
- •Множини, операції над множинами, приклади.
- •Формула бінома ( метод матиматичної індукції ).
- •Границя послідовності означення, приклади, єдиність.
- •Основні властивості границі послідовності ( суми, різниці, добутку, частки ).
- •Теореми про обмеженість збіжної послідовності, про перехід до границі в нерівності.
- •Теорема про три послідовності.
- •Теорема про існування границі монотонної обмеженої послідовності.
- •Число е як границя послідовності.
- •Верхня та нижня границя послідовності означення теорема про їх характеризацію.
- •Фундаментальність послідовності, довести фундаментальність збіжної послідовності, критерій Коші.
- •Означення границі функції в точці по Коші та по Гейне.
- •Односторонні границі функції, елементарні властивості цих границь.
- •Нескінчено малі та великі величини їх зв’язок, порівняння нескінчено малих та великих величин.
- •Границя функції коли X0.
- •Неперервність функції в точці, неперевність суми, різниці, добутку та частки двох функцій.
- •Перша теорема Вейерщтрасса.
- •Друга теорема Вейерштрасса.
- •Рівномірна неперервність на замкнутому інтервалі, теорема Кантора.
- •Розриви функції, приклади.
- •Матриці, операції над матрицями.
- •Умножение матрицы на число
- •Сложение матриц
- •Умножение матриц
- •Визначник означення та обчислення, властивості визначника.
- •Знаходження оберненої матриці через алгебраїчні доповнення та з допомогою елементарних перетворень.
- •Метод Гауса розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Описание метода
- •2: Если количество переменных в системе превосходит число уравнений, то такая система является либо неопределённой, либо несовместной. ]Условие совместности
- •Достоинства метода
- •Матричний метод розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Метод Крамера розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Евклідовий n-мірний простір, операції над векторами, скалярний добуток.
- •Поняття лінійної залежності та незалежності векторів, базис.
- •1) Необхідність
- •2) Достатність
- •1) Необхідність
- •Лінійний оператор, властивості лінійних операторів, представлення лінійного оператора в n-мірному просторі.
- •Матриця переходу від одного базису до іншого, запис матриці оператора в новому базисі.
- •Перехід від одного базису до іншого
- •Наприклад
- •[Ред.]Деталі
- •Рядковий та стовпчиковий ранг матриці, ранг мариці.
- •Розв’язність системи лінійних однорідних рівнянь, представлення загального розв’язку .
- •1)Загальні поняття системи лінійних рівнянь.
- •2) Однорідні системи лінійних рівнянь.
- •3) Загальний розв’язок системи неоднорідних лінійних рівнянь.
- •4) Фундаментальні розв’язки однорідної системи лінійних рівнянь.
- •Теорема Кронекера-Капеллі, представлення загального розв’язку.
- •Следствия
- •Власні значення та власні вектори лінійного оператора їх знаходження.
- •Квадратичні та білінійні форми приведення їх до канонічного вигляду.
- •Скалярний та векторний добуток векторів їх застосування.
- •Векторний добуток
- •Змішаний добуток векторів та його застосування.
- •Загальне рівняння прямої на площині вивід зміст коефіцієнтів.
- •Нормальне рівняння прямої знаходження відстані від точки до прямої.
- •Загальне рівняння площини вивід його, зміст коефіцієнтів.
- •Рівняння площини що проходить через три точки, через точку та два вектора.
- •Рівняння площини в відрізках на осях, та нормальне рівняння площини.
- •Рівняння прямої у просторі як перетин площин, канонічне рівняння прямої.
- •Взаємне розміщення прямої та площини у просторі.
- •Криві другого порядку вивід рівняння еліпса, основні параметри еліпса.
- •Гіпербола вивід канонічного рівняння, основні параметри.
- •Парабола вивід канонічного рівняння, параметри.
- •Приведення до канонічного вигляду рівняння кривої другого порядку.
- •Поверхні другого порядку основні типи поверхонь.
- •Похідна функції в точці означення основні властивості.
- •Геометричний та механічний зміст похідної.
- •Рівняння дотичної та нормалі, піддотична та піднормаль.
- •Похідна складної функції, похідна функції заданої неявно.
- •Логарифмічне диференціювання, похідна функції заданої параметрично.
- •Диференціал, його геометричний зміст, застосування до наближених обчислень.
- •Похідні вищого порядку функцій заданих явно неявно та параметрично.
- •Формула Лейбніца.
- •Диференціал вищого порядку.
- •Теорема Ферма, Ролля та Лагранжа.
- •Теорема Коші.
- •Необхідна та достатня умова монотонності функції.
- •Формула Тейлора для многочлена, формула Тейлора з залишковим членом у формі Пеано.
- •Формула Тейлора з залишковим членом у формі Лагранжа.
- •Перша теорема Лопіталя, наслідок з неї.
- •Друга теорема Лопіталя та наслідок знеї.
