22.Періодизація життєвого шляху

Ш. Бюлер жизненный путь личности подразделяет на пять фаз. Психологическая характеристика жизнненных фаз основывается на возрастных особенностях функционирования самосознания личности и отражает эволюцию личностного самоопределения. Период жизни до юношеского возраста Ш. Бюлер не включает в свою периодизацию вообще на том основании, что в это время самосознание личности пребывает в «дремлющем состоянии». Начало жизненного пути датируется моментом, когда в человеке впервые «просыпается» потребность в самосознании и самоопределении. Первая фаза – от 16 до 20 лет, характеризуется низким уровнем активности самоопределения. Во второй фазе, которая начинается с 25–30 лет, человек ориентируется в различных видах деятельности, перебирает знакомства, развивает бурную социальную активность, что свидетельствует об активизации самоопределения. Однако в этот период субъективные представления личности о своем предназначении еще весьма туманны и неразборчивы. Наступление третьей фазы жизненного пути у разных людей происходит в разном возрасте. оптимальный возраст вхождения в третью фазу равняется 35–40 годам. В это время человек специфицирует свое жизненное призвание и заметно продвигается на избранном поприще. В этой связи третья фаза жизненного пути рассматривалась Ш. Бюлер как кульминация личностного самоопределения и самоосуществления. Напротив, неадекватное самоопределение на предыдущих этапах провоцирует творческий застой, стагнацию личностного развития и психологический кризис в этой фазе. Четвертая фаза жизненного пути наступает приблизительно с 55–60 лет. Она совпадает с биологическим увяданием, исчерпанием творческих сил и жизненных целей. Закономерно, что на данном этапе активность самоопределения и самоосуществления снижается. В пятой фазе (с 65 лет до смерти) эта активность совсем угасает, в связи с чем человек быстро дряхлеет как индивид и стареет как личность. Эту фазу Ш. Бюлер не включала в структуру жизненного пути по той причине, что здесь, по ее наблюдением, происходит замирание психической жизни.

23.Соціальна зрілість: її критерії

Складовими соціальної зрілості є моральна і правова зрілість. Моральна зрілість — уміння розрізняти добро і зло, діяти відповідно до прийнятих у суспільстві соціальних норм. Правова зрілість — набуття усіх громадянських прав і повна юридична відповідальність. В Україні вік досягнення правової зрілості — 18 років. Соціальна зрілість — це також спроможність не лише діяти у власних інтересах, а й налагоджувати та підтримувати стосунки, конструктивно розв'язувати конфлікти. Людина досягає соціальної зрілості, коли здатна утримувати себе, створити і забезпечити сім'ю. Поздняков А. під соціальною зрілістю розуміє сукупність компетентностей: громадянську, побутову, комунікативну та компетентність в області саморегуляції та самостійної пізнавальної діяльності. Соціальна зрілість, за Реаном А.А., визначається як та, що досягла свого найвищого розвитку система знань про соціальну дійсністьта власну особистість, яка дозволяє людині адекватно адаптуватись, приймати рішення зі знанням справи, враховуючи ситуацію, що склалась. Соціальну зрілість Гудзовська розуміє як результат становлення суб’єктності людини стосовно власного життя, соціальної групи, до якої вона себе відносить, та самовизначення в індивідуальному та соціальному просторі. Результатом становлення соціальної зрілості особистості Божович Л.І. вважає: 1) сформовану «картину світу» особистості, установки, стереотипи, цінності; 2) адаптованість особистості; 3) соціальну ідентичність

.24.Сутність та основні характеристики покоління

Покоління – поняття, що означає різні аспекти спорідненої та вікової структури історичного розвитку сусп-ва. По-перше, покоління – це ланка, ступінь в ланцюзі походження від спільного предка поняття «покоління» позначають однорідну за віком групу людей – когорту. Велике значення для соціального аналізу має поняття «хронологічне покоління», за допомогою якого характеризується певний період часу, протягом якого живе те чи ін.покоління Поняття «покоління» вживається як духовно-символічне, що об’єднує історико-культурну спільність сучасників

У відносинах поколінь головним є передача (трансмісія) культурних цінностей. Безперервність цього процесу, наступність поєднується з «переривчастістю», стрибкоподібним розвитком культури. Твердження, закріплення культурних здобутків, традицій супроводжується процесами оновлення, часто чреватими конфліктами, народженням так званої контркультури, що особливо характерно для молодіжних рухів.

У визначенні покоління віділяють наступні поняття: Демографічне покоління- означає сукупність однолітків,які народилися приблизно в один і той же час і утворюють вікову верству населення. Антропологічне-вказує на ступінь походження від спільного предка і дає уявлення про гінеологію сім*ї. Історичне- інтервал між народженням батьків і народженням їх дітей. Хронологічне- період часу, коли живе і діє покоління. Символічне- сукупність сучасних людей, життя яких співпало з якимись важливими історичними подіями.