61. Розкрийте зміст політики «перебудови», яку запровадив у другій половині 1980-х рр. М. Горбачов. У чому полягали особливості проведення цієї політики в урср?

1. Перебудова мала змінити не систему, не фундамент більшовицького соціалізму.

2. Перебудову почав владний клас – партократія – в своїх інтересах, в інтересах свого порятунку, для збереження «єдиної, керівної і спрямувальної КПРС».

3. Гасла перебудови – «радикальні економічні реформи, демократизація суспільного життя, гласність» залишилися дозованими, обмеженими рамками соціалізму.

4. Перебудова намагалася поєднати непоєднанне:

− ринок з централізованим плануванням плануванням;

− політичний плюралізм з керівною роллю КПРС;

− суверенітет республік зі збереженням єдиної союзної держави.

Як «революція згори», перебудова не досягла поставлених цілей, а навпаки, всупереч задуму її ініціаторів, стимулювала революційний процес «знизу»: народ пробудився, гласність і демократизація вийшли за рамки дозволеного, з’явилася легальна опозиція системі, що врешті й призвело до знищення тоталітарної імперії.

Перебудова в Україні мала свої особливості, які відрізняли її від інших радянських республік.

1. Компартія України залишалась найбільш ортодоксальною, вірнопідданою КПРС.

2. Тут була сильна й найдовша протидія партійних консервативних сил на чолі з В. Щербицьким.

3. Радянська Україна залишалася «заповідником застою» без елементарного суверенітету й незалежності від центру.

Однак час перебудови не можна недооцінювати, вона відкрила останній рубіж боротьби на шляху до державності, полегшила, скоротила, прискорила цей шлях.

Чи була б незалежність України без перебудови 1985–1991 рр.?

Відповідь однозначна – так, але шлях до неї був би довшим, важчим і ще більш жертовним.

Перебудова пройшла кілька етапів з квітня 1985 по серпень 1991 рр.:

I етап – квітень 1985 – січень 1987 рр., час визрівання політичного курсу перебудови.

II етап – січень 1987 – літо 1988 рр. – усвідомлення основних завдань перебудови, формування й розширення її соцільної бази.

III етап – літо 1988 – травень 1989 рр. – переміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз.

IV етап – травень 1989 – лютий 1990 рр. – розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння.

V етап – лютий – грудень 1990 р. – поступовий відхід політичного керівництва СРСР від формальних, «революційних» перетворень і одночасно радикалізація народних мас.

VI етап – грудень 1990 – серпень 1991 рр. – загострення економічної та політичної кризи в СРСР, намагання консервативних сил урятувати імперію; кінець перебудови, перемога демократичних сил.

Спроба консервативного табору перейти до активних дій, силою взяти реванш втілилася в проведенні 19–21 серпня 1991 р. державного перевороту. Але демократичним силам вдалося не тільки вистояти, а й перемогти, і 24 серпня 1991 р. український парламент прийняв Акт про незалежність України.

62. Висвітліть діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямку становлення незалежної держави Україна наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр.

У другій половині 80-х – на початку 90-х рр. боротьба за національне й культурне відродження стала одним з пріоритетних завдань національно-демократичних сил. У лютому 1989 р. було створено товариство шанувальників української мови, а через два роки – «Просвіту» ім. Т. Шевченка.

Представники творчої інтелігенції підняли голос на захист української мови. У різних містах України засновувалися культурологічні товариства, метою яких було її відродження. 8 грудня 1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон про мови. Українська мова набула статусу державної, інші отримали право на розвиток і використання в житті етносів республіки.

У листопаді 1988 р. на зборах київської організації Спілки письменників України визріла ідея створити ініціативну групу «Рух на підтримку перебудови». Незважаючи на опір компартійної номенклатури, станом на вересень 1989 р. Рух нараховував майже 280 тис. осіб. Це була масова всеукраїнська демократична організація. Того ж місяця відбувся Установчий з’їзд Народного Руху, який затвердив Програму й Статут організації, обрав її керівні органи. До Програми ввійшли положення про надання українській мові статусу державної, відродження національної символіки, відновлення діяльності Української православної та Української греко-католицької Церков, закриття ЧАЕС.

Наприкінці 1989–1990 рр. на основі самодіяльних громадських організацій та рухів в Україні виникають численні політичні партії. У вересні 1990 р. Президія Верховної Ради України ухвалила постанову «Про порядок реєстрації громадських об’єднань», що створило відповідну юридичну базу багатопартійності в республіці. У квітні 1990 р. на базі УГС було створено Українську Республіканську партія (УРП). Лідером партії обрано Л. Лук’яненко. Головною метою діяльності партія проголосила створення Української самостійної соборної держави. У березні 1990 р. І. Драч, Д. Павличко, В. Яворівський заявили про створення Демократичної партії України (ДемПУ). Головною метою проголосили досягнення державної незалежності України. Тоді ж виникли Соціал-демократична партія України, Об’єднана соціал-демократична партія України, Партія зелених України, Ліберальна партія, Народна партія та ін. Всі новостворені партії в Україні були в опозиції, виступали проти гегемонії Компартії в суспільстві, добивалися докорінних змін у соціально-економічному й політичному житті країни.

Демократизація суспільно-політичного життя, гласність, послаблення, а згодом і ліквідація цензури відкрили замовчувані або сфальсифіковані події в історії України, сприяли поверненню несправедливо забутих імен діячів української культури та їхніх творів. Протягом 1987–1991 рр. поступово відкривалася правда про національно-визвольну боротьбу українського народу 1917–1920 рр., Голодомор 1933 р., колективізацію, масові репресії тоталітарного режиму.

Важливою складовою національно-культурного відродження був дозвіл на діяльність заборонених Української греко-католицької (УГКЦ) та Української автокефальної православної (УАПЦ) Церков. У зв’язку з відновленням історичної справедливості постало питання про повернення їхньої власності, що раніше відійшла до РПЦ.