18. Визначте головні причини війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Головними причинами війни стали важке соціальне, національне і релігійне гноблення, яких зазнавав український народ з боку польської феодальної держави, особливо її магнатів.

Польська влада пробувала руйнувати козацький стан різними шляхами, зокрема набираючи козаків на службу для захисту кордонів, спільних походів проти інших держав тощо. Цих козаків вносили до спеціальних списків – реєстрів. Невдовзі таких козаків стали називати реєстровцями. Між ними і низовими (нереєстровими) козаками виникали часті суперечки. Проте сподівання офіційної влади за допомогою реєстровців розколоти козацтво не справдилися. Чисельність козацтва внаслідок «покозачення» населення України зростала й надалі. Це врешті-решт викликало хвилю козацько-селянських повстань, які вибухали протягом кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.

Одне з таких повстань перетворилися на національно-визвольну війну українського народу 1648–1654 рр. під проводом Б. Хмельницького, найвищу форму протесту проти феодально-кріпосницького й чужоземного гніту. Базою повстання стала Запорозька Січ.

19. Визначте та охарактеризуйте складові формування української козацької держави Військо Запорозьке в умовах війни під проводом Богдана Хмельницького.

Домігшись автономії й визнання Війська Запорозького, козацтво під проводом Б. Хмельницького почало створювати свою адміністрацію і розмежовувати країну на територіальні одиниці – полки та сотні. Полковники, сотники й городові отамани стали здійснювати не лише військову, а й адміністративну владу. В реєстрі Війська Запорозького (1649 р.) названо 16 полків: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Уманський, Брацлавський, Київський, Переяславський, Кропив’янський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжинський, Чернігівський. У них налічувалася 271 сотня з населенням до 1 млн. чол. Найменшою адміністративною одиницею був курінь на базі міста, села або кількох сіл.

Найвищим органом автономії, за звичаєм, вважалися загальнокозацькі збори. Фактично органом державної влади стала рада козацької старшини під головуванням гетьмана. Він же був і головою виконавчої та судової влади, очолював адміністрацію, військо, видавав універсали, вів дипломатичні переговори, скликав козацьку раду. Для організації виконання своїх функцій гетьман утворив уряд – Генеральну канцелярію, до складу якої входили генеральні старшини, яких обирали за звичаєм на козацькій раді (генеральний писар, генеральний суддя, осавули, генеральний хорунжий, довбуш, генеральний обозний, військовий підскарбій, товмач, кантарлей).

У козацькій автономії почали складатися власні економічна і фінансові системи.

20. Охарактеризуйте еволюцію соціальної структури козацької держави в період з 1648 р. До кінця хvііі ст.

Основною суспільною верствою, якій належала влада в Гетьманщині, були козаки – військовий стан, члени якого в мирний час обробляли землю, були землевласниками, інколи їх цікавили промисли.

Всі посади в гетьманській державі були виборні: селяни вибирали старшин і членів копного суду, те саме стосувалося міщанства й козацтва. Духовенство, зокрема священики парафій, також обиралося. Виборними були посади сотників, полковників, гетьмана, а також представників генеральної старшини. Генеральна старшина складалася з перших осіб при гетьмані – генерального обозного, судді, писаря (фактично міністр-канцлера), хорунжого, осавула та ін.

Держава Б. Хмельницького жила відповідно до Литовського статуту. Козаки судилися за ним, а міщани – за Магдебурзьким правом. Існувало й звичаєве право.

На зразок віча для вирішення загальнодержавних питань збиралася козацька рада 2 різновидів: старшинська та чорна. Чорна рада вирішувала стратегічні загальні питання, а старшинська – локальні. Згодом старшинська рада почала брати на себе і функції чорної. Так, чорна рада мала право обирати гетьмана, але вже І. Виговського, Я. Сомка обирала старшинська рада, тому частина козаків вважала цих гетьманів незаконними.

Старшинська рада могла мати вужчий чи ширший склад залежно від того, чи брали в ній участь полковники й сотники разом із генеральною старшиною. З часом козацька старшина перетворюється, як владна еліта, на окремий суспільний стан: має рангові маєтності, вирішує основні державні питання, виконує адміністративну і судову функції. До цього стану входила шляхта.

Саме в часи І. Виговського з’явилася тенденція переростання козацької старшини у шляхту, проти чого протестував козацький загал: у його окремих колах висувалася ідея перетворення на шляхетство всього козацького стану. Наприкінці існування Гетьманщини в складі Російської імперії, за К. Розумовського, козацька старшина почала переходити в російське дворянство масово.

Отже, національно-визвольна війна середини XVII ст. суттєво змінила соціально-національну структуру населення України. Створювалося фактично нове українське суспільство. Місце польських панів і шляхти намагалися зайняти козацька старшина, дрібна українська шляхта, православне духовенство. Соціальною опорою в державі стала козацька старшина, яка поступово перетворилася на окремий стан. Вона формувалася з різних верств населення, але головним її джерелом було козацтво. Саме з цього стану походила більшість полковників, сотників, осавулів.

Загальна кількість старшини в Гетьманщині становила понад 500 осіб. Це хоч і невелика, але мобільна політична сила, яка прагнула юридично виділятися з маси населення. Цей процес почався вже після смерті Б. Хмельницького, був суперечливим, досить повільним, але прогресував. Так, у Березневих статтях 1654 р. право володіти маєтностями надавалося лише гетьманові, а в наступних угодах – усій старшині. До 80-х рр. ХVІІ ст. звільнення маєтностей від державних податків отримували окремі полковники й генеральні старшини, а 1687 р. в Коломацьких статтях, укладених між Петром І і гетьманом І. Мазепою, було записано пункт про звільнення від податків усієї вищої козацької старшини.

Поступово вона дістала широку можливість для подальшого економічного відособлення від основної маси населення, а в політично-адміністративному праві та судочинстві домагалася зрівняння в правах з російським дворянством. Це було остаточно досягнуто в часи правління Катерини ІІ, яка остаточно знищила Гетьманщину.