10.Статусно-рольові концепції ш.Айзенштадта

Статусно-ролевая концепция личности предполагает различение следующих понятий:

• Индивид (как единичный представитель чего-либо целого)

• Индивидуальность (то особенное, что отличает человека от других, включая как природные, так и социальные свойства).

• Личность (совокупность индивидуальных и социально-психических свойств, делающих человека способным к полноценному участию в социальном взаимодействии).

Вважав, що вікові особливості є найбільш важливими у людському житті і перехід від одного вікового етапу до ін.відбувається в першу чергу під впливом соц.факторів, а саме культури. Розглядав вікові групи як частини системи ролей. Він підкреслював особл.значущість відносин підлітка з сім’єю. У примітивних суп-х панує єдність сім’ї та суп-ва. Тому ці норми, правила, які формуються у молодої людини в сім’ї є достатніми для того, щоб вписатися у відповідні відносини у суп-ві. В суч.сусп-х тих моделей поведінки, правил і норм, які формуються у сім’ї вже не достатньо для адаптації у суп-ві і тому молодь формує спеціальні форми молодіжної поведінки, які полегшують її входження у світ дорослих.

11.Молодь у соціологічних концепціях р.Мертона і т.Парсонса

Толкот Парсонс вважав одним із центральних завдань соціології аналіз суп-ва як системи функціонального взаємопов’язаних зміних. Систему він розумів як б-який сталий комплекс повторюваних і взаємопов’язаних дій (теорія соц.дії). Кожна соціальна система має задовольняти певні фізичні потреби своїх елементів, забезпечувати їх виживання. Система має виробити певні процеси соціалізації людей. Теоретичну схему Парсонса поєднує й організує пролема соціального порядку. Дія – це цілеспрямоване, нормативно-регульоване й мотивоване поводження в ситуаціях, що скл.з навколишнього світу (об’єкти) і ситуації (діячі й об’єкти). Мотив для дії не має першорядного значення. Набагато істотніше лосвід діяча по визначенню ситуацій, по організації своїх дій. Цей досвід спричиняється тим, що діяч не просто реагу, а виробляє систему очікувань щодо елементів ситуаці. Взаємодія «его» і «алтер» - мікроскоп соціальних систем, оскільки така взаємодія містить багато елементів, з яких складаються соціальні системи. У цій взаємодії «его» і «алтер» є одночасно і суб’єктами дії, і суб’єктами орієнтації один на одного й самих себе. «Его» видозмінює свої очікування щодо поводження «алтер», щоб успішно передбачити його. Одночасно «адтер»присвоює свої дії до очікувань «его». Виникаючі форми взаємних очікувань поступово стають безліччю норм, що визначають право та обов’язки сторін у взаємодії. Ідея Мертона про структуру, яка перебуває у центрі його функціональних досліджень, включає 4 визначальних критеріїв: сфокусованість на відносинах, що пов’язують різні компоненти суп-ва акцент на «змодельованості», регулярний характер відносин концепція глибокого, базового ріня ідея стримуючого чи допоміжного впливу