30.Етапи розвитку ідентичності молоді

В юності головним завданням розвитку стає вирішення конфлікту, який назв. Еріксоном «ідентичність проти рольової дифузії». У процесі його вирішення може виникнути криза і Еріксон тлумачить ідентичність як інтеграцію усіх попередніх ідентифікацій і Я-образів. Формування ідентичності - це процес перетворення всіх колишніх ідентифікацій у світлі очікуваного майбутнього. Хоча розвиток ідентичності досягає критичної точки, в деяких можливе настання кризи, тільки в період юності, воно починається в дитинстві.Намагаючись уникнути конфлікту деякі юнаки та дівчата надто поспішають із самовизначенням, тому не в змозі розкрити свій потенціал повністю; інші розтягують цю кризу і стан розпливчатої ідентичності на невизначений час, розтрачуючи свою енергію в затяжному конфлікті розвитку і сумнівах з приводу самовизначення. Іноді дифузна ідентичність знаходить вираження в так званій «Негативній ідентичності», при якій індивідуум приймає небезпечну або соц. небажану роль. Кризи можна запобігти різними способами. Батькам і значущим дорослим слід уникати надмірних вимог до дітей і не ставити перед ними занадто невизначені цілі. Підліткам потрібно забезпечити широкий вибір варіантів позитивного способу життя або функціональних моделей для наслідування - з можливістю випробувати декілька прийнятних ролей, краще пізнати себе і отримати інформ. про реальні шанси і варіанти, що надаються тією культурою, у якій вони розвиваються. Було встановлено, що неправильне проходження конфлікту корелює з широким спектром проблем - від труднощів психол. зростання до патології. Сильна дифузія ідентичності пов'язана з нездатністю приймати рішення, заплутаністю в проблемах, втратою індивідуальності на людях, труднощами встановлення задовольняють відносин з тенденцією до ізоляції, труднощами в роботі і низькою здатністю до зосередження. Оскільки ідентичність не без підстави вважається одним з осн. елементів розвитку особистості і його сили, незадовільне протікання кризи робить індивідуума менш здатним справлятися з завданнями та пристосуванням до умов.

31.Взаємовідносини між поколіннями

Покоління, їх відносини є однією з найважливіших діючих, енергетичних, інформаційних сил розвитку сусп-ва. Вся історія людства може розглядатися як зміна поколінь. Маркс і Енгельс у Німецькій ідеології кажуть: «Історія є не що інше, як послідовна зміна поколінь, кожне із яких використовує матеріали, капітали, продуктивні сили, передані йому усіма попередніми поколіннями. В силу цього дане покоління, з одного боку, продовжує успадковану діяльність при цілком змінених умовах, а з ін.- видозмінює старі умови за допомогою цілком зміненої діяльності» Зміна поколінь одна з початкових, природних, вічних, загальнолюдських характеристик розвитку сусп-ва в цілому і кожної окремої особистості.Покоління реалізує притаманні йому ф-ї. У відносинах поколінь головним є передача (трансмісія) культурних цінностей. Безперервність цього процесу поєднується із стрибкоподібним розвитком культури. Закріплені культурні здобутки, традиції супроводжуються процесами оновлення, що супроводжується конфліктами, народженням так званої контркультури, що особливо характерно для молодіжних рухів.