7

46. Написання анотацій.

Анотація – це стисла характеристика документа, його частини чи сукупності документів відповідно до змісту, призначення, форми або інших особливостей. Анотація повинна відображати основну тему, проблему, об’єкт, мету, новизну, призначення та результати роботи. Складання анотацій вимагає від анотатора найвищого професіоналізму.

Функції анотацій:

1. Пошукова – встановлення місцезнаходження документа на основі мінімуму ознак;

2. Комунікативна – доведення до споживача відомостей про існування та зміст невідомих йому документів, необхідних для задоволення його інформаційних потреб;

3. Оцінна – подання позитивної та негативної оцінки документа, рекомендація його певному споживачеві.

Анотації використовуються: для розміщення в бібліографічних посібниках; при каталогізації документів; у видавничій справі; у книжковій торгівлі.

Методика анотування документів

1. Визначення типу, читацького призначення й мети створення анотації.

2. Визначення інформаційної структури анотації – інформаційних елементів, що характеризують первинний документ.

3. Анотування

• Підготовчий етап – ознайомлення з документом (аналіз титульної сторінки, змісту, видавничої анотації, передмови, післямови, приміток, перегляд тексту), виявлення інформаційних елементів анотації.

• Основний етап – вивчення виявлених ключових фрагментів тексту, складання плану анотації, добір словесних кліше

• Заключний етап – формулювання, редагування й оформлення тексту анотації.

Типова структура анотації:

1. Відомості про автора твору.

2. Стисла довідка про творчість автора.

3. Відомості про зміст твору.

4. Оцінка твору.

5. Стильові особливості твору.

6. Характеристика художньо-поліграфічногго і редакційно-видавничого оформлення.

7. Читацька адреса.

45. Створення рефератів.

Реферат – це короткий виклад змісту окремого документа, його частин чи сукупності документів, що місить основні відомості, висновки, кількісні та якісні дані щодо об’єкта опису.

Реферування – процес складання реферату – це мікроаналітичне згортання інформації.

Принцип складання рефератів:

1. Повнота – відображення основного змісту документа, важливих фактів, методики, експериментів, висновків;

2. Об’єктивність – неупереджена передача думок автора;

3. Зрозумілість – використання загальноприйнятих скорочень, уникання або пояснення фахової вузьковживаної термінології, доступність і логічність викладу інформації, читабельність;

4. Стислість – мінімальний обсяг, необхідний для передання і розуміння змісту документа.

Основні етапи реферування документів:

1. Підготовчий : аналіз і визначення інформативності первинного документа;

2. Аналітичні операції з текстом: поділ тексту першоджерела на фрагменти, визначення інформативних та неінформативних відомостей, способу згортання інформації з урахуванням мети;

3. Синтезування згорнутої інформації, реферативний виклад інформації;

4. Оформлення тексту реферату.

Аспекти змісту першоджерела, що висвітлюються в рефераті: предмет (обєкт), тема, характер, і мета роботи; метод чи методологія проведеної роботи; результати роботи; сфера застосування результатів; висновки; додаткова інформація, галузь застосування.

Текст реферату має 3 основні частини: заголовну, власне реферативну та довідковий апарат. Заголовна частина містить бібліографічний опис документа, власне реферативна – передає основну інформацію про зміст документа. У довідковому апараті представлені класифікаційні індекси, шифр (номер) реферату, інформація про наявність ілюстрацій, таблиць, списків літератури, посилань у первинному документі, а також назва установи або прізвище особи, що склала реферат.

Якщо реферат складається мовою оригіналу або на весь документ, його назва може зберігатись із назвою реферованого документа. Основні складові реферату – назва, бібліографічний опис документа, що реферується, ключові слова.