46. Назвіть причини, політичних репресій в Україні у 30-ті рр. Хх ст. Охарактеризуйте їхній розмах.

Невід’ємною частиною тоталітарного режиму був репресивний апарат. Створений в особі ЧК–ВЧК–ДПУ–ОДПУ, а з 1934 р. – НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ), він ліквідував опозицію та інакодумство в партії та країні, тримав під жорстким контролем увесь хід суспільних процесів у державі. З 1929 p. Україна зазнала три хвилі репресій:

а) 1929–1931 pp. – розкуркулення, депортації;

б) 1932–1934 pp. – голод, репресії після вбивства C. M. Кірова;

в) 1936–1938 pp. – доба «Великого терору».

Одним з перших кроків до масового терору стала так звана «шахтинська справа» навесні 1928 р. Згідно з офіційними повідомленнями, було «викрито» велику «шкідницьку» організацію, яка складалася з вороже налаштованих технічної інтелігенції та білогвардійців. А влітку 1928 р. серед «шахтинців» опиняться й керівники промисловості України, яких звинуватять у створенні «Харківського центру» для керівництва «шкідництвом».

47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті – 1930-ті рр.

Хоча серед певних політичних кіл Польщі домінували відверто шовіністичні настрої, вона все-таки залишалася європейською державою, що ґрунтувалася на конституційних засадах. Тому українці тут, попри статус другосортних громадян, перебували в кращому політичному становищі, ніж їхні співвітчизники в СРСР. Політична палітра західноукраїнського суспільства налічувала 12 партій, які передавали всю гаму ідеологічних переконань – від украй лівих до вкрай правих. Загалом у визвольному русі західних українців проти польського панування в міжвоєнний час чітко простежуються три основні течії: легальна, націоналістична та комуністична.

Важливою ланкою діяльності «легального сектору» були підтримка та розвиток мережі українських громадських організацій: культурно-освітніх, економічних, молодіжних, спортивних тощо. Їхнє значення в умовах польської окупації важко переоцінити. Так, товариство «Просвіта», згуртувавши близько півмільйона членів, підтримувало діяльність читалень, публікувало навчальні матеріали, проводило низку курсів.

Певних успіхів удалося домогтися у вищій освіті та науці. Практично позбавлені доступу до ВНЗ на території Польщі, українські вчені й молодь заснували потай від влади Український таємний університет у Львові (1921—1925).

Важливим чинником визвольного руху галицьких українців була греко-католицька Церква, національний характер якої остаточно викристалізувався завдяки її главі митрополиту А. Шептицькому. Захищаючи інтереси пригнобленого люду, він використовував свій хист, авторитет, власні фінанси. Щороку утримував 40 бідних студентів, у Львові на власні кошти збудував середню школу, надавав матеріальну допомогу приватним школам, був щедрим меценатом та добрим знавцем українського мистецтва.

Невпинне піднесення в міжвоєнні роки переживав український націоналізм. Це пояснювалося браком будь-яких перспектив для українців у Польській державі домогтися права на національне самовизначення парламентськими засобами та крахом радянофільських ілюзій, які певний час панували серед частини західноукраїнського суспільства. Націоналізм був формою природного інстинкту української нації, як і будь-якої іншої, до самозбереження та самоповаги.