19.Основні фактори соціалізації молоді

Моделі соціалізації особистості та фактори соціалізації.А. Мудрик запропонував класифікацію факторів (чотири групи), які впливають на соціалізацію особистості. Перша – мегафактори (космос,планета, світ). Друга – макрофактори (країна, етнос, суспільство,держава). Третя – мезофактори по місцю де безпосередньо проживають люди(регіон, місто, село). Четверта – мікрофактори, вони безпосередньовпливають на людей (сім’я, група ровесників).

На соціалізацію молодих людей найбільше впливають такі чинники(інститути соціалізації): сім’я, групи ровесників, навчання в навчальних закладах, засоби масової інформації, праця, молодіжні організації.Дослідження професора С. Вершловського дають змогу зазначити вплив вище наведених інститутів соціалізації на виділення декількох моделей для реалізації в практичній діяльності.

Перша модель – „стихійна” соціалізація. Якщо процес відторгнення дітейвід школи і сім’ї то пристосування їх до соціального життя буде некерованим. В цьому випадку індивід втрачає позицію дитини в сім’ї і учня в школі. Становлення дорослості у цьому випадку проходить поза сім’єю.

Друга модель – „позашкільна” соціалізація. Ми знаємо, що багато учителів вважають себе відповідальними перш за все за якість базових знань. Тому творчі пошуки учителів спрямовані перш за все на пошук нових педагогічних технологій, які спрямовані на інтелектуальний розвиток учнів. У свою чергу, сфери особистісного, емоційного, соціального становлення свідомо, або стихійно представлені сім’ї, церкві, неформальним групам.

Третя модель – „традиційна” соціалізація. Вона була характерна у соціалістичному суспільстві. Ця модель була школоцентричною. Вона вимагала організацію замкнутого середовища, в центрі якого була школа, яка виховувала. При цьому, в школі „охоплювали особистість” зі всіх сторін, не залишаючи ніяких прогалин і можливостей для відхилення відей для відхилення від заданої норми соціалізації.

Четверта модель – „селекційна” соціалізація. Відповідаючи потребам суспільства в добре підготовленій еліті, діяльність навчальних закладів буде спрямована на жорстку диференціацію учнів (що і відбувається в елітарних навчальних закладах). При такому варіанті, з однієї сторони, соціалізація відбувається поряд із індивідуалізацією, але при цьому школа включає дітей у світ жорсткої конкуренції

П’ята модель – гуманістична соціалізація. Вона призначена на основі ефективного виховання сприяти самостійній діяльності молодих людей, приймати рішення в умовах, яких не було і не могло бути в житті батьківського покоління.

20.Вікова стратифікація

Соціально-вікові процеси і соціально-вікова стратифікація суспільства (описується в термінах "вікова стратифікація", "віковий прошарок" тощо) - кожне суспільство поділяється на пласти (страти) відповідно до віку своїх членів, розвиток же спільноти може бути поданий як процес наступної зміни і спадкоємності цих пластів - поколінь (когорт).

Вікова стратифікація - досить стійка система, що створюється, підтримується і змінюється соціально-віковими процесами. Будь-яка система вікової стратифікації поділяє людей на старших і молодших; а оскільки вік служить підставою для заняття або залишення певної соціальної ролі, поняття старшості набуває не тільки описового, але й ціннісного значення.В.В. Павловського поділяє „молодь” на 4 підгрупи. Такий поділ дозволяє зафіксувати якісно специфічні великі підгрупи молоді, етапи становлення і розвитку в її еволюції від старшого підліткового віку до соціальної зрілості. – вікова підгрупа від 13-14 до 16-17 років – старший шкільний період. Це перехідний період від старших школярів до громадянської юності. Основне завдання молодих людей цього періоду – це вибір професії, навчального закладу, організації, тобто вибір стабільного і перспективного робочого місця. Для цього періоду також характерне перехід від повного утримання до більш самостійного економічного становища. Типовою рисою також є психосоціальний мораторій. – вікова підгрупа від 16-17 до 20-21 років період громадянського становлення (юність). Цей період можна визначити як початок самостійної трудової діяльності одної частини молодих людей, продовження навчання у вузах і коледжах другою частиною, службою в армії третьою. Люди такого віку признаються державою дорослими в суспільному відношенні. Молоді люди в ці роки отримують певну матеріальну незалежність від батьків. Досягає свого повного розвитку юнацько-дівоча дружба і також кохання. В цей період багато хто заводить власну сім’ю. – вікова підгрупа від 20-21 року до 25-26 років – перший молодий громадянський вік (перший молодий дорослий вік). Вважають, що це період удосконалення трудової діяльності однією частиною молоді, закінчення навчання у вузах другої частини, закінчення служби в армії, а також створення особистих сімей переважною більшістю. Основними критеріями тут залишається повторна економізація переважної більшості молоді, включення її в виробничу діяльність на такому рівні як і дорослих, при цьому молодь значно перевищує старших, зокрема у володінні технічними засобами. А також вторинна політизація через зрівнювання із дорослими у всіх питаннях. – вікова підгрупа від 25-26 до 29-30 років другий молодий громадянський вік (друга молодість, або другий молодий дорослий вік). Даний період характерний розвитком і завершенням тих суспільних процесів, які почалися у попередньому віці. У однієї частини молоді відбувається подальше удосконалення в галузі трудової діяльності, вони досягають певного позитивного результату в професійному і кар’єрному становищі, в рості матеріального стимулювання своєї праці. Деяка невелика частина працюючої молоді закінчує навчання на заочному чи вечірньому відділеннях.

.21.Функції молоді як соц.-демографічної групи

Молодь ‑ це соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих і майбутні зміни. У цей період людина переживає важливий етап сімейної і позасімейної соціалізації, процес становлення особистості, навчання, засвоєння цінностей, норм, установок зразків поведінки, прийнятих у даному суспільстві.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

-функція відтворення - полягає в збереженні та відтворенні на більш високому рівні всієї системи суспільних відносин;

-трансляційна - це передавання наступним поколінням знань, досвіду, традицій і цінностей;

-інноваційна- полягає у творчому розвитку, вдосконаленні всього, що створено попередніми поколіннями

Як специфічна соціально-демографічна групасуспільства молодь визначається не лише віковими межами, а й тим, яке місце вона посідає в соціальній структурі суспільства, а також особливостями соціального розвитку. Молоді притаманні основні та другорядні особливості.

До основних належать: фізіологічні, психологічні, вікові й соціальні характеристики.

Другорядні пов'язані з основними і виявляються залежно від суспільно-корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу людини тощо.