
- •Множини, операції над множинами, приклади.
- •Формула бінома ( метод матиматичної індукції ).
- •Границя послідовності означення, приклади, єдиність.
- •Основні властивості границі послідовності ( суми, різниці, добутку, частки ).
- •Теореми про обмеженість збіжної послідовності, про перехід до границі в нерівності.
- •Теорема про три послідовності.
- •Теорема про існування границі монотонної обмеженої послідовності.
- •Число е як границя послідовності.
- •Верхня та нижня границя послідовності означення теорема про їх характеризацію.
- •Фундаментальність послідовності, довести фундаментальність збіжної послідовності, критерій Коші.
- •Означення границі функції в точці по Коші та по Гейне.
- •Односторонні границі функції, елементарні властивості цих границь.
- •Нескінчено малі та великі величини їх зв’язок, порівняння нескінчено малих та великих величин.
- •Границя функції коли X0.
- •Неперервність функції в точці, неперевність суми, різниці, добутку та частки двох функцій.
- •Перша теорема Вейерщтрасса.
- •Друга теорема Вейерштрасса.
- •Рівномірна неперервність на замкнутому інтервалі, теорема Кантора.
- •Розриви функції, приклади.
- •Матриці, операції над матрицями.
- •Умножение матрицы на число
- •Сложение матриц
- •Умножение матриц
- •Визначник означення та обчислення, властивості визначника.
- •Знаходження оберненої матриці через алгебраїчні доповнення та з допомогою елементарних перетворень.
- •Метод Гауса розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Описание метода
- •2: Если количество переменных в системе превосходит число уравнений, то такая система является либо неопределённой, либо несовместной. ]Условие совместности
- •Достоинства метода
- •Матричний метод розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Метод Крамера розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Евклідовий n-мірний простір, операції над векторами, скалярний добуток.
- •Поняття лінійної залежності та незалежності векторів, базис.
- •1) Необхідність
- •2) Достатність
- •1) Необхідність
- •Лінійний оператор, властивості лінійних операторів, представлення лінійного оператора в n-мірному просторі.
- •Матриця переходу від одного базису до іншого, запис матриці оператора в новому базисі.
- •Перехід від одного базису до іншого
- •Наприклад
- •[Ред.]Деталі
- •Рядковий та стовпчиковий ранг матриці, ранг мариці.
- •Розв’язність системи лінійних однорідних рівнянь, представлення загального розв’язку .
- •1)Загальні поняття системи лінійних рівнянь.
- •2) Однорідні системи лінійних рівнянь.
- •3) Загальний розв’язок системи неоднорідних лінійних рівнянь.
- •4) Фундаментальні розв’язки однорідної системи лінійних рівнянь.
- •Теорема Кронекера-Капеллі, представлення загального розв’язку.
- •Следствия
- •Власні значення та власні вектори лінійного оператора їх знаходження.
- •Квадратичні та білінійні форми приведення їх до канонічного вигляду.
- •Скалярний та векторний добуток векторів їх застосування.
- •Векторний добуток
- •Змішаний добуток векторів та його застосування.
- •Загальне рівняння прямої на площині вивід зміст коефіцієнтів.
- •Нормальне рівняння прямої знаходження відстані від точки до прямої.
- •Загальне рівняння площини вивід його, зміст коефіцієнтів.
- •Рівняння площини що проходить через три точки, через точку та два вектора.
- •Рівняння площини в відрізках на осях, та нормальне рівняння площини.
- •Рівняння прямої у просторі як перетин площин, канонічне рівняння прямої.
- •Взаємне розміщення прямої та площини у просторі.
- •Криві другого порядку вивід рівняння еліпса, основні параметри еліпса.
- •Гіпербола вивід канонічного рівняння, основні параметри.
- •Парабола вивід канонічного рівняння, параметри.
- •Приведення до канонічного вигляду рівняння кривої другого порядку.
- •Поверхні другого порядку основні типи поверхонь.
- •Похідна функції в точці означення основні властивості.
- •Геометричний та механічний зміст похідної.
- •Рівняння дотичної та нормалі, піддотична та піднормаль.
- •Похідна складної функції, похідна функції заданої неявно.
- •Логарифмічне диференціювання, похідна функції заданої параметрично.
