7.Концепції соціального розвитку молоді

Концепція юнацького віку Гельмунда Шельські - він розглядає молодь під впливом теорії ролей як перехідну стадію від соц.ролі дитини до соц.ролі дорослого. З цією перехідною стадією пов’язана її «нормативна несамостійність». Ця «нормативна несамостійність» породжує нестійкість поведінки, невпевненість у своїх силах. Ця нестійкість є результат.протиріч між інтимними стосунками у мікро середовищі (тобто у сім’ї) та анонімними відносинами у суп-ві. На протилежність від дитини, яка ще розділяє соц.статус своєї сім’ї, підліток повинен, починаючи з нуля, добитися власного статусу. Якщо освіта підлітка відповідає статусу його сім’ї, то він переживає нормальну втрату статусу. Якщо статус є нищим – відбув.так зване декласування, що породжує такі особливості псих.статусу як агресія, депресія, нестійкість поведінки. Голов.ознакою підлітка є виконання рецептивних ролей по мірі набуття знань, досвіду, навичок.

Концепція Еріха Еріксона ( епігенетична концепція розвитку особистості) (епігенез – це розвиток організму, процес, що здійснюється шляхом новоутворень). Основний закон розвитку – епігенетичний принцип, згідно з яким на кожній наступній фазі розвитку виник.нові явища та якості, яких не було на попередніх. Сутність кожної стадії розвитку у тому, що на конкретному етапі індивід стає особливо чутливим до соц.впливів Зі свого боку суп-во, реагуючи на потенціал організму, що розвивається, пропонує (висуває) йому систему вимог, а також пропонує спектр можливостей та методів для вирішення чоц.завдань. Від успішності вирішення цих завдань залежить якість особистісних новоутворень, кожна з яких є відношенням індивіда до суп-ва і до себе. Перехід від одної фази до ін.відбув.у формі криз. Кризи – це поворотні моменти вибору між прогресом і регресом, інтеграцією та затримкою. Кризи бувають : нормативними – вони є закономірними, постійно повторюються, пов’язані з природними, біологічними та соц.змінами. Ненормативна – випадковий збіг обставин, з якими зіткнулася та чи ін.людина.

Концепція Джеймса Марша – доповнив теорію Еріксона. Він ви діляв такі етапи формування особистісної ідентичності , залежно від ступеню професіоналізму, проф..визначення, дух.та політ.розвитку: І етап – це невизначена, розмита ідентичність. Тобто індивід ще не обрав професії. ІІ етап – дострокова, передчасна ідентичність. Пов’язана з тим, що індивід включився у відповідну систему соц.відносин, але зробив це не в результаті подолання кризи ідентичності, а в результ.впливу ін.людей на нього. ІІІ етап – етап мораторію – індивід знаходиться в процесі нормативної кризи і обирає для себе саме той вар-т поведінки, яка в подальшому стане для нього єдиною і основною IVетап – зріла або досягнута ідентичність. Індивід пройшов, пережив нормативну кризу, вирішив усі завдання, обрав відповідну модель і знаходиться на етапі самореалізації

Концепція Девіда Аусубеля – робота «Юнацький вік», у якій він підкреслює, що юнацькому віку притаманні такі особливості:нові потяги, емоції, стани свідомості відносно дифузні настроїемоційна неврівноваженість сильний потяг до змін перманентний страх, невпевненість в собі, в своїх силах дратівливість, загострення почуття власної гідності Риси молоді: активний пошук ідеалу потреба у самовихованні критичність по відношенню до оточуючих, до суп-ва безкомпромісність потреба у само визнанні потреба в інформації потреба в автономії нетерпимість до опіки