополуччя, якого можна досягти не з «божеського благовоління», а тільки працею.

Таким чином, в етичних поглядах народного мислителя і письменника спостерігалася помітна матеріалістична тенденція, яка відображає прогресивність його світогляду.