
- •Множини, операції над множинами, приклади.
- •Формула бінома ( метод матиматичної індукції ).
- •Границя послідовності означення, приклади, єдиність.
- •Основні властивості границі послідовності ( суми, різниці, добутку, частки ).
- •Теореми про обмеженість збіжної послідовності, про перехід до границі в нерівності.
- •Теорема про три послідовності.
- •Теорема про існування границі монотонної обмеженої послідовності.
- •Число е як границя послідовності.
- •Верхня та нижня границя послідовності означення теорема про їх характеризацію.
- •Фундаментальність послідовності, довести фундаментальність збіжної послідовності, критерій Коші.
- •Означення границі функції в точці по Коші та по Гейне.
- •Односторонні границі функції, елементарні властивості цих границь.
- •Нескінчено малі та великі величини їх зв’язок, порівняння нескінчено малих та великих величин.
- •Границя функції коли X0.
- •Неперервність функції в точці, неперевність суми, різниці, добутку та частки двох функцій.
- •Перша теорема Вейерщтрасса.
- •Друга теорема Вейерштрасса.
- •Рівномірна неперервність на замкнутому інтервалі, теорема Кантора.
- •Розриви функції, приклади.
- •Матриці, операції над матрицями.
- •Умножение матрицы на число
- •Сложение матриц
- •Умножение матриц
- •Визначник означення та обчислення, властивості визначника.
- •Знаходження оберненої матриці через алгебраїчні доповнення та з допомогою елементарних перетворень.
- •Метод Гауса розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Описание метода
- •2: Если количество переменных в системе превосходит число уравнений, то такая система является либо неопределённой, либо несовместной. ]Условие совместности
- •Достоинства метода
- •Матричний метод розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Метод Крамера розв’язування системи лінійних рівнянь.
- •Евклідовий n-мірний простір, операції над векторами, скалярний добуток.
- •Поняття лінійної залежності та незалежності векторів, базис.
- •1) Необхідність
- •2) Достатність
- •1) Необхідність
- •Лінійний оператор, властивості лінійних операторів, представлення лінійного оператора в n-мірному просторі.
- •Матриця переходу від одного базису до іншого, запис матриці оператора в новому базисі.
- •Перехід від одного базису до іншого
- •Наприклад
- •[Ред.]Деталі
- •Рядковий та стовпчиковий ранг матриці, ