5.Основні напрямки соціологічного вивчення молоді

В основі психологічної орієнтації лежить виведена з психоаналізу концепція життєвого шляху особистості. Вона базується на ідеях ортодоксальних доктрин Е.Фрейда, розвинених його учнями і послідовниками неофрейдизму (Р. Бенедикт, Л. Фойер, Л.Шелефф, Е. Еріксон). Зокрема їх зусиллями отримала подальшу розробку теорія "едипового комплексу", відповідно до якої пояснюються природа міжпоколінних конфліктів, причини агресивності виступів молоді проти існуючого порядку та інші форми сублімації властивій їй енергії. Епігенетичні принцип Е. Еріксона дав змогу уявити розвиток індивіда, як послідовне проходження ним низки етапів, кожен з яких означає успішне подолання попереднього. Р. Бенедикт показала, що на будь-якому етапі індивід відчуває цілеспрямований громадське вплив, що формує у нього певний тип соціально-психологічної зрілості, тобто "Соціальний характер", відповідний конкретному суспільству.

Структурно-функціональний підхід. До числа послідовників цього впливового течії, активно застосовували дану методологію при розробці проблем молоді, відноситься Ш.Айзенштадт, Е. Дюркгеймом, Р.Мертоном, Т.Парсонс. Безумовною заслугою прихильників такого підходу стало конструювання концепції межпоколенного взаємодії, згідно з якою головна мета будь-якої соціальної системи - самовідтворення. Вона досягається за допомогою вікової диференціації суспільства з суворо закріпленими соціальними функціями. Причому ролі, виконувані індивідом на кожному етапі життя, мають бути чітко орієнтовані по відношенню до однієї з головних її функцій - суб'єкта чи об'єкта соціального і культурного успадкування. Порушення процесу переходу ролей від одного покоління до іншого може призвести до серйозної деформації, а в особливих випадках і до повного розпаду всієї структури суспільних взаємозв'язків. Подібний підхід ліг в основу спеціальних соціологічних теорій - "сексуальної революції" (В.Райх, Г.Маркузе), "конфлікту поколінь" (Д.Белл, Е.Фромм, Р.Мертон) та інших.

Культурологічний підхід. Для даного підходу характерний розгляд соціальних явищ, у тому числі і специфічно молодіжних, під кутом зору феноменологічної соціології. Завдяки використанню культурологічної традиції соціологія дістала можливість системного аналізу молодіжних проблем у взаємозв'язку з реальними процесами, що відбуваються в суспільстві. Класичний зразок - роботи німецького соціолога К.Маннгейм. Досліджуючи феномен поколіннєва єдності, він розкрив механізм соціального наслідування: нагальна потреба передачі і засвоєння матеріального і духовного досвіду постійно зіштовхує все нові хвилі людського масиву з феноменом культури людства; сей непреривавшуюся контакт молодих поколінь з досягненнями цивілізації має величезне значення для суспільства, тому що відкриває шляхи переоцінки здобутого культурного багажу, переоріентіровку руху в новому напрямку.

6.Життєве самовизначення: сутність і поняття

Життєве самовизначення – це вибір соціальних ролей, життєвого стилю, способу життя. Воно передбачає, що професія чи соціальна роль можуть бути засобами для реалізації певного способу життя.. Значна к-ть молоді не має власногосоц.статусу і характеризується або колишнім соц.статусом (статусом своїх батьків), або майбутнім соц.статусом, пов’язаним з майбутн.професією.

Слід виділити відносно нові тенденції, характерні нині для соціаль¬ного самовизначення молоді: 1)заперечення можливості повернення до минулого соціального ладу та невизначеність власного місця і ролі у побудові нового; 3)розширення можливостей самостійного вибору життєвого шля-ху при одночасному зростанні особистої відповідальності; 6)оцінка свого суспільного становища із загально цивілізаційних позицій, найчастіше у порівнянні зі становищем ровесників в інших, пе¬реважно високорозвинених країнах та поява у зв'язку з цим завищених соціальних вимог.

Політичне самовизначення молоді. Воно відбувається в умовах, ко¬ли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку. Тому більшість займає пасивну, вичікувальну позицію і ли¬ше 10-15% готові діяти активно. Нині ми є також свідками боротьби за молодь з боку багатьох політичних партій та рухів, у зв'язку з чим про¬цес самовизначення молоді все більше набуває політичного характеру, який посилюється під час проведення масштабних політичних кампаній на кшталт виборів до місцевих та центральних органів влади. Ця бо¬ротьба за молодь дуже часто зводиться до прагнення за будь-яку ціну вибороти її голоси та завербувати до участі у разових політичних акціях.

Професійне самовизначення молоді. Загалом для процесу професійно¬го самовизначення молоді нині характерні такі особливості: 2)посилення прихованого і явного безробіття у молодіжному сере-довищі; 3) розтягування у часі періоду набуття освіти 5)використання молоді передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов'яза-ний з цим процес декваліфікації молоді, особливо тієї її частини, яка ли¬ше починає трудову діяльність; 6)загострені прояви соціальної нерівності, які торкаються шансів різних категорій молоді у виборі професійної освіти а місця праці.