- •Диференціал, його геометричний зміст, застосування до наближених обчислень.
- •Похідні вищого порядку функцій заданих явно неявно та параметрично.
- •Формула Лейбніца.
- •Диференціал вищого порядку.
- •Теорема Ферма, Ролля та Лагранжа.
- •Теорема Коші.
- •Необхідна та достатня умова монотонності функції.
- •Формула Тейлора для многочлена, формула Тейлора з залишковим членом у формі Пеано.
- •Формула Тейлора з залишковим членом у формі Лагранжа.
- •Перша теорема Лопіталя, наслідок з неї.
- •Друга теорема Лопіталя та наслідок знеї.
- •Дослідження функції на випуклість.
- •Локальний екстремум дослідження.
- •Точки перегину, дослідження на екстремум за допомогою старших похідних.
- •Асимптоти функції, знаходження асимптот.
- •Функції багатьох змінних, знаходження похідної по напрямку, градієнт.
- •Частинні похідні високого порядку, умови співпадіння змішаних похідних.
- •Необхідні умови локального екстремуму, геометричний зміст диференціалу.
- •Формула Тейлора для функції багатьох змінних.
- •Достатні умови екстремуму для функції двох змінних.
- •Умовний екстремум функція Лагранжа.
- •Знаходження максимального та мінімального значення в області.
- •Первісна функції означення основні властивості.
- •Формула інтегрування за частинами в невизначенному інтегралі.
- •Заміна змінних в невизначенному інтегралі
- •Комплексні числа, операції над комплексними числами, алгебраїчна та тригонометрична форма комплексного числа.
- •Геометричне представлення
- •Формули Ейлера, геометрична інтерпритація комплексного числа
- •Корінь n-го степеня з комплексного числа.
- •Теорема Безу, наслідок з неї.
- •Кратні корені, розклад полінома на незвідні над полем комплексних чисел.
- •Обчислення інтегралу
- •Інтегрування елементарних дробів 1, 2 та 3 типів.
- •Інтегрування елементарного дробу 4-го типу, рекурентна формула.
- •Загальна формула інтегрування дробово-раціональної функції.
- •Метод Остроградського інтегрування дробово-раціональної функції.
- •Обчислення інтегралу .
- •Інтегрування диференціального біному.
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу
Точки перегину, дослідження на екстремум за допомогою старших похідних.
66Исследование на экстремум при помощи старших производных.
Теорема 25.10. Если в точке х0 первая производная функции ƒ(х) равна нулю (ƒ'(х0)=0), а вторая производная в точке х0 существует и отлична от нуля (ƒ"(х0)¹ 0), то при ƒ"(х0)<0 в точке х0 функция имеет максимум и минимум — при ƒ"(х0)>0.
▲Пусть для определенности ƒ"(х0)>0. Так как
то
в достаточно малой окрестности точки
х0. Если ∆х<0,
то ƒ'(х0+∆х)<0; если ∆х>0, то ƒ'(х0+∆х)>0.
Таким образом, при переходе через точку x0 первая производная меняет знак с минуса на плюс. Следовательно, по теореме 25.9, х0 есть точка минимума.
Аналогично доказывается, что если ƒ"(х0)<0, то в точке х0 функция имеет максимум
Асимптоти функції, знаходження асимптот.
Напомним, что асимптотой кривой называется прямая, расстояние до которой от точки, лежащей на кривой, стремится к нулю при неограниченном удалении от начала координат этой точки по кривой (рис. 156).
Асимптоты могут быть вертикальными, на клонными и горизонтальными.
Говорят, что прямая х=а является вертикальной асимптотой графика функции
,
или
Действительно, в этом случае непосредственно из рисунка 156 видно, что расстояние точки М(х;у) кривой от прямой х=а равно d=׀ х-а׀ . Если х→а, то d→0. Согласно определению асимптоты, прямая х=а является асимптотой кривой у=ƒ(х). Для отыскания вертикальных асимптот нужно найти те значения х, вблизи которых функция ƒ (х) неограниченно возрастает по модулю. Обычно это точки разрыва второго рода.
Например,
кривая
имеет вертикальную асимптоту (см. рис.
157) х =-1, так как
Уравнение наклонной асимптоты будем искать в виде
y=kx+b. (25.5)
Найдем k и b.