- •Дослідження функції на випуклість.
- •Локальний екстремум дослідження.
- •Точки перегину, дослідження на екстремум за допомогою старших похідних.
- •Асимптоти функції, знаходження асимптот.
- •Функції багатьох змінних, знаходження похідної по напрямку, градієнт.
- •Частинні похідні високого порядку, умови співпадіння змішаних похідних.
- •Необхідні умови локального екстремуму, геометричний зміст диференціалу.
- •Формула Тейлора для функції багатьох змінних.
- •Достатні умови екстремуму для функції двох змінних.
- •Умовний екстремум функція Лагранжа.
- •Знаходження максимального та мінімального значення в області.
- •Первісна функції означення основні властивості.
- •Формула інтегрування за частинами в невизначенному інтегралі.
- •Заміна змінних в невизначенному інтегралі
- •Комплексні числа, операції над комплексними числами, алгебраїчна та тригонометрична форма комплексного числа.
- •Геометричне представлення
- •Формули Ейлера, геометрична інтерпритація комплексного числа
- •Корінь n-го степеня з комплексного числа.
- •Теорема Безу, наслідок з неї.
- •Кратні корені, розклад полінома на незвідні над полем комплексних чисел.
- •Обчислення інтегралу
- •Інтегрування елементарних дробів 1, 2 та 3 типів.
- •Інтегрування елементарного дробу 4-го типу, рекурентна формула.
- •Загальна формула інтегрування дробово-раціональної функції.
- •Метод Остроградського інтегрування дробово-раціональної функції.
- •Обчислення інтегралу .
- •Інтегрування диференціального біному.
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу
Умножение матрицы на число
Умножение матрицы A на число λ (обозначение: λA) заключается в построении матрицы B, элементы которой получены путём умножения каждого элемента матрицы A на это число, то есть каждый элемент матрицы B равен
bij = λaij
Сложение матриц
Сложение матриц A + B есть операция нахождения матрицы C, все элементы которой равны попарной сумме всех соответствующих элементов матриц A и B, то есть каждый элемент матрицы C равен
cij = aij + bij
Умножение матриц
Умножение
матриц
(обозначение: AB,
реже со знаком умножения
) —
есть операция вычисления матрицы C,
элементы которой равны сумме произведений
элементов в соответствующей строке
первого множителя и столбце второго.
В
одном из множителей должно быть столько
же столбцов, сколько строк в другом.
Если матрица A
имеет размерность
,
B —
,
то размерность их произведения AB
= C
есть
.
Визначник означення та обчислення, властивості визначника.
Визначники 2 та 3 порядку
Означення.
Визначником другого порядку
називається число =x1y2–y1x2
Означення. Визначником третього порядку називається число =x1y2z3+y1z2x3+z1x2y3–z1y2x3–y1x2z3– x1z2y3
У визначнику можна визначити дві діагоналі. Головну діагональ визначника утворюють елементи а11, а22, а33. Побічну діагональ цього визначника складають елементи а13, а22, а31.
Для обчислення визначника третього порядку існує правило трикутників. Визначник є сумою 6-и добутків, з яких три беруться зі знаком „+” і три – зі знаком „–”. Зі знаком „+” береться добуток елементів головної діагоналі і добуток елементів, які знаходяться у вершинах двох трикутників з основами, паралельними головній діагоналі
* |
* |
* |
|
* |
* |
* |
зі знаком „+”. |
* |
* |
* |
|
Зі знаком „–” береться добуток елементів побічної діагоналі і добутки елементів, що знаходяться у вершинах двох трикутників з основами, паралельними побічній діагоналі
-
*
*
*
*
*
*
зі знаком „–”
*
*
*
Визначники довільного порядку
Ще таке означення визначника третього порядку : визначником третього порядку, що відповідає матриці, називається число, яке визначається рівністю де підсумовування поширюється на всі можливості перестановки j=(j1,j2,j3) других індексів. Це означення легко узагальнюється на випадок квадратної матриці довільного порядку n(n є N).
-сума добутків елементів нашої матриці,які взяті з різних рядків та різних стовпчиків ,при цьому кожен такий добуток входитьу суму зі знаком «+»,якщо кількість перестановок парна і «-»,якщо непарна.
Визначником n-го порядку, що відповідає матриці називається число, яке визначається рівністю де підсумовування поширюється на можливі перестановки j=(j1,j2 .jn) других індексів.. Використання цих властивостей дає змогу замінити обчислення визначників високих порядків за формулою на простіше.
Визначники довільного порядку: означення, властивості, розклад по рядку (стовпцю).
1
)Означення
а11
а12 … а1n
Нехай А= а21 а22 … а2n
. . . .
аi1 аi2 … аin
. . . .
