51.Основні напрямки сучасної молодіжної політики

• розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

• забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

• створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; — формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

• охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

52.Соціальні орієнтації сучасної молоді

Молодь й влада.

• рівень довіри молоді до влади, офіційних осіб є доволі низьким, що в ціло-му збігається з загальними тенденціями в суспільстві (для порівняння у європейсь-ких країнах розвиненої демократії рівень довіри громадян до владних структур, офі-ційних осіб, як правило, перевищує 50%), що є перешкодою для сталого суспільного поступу;

• для підвищення рівня довіри молоді потрібно проведення цілеспрямованої політики щодо формування позитивного іміджу держави, владних інститутів в мо-лодіжному середовищі, в тому числі через запровадження програм патріотичного виховання молоді (проект якої розроблено Державним інститутом проблем сім'ї та молоді), просвіти молоді з питань державного управління й місцевого самовряду-вання тощо.

Молодь й громадянське суспільство.

• рівень підтримки молоддю необхідності існування громадянського суспіль-ства є досить високим, що є потенційним джерелом для залучення молоді до його розвитку;

• довіра до молодіжних громадських організацій є високою, а ступень залу-чення молоді до діяльності організацій громадянського суспільства є доволі низь-ким, тому молодіжним громадським організаціям потрібно "скористатися" кредитом довіри до них молоді та посилити свою роль у формуванні молодіжної політики і реальному її наповненні. Молодіжні об'єднання можуть стати суттєвим чинником групової ідентичності та як наслідок, більш чіткої соціальної ідентичності молодого покоління [16];

• громадські об'єднання молоді можуть залучати молодь до процесів держа-вотворення, державного управління й місцевого самоврядування через створення органів молодіжного самоврядування, дорадчо-консультаційних структур при орга-нах державної влади та місцевого самоврядування, груп з розробки політики тощо.

Молодь й державна молодіжна політика.

• молоде покоління незалежної України стає більш впевненим у своїх силах, зменшуються патерналістські орієнтації. Разом тим молодь достатньо критично оці-нує державну молодіжну політику;

• на сучасному етапі державі потрібно запроваджувати таку модель держав-ної молодіжної політики, яка б відповідала новим суспільно-політичним реаліям та потребам молоді, в тому числі із залученням до її вироблення та реалізації всіх суб'єктів суспільно-політичного життя: молоді, організацій громадянського суспіль-ства, різноманітних установ та організацій, самої молоді;

Молодь й вибори.

• рівень електоральної активності молоді залишається доволі високим (але при цьому спостерігається тенденція її зниження), при цьому молодь свідомо стоїть на позиціях вибору демократії, свободи та ринку;

• українським політичним партіям необхідно посилити роботу в молодіжно-му середовищі щодо обговорення ідеологічних платформ партій, активно залучати молодь (в тому числі і тих, хто не є членами партій) до формування партійних про-грам (що є шляхом залучення молоді до управління публічними справами).

Молодь й політика.

• молодь є політично (та соціально) неактивною суспільною групою, але ра-зом з тим молоде покоління достатньо чітко розуміє шляхи виходу на політичну арену, а також ресурси та якості які необхідні для цього;

• стимулом для активізації участі молоді у політиці, її вибору політичної іде-ології, своєї позиції у системі суспільних відносин [15, 16], є поширення успішного досвіду проведення освітніх програм (на кшталт "Школи молодого політика"), які орієнтують молодь на активну політичну діяльність.