8.Психоаналітична парадигма вивчення молоді(з.Фрейд, неофрейдисти)

Прихильники психоаналітичного напряму орієнтуються на психоаналізі концепції життєвого шляху особистості. Тому визначення молоді будується на вікових психофізичних особливостях особи. Даний напрямок базується на ідеях ортодоксальних теорій З.Фрейда, розвинутих його учнями і послідовниками неофрейдистського спрямування (Р.Бенедикт, Еріксон). Завдяки їх зусиллям набула широкого розвитку теорія «Едіпового комплексу», яка пояснює природу конфліктів між поколіннями, причини агресивності виступів молоді проти існуючого порядку, а також інші форми сублімації її енергії як джерела розвитку. Проблематика: структура людської психіки і проблема Едіпового комплексу дуалізм (амбівалентність) людс.інстинктів (ерос і танатос) Виділяв:«Ід» - воно – підсвідомий рівень (керується принципом задоволеності) «Его-Я» - свідоме – рівень нашої свідомості (керується принципом реальності) Структура (рівні) особистості свідоме несвідоме супер-его – вплив соціального на его З.Фрейд виділяв наступні механізми захисту свідомості від перенапруження: витвснення регресія - її суть опуститися на нижчий рівень сублімація – дати можливість потягам бути реалізованими у формі, яка дозволена суп-м За Фрейдом, особистість має біосоц.природу. Соціальна доктрина учнів Фрейда А.Адлер – відходив від сексуальності – джерелом людської культури вважав не Едіпів комплекс, а прагнення людини до досконалості, могутності, до переборення власного вродженого комплексу неповноцінності. О.Ранк – в основі людс.психіки лежить прагнення до безсмертя, прагнення самовдосконалитись і залишити після себе слід. В основі цього прагнення лежить активна людс.воля, яка здатна корегувати всі дії. К.Г.Юнг – архетипи – колективне несвідоме, визначає приналежність людини до людс.роду і вираж.в мові, уявленнях, культурі. Інтеграція архетипів у кожної людини особиста – тому кожнп людина має свою психіку.В.Райх – розвивав теорію Фрейда про сексуальність. Людина від своєї природи є доброю, а її псує культура навколо неї.

9.Р.Бенедикт про «соціальний характер»

- автор класичної в області психологічної антропології книги «Моделі культури». У ній Бенедикт демонструє, що кожна культура має унікальну конфігурацію внутрішньо культурних елементів, які всі об’єднані одною культурною темою (яку Бенедикт називала етосом культури) , і яка визначається не лише тим, як елементи культури відносяться один з одним, але і з їх змістом. У своїй концепції Бенедикт робила акцент на пластичності людської природи: соціальне і культурне оточення фактично ліпить з особистості все, що їй завгодно, особистість стає частиною культури. Тобто відбув.формуваня соц.характеру.Етос культури проявляється у різноманітних сферах людського життя: в системах розподілу власності, в структурах соціальної ієрархії, в технологіях, у всіх різновидах статевих взаємин, у формуванні спілок, у способах економічного обміну. Всі ці інститути самі по собі мають велику к-ть типів і варіацій, але в кожному випадку лише один з цих типів вбудований в рамкаи тієї чи ін.культури.

Р.Бенедикт (1887–1948) показала, напр., что каждая культура обладает твердой идеологической структурой, оказывающей определяющее воздействие как на воспитание детей, так и на общественные функции взрослых людей.