Пусть М(х;у) — произвольная точка кривой у=ƒ(х) (см. рис. 158). По формуле расстояния от точки до прямой
находим расстояние от точки М до прямой (25.5):
Условие d→0 будет выполняться лишь тогда, когда числитель дроби стремится к нулю, т.е.
Отсюда следует, что kx-у+b=α, где α=α(х) бесконечно малая: α→0 при х→ ∞ . Разделив обе части равенства у=b+kx-α на х и перейдя к пределу при х→ ∞ , получаем:
Так как b/х→0 и α/х→0, то
Из условия (25.6) находим b:
Итак, если существуетнаклонная асимптота у=kx+b, то k и b находятся по формулам (25.7) и (25.8).
Верно и обратное утверждение: если существуют конечные пределы (25.7) и (25.8), то прямая (25.5) является наклонной асимптотой.
Если хотя бы один из пределов (25.7) или (25.8) не существует или равен бесконечности, то кривая у=ƒ(х) наклонной асимптоты не имеет.
В частности, если k=0, то b=limƒ(х) при х →∞ . Поэтому у=b — уравнение горизонтальной асимптоты.
Замечание: Асимптоты графика функции у=ƒ(х) при х→+ ∞ и х→- ∞ могут быть разными. Поэтому при нахождении пределов (25.7) и (25.8) следует отдельно рассматривать случай, когда х→+∞ и когда х→- ∞
Функції багатьох змінних, знаходження похідної по напрямку, градієнт.
Функцией
п переменных
определенной
на
множестве
и
принимающей значения на множе-
стве
называется такое соответствие между
множе-
ствами
D
и Y,
при котором для любой точки
существует единственный элемент
Множество D называется областью определения функции (ООФ), Y — областью значений функции. Так, функция двух переменных
— множество точек плоскости.
Примеры:
1)
z
= 2x-y,D
=
2)
D
:
— круг радиусом 1 с центром в
т. О(0, 0) вместе с границей (рис. 11.1, а).
3)
Геометрическим изображением, т.е. графиком функции двух переменных, является поверхность в пространстве (в прямоугольной декартовой системе координат OXYZ). Например, функция
имеет графиком полусферу радиусом 1 (рис. 11.2).
Для
изучения характера функции двух
переменных z
=
удобно рассматривать так называемые
линии уровня с уравнением
= с, с = const.
Например, для
линиями уровня являются
= с, с = const
— семейство концентрических окружностей
(рис. 11.3).
Для
функции трех переменных
область определе-
ния D является множеством точек в пространстве, в частности некоторым телом в пространстве, но изобразить графически функцию трех переменных уже невозможно. Для изучения характера ее изменения рассматриваются поверхности уровня с уравнениями(х, у, z) = с, с = const.
Примеры:
1)— шар единичного радиуса с центром в т. О (О, О, 0).
2)Поверхности уровня с = const — семейство сфер с центром в т. О (0, 0, 0).
Изучать функции нескольких переменных удобно, рассматривая функции двух переменных z =(х, у) вследствие их геометрической наглядности. Получаемые при этом результаты могут быть обобщены на случай большего числа независимых переменных. Введем топологию в R2. Определения иллюстрируются рис. 11.4.
О:
окрестностью т.
называется совокуп-
ность
всех точек М(х, у), лежащих внутри круга
радиусом 5 с центром в т.
— проколотая окрестность т.
О:
Точка
называется внутренней точкой множества
D,
если
О: Множество D называется областью, если:
1°.
Любая т. М
D
является его внутренней точкой (свойство
открытости).
2°. Любые две точки множества D можно соединить ломаной линией, состоящей из точек множества D (свойство связности).
О:
Граничными точками области D
называются такие точки, в окрестности
которых содержатся как точки, принадлежащие
области D,
так и точки, ей не принадлежащие. Множество
всех граничных точек образует границу
области
Если к области присоединить ее границу,
то полученное множество называется
замкнутой областью
Область D
называется открытой областью.
О:
Область D
называется ограниченной, если для нее
можно подобрать круг, полностью ее
покрывающий. Область называется
односвязной, если для любого замкнутого
контура, лежащего в этой области,
ограниченная им часть плоскости целиком
принадлежит
Область на рис. 11.1, а односвязная, а область на рис. 11.1, б не является односвязной.