аn1 аn2 … аnn
Тоді
визначник матриці det
A=
det A=∑ⁿi=1(-1)ͥ+ʲ аij Мij (ця формула являє собою правило складання визначника порядку n за елементами і-го рядка матриці А та за мінорами Мij елементів і-го стовпця, що є визначниками порядку (n-1))
або в окремому випадку для розкладання по 1-му рядку
det A = а11М11 - а12М12+…+ (-1) ⁿ+¹а1nМ1n
де Мij – визначник матриці (n-1) порядку, отриманої з матриці А викреслюванням i-го рядка й j-го стовпчика
Визначник – це сума добутків елементів матриці, які взяті з різних рядків та різних стовпчиків, при цьому кожен такий добуток входить зі знаком +, якщо перестановка парна, і зі знаком -, якщо непарна.
2)Властивості визначників:
1. Властивість рівноправності рядків та стовпців.
Транспонована матриця Аͭ матриці А- це така матриця, в якій елементи рядків є елементами стовпчиків у матриці А.
Тому 1-а властивість формулюється так: при транспонуванні величина визначника зберігається, тобто det A=det Аͭ ( це випливає з того, що розкладання визначника матриці А по першому стовпчику = розкладанню визначника матриці Аͭ по першому рядку )
2. Властивість антисиметрії при перестановці двох рядків (стовпців).
2-а властивість формулюється так: при перестановці місцями двох рядків (стовпців) визначник зберігає свою абсолютну величину, але змінює знак на протилежний
3. Лінійна властивість визначника.
Вважаємо, що деякий рядок (a1, a2, … , an) є лінійною комбінацією рядків (b1, b2, … , bn), (c1, c2, … , cn), …, (d1, d2, … , dn) з коефіцієнтами λ,μ, …,ν , якщо aj= λbj+ μcj+…+νdj для всіх j=1,2,3,..,n.
Властивість 3 можна сформулювати так: якщо у визначнику n-го порядку Δ деякий рядок (a1, a2, … , an) є лінійною комбінацією рядків (b1, b2, … , bn), (c1, c2, … , cn) з коефіцієнтами λ,μ, то Δ= λ Δ1+ μ Δ2, де Δ1 – визначник в якого і-ий рядок дорівнює
(b1, b2, … , bn), а всі інші рядки такі ж як і в Δ( аналогічно й для Δ2).
ДОВ. Для доведення розкладемо усі три визначники по і-у рядку, й побачимо, що у них всіх мінори однакові.
4. Визначник з нульовим рядком або з нульовим стовпцем дорівнює 0
ДОВ. Нехай і-ий рядок дорівнює 0 , тоді
аi1=0 аi2=0 … аin=0 , тоді detA=0
5. Множення будь-якого рядка або стовпця рівносильне множенню визначника на це саме число.
ДОВ. Помножимо будь-який рядок або стовпчик початкового визначника на число, розкладемо визначник по цьому рядку або стовпцю, винесемо це число за дужки й згорнемо вираз, що залишився в дужках, у початковий визначник.
6. Визначник з двома однаковими рядками чи стовпчиками дорівнює 0.
ДОВ. При перестановці двох однакових рядків (стовпчиків) визначник матриці змінює знак. Визначник залишиться таким самим. Виходить, що –detA=detA. Звідси випливає, що detA=0
7. Визначник, що містить два пропорційні рядки (стовпчики), дорівнює 0.
ДОВ. Винесемо коефіцієнт пропорційності за знак визначника. У ньому утворяться два однакові рядки. Тому такий визначник дорівнює 0.
8. Визначник матриці не зміниться, якщо до елементів рядка додати елементи іншого, помножені на одне й те саме число.
ДОВ. Отриманий визначник можна розкласти на суму двох визначників. Один з них є початковим, а інший містить два пропорційні рядки, отже, дорівнює 0.
9. Сума добутків елементів одного рядка (стовпця) дорівнює визначнику матриці і алгебраїчного доповнення до елементів іншого рядка цієї матриці дорівнює 0.
10. Визначник добутку квадратних матриць дорівнює добутку визначників цих матриць, тобто
detA*B=detA*detB
3) Розклад визначника по рядку (стовпцю).
* Зручно використовувати розклад по тому рядку чи стовпцю, більшість елементів якого дорівнюють 0.
Принцип:
розкладаємо за формулами (по рядку)det A=∑ⁿj=1(-1)ͥ+ʲ аij Мij
(по стовпцю)det A=∑ⁿi=1(-1)ͥ+ͥ аijМij
Наприклад розклад по 1-му рядку виглядатиме так:
det A = а11М11 - а12М12+…+ (-1) ⁿ+¹а1nМ1n
На окремому прикладі розглянемо цей принцип (розкладаємо по третьому стовпцю)
2
2 -1
det A= 2 -4 1
-2 -2 2
2
-4 2 2 2 2
det A=(-1)(-1)¹+³ -2 -2 + 1(-1) ²+³ -2 -2 +2(-1) ³ +³ 2 -4 = -(-4-8)-(-4+4)+2(-8-4)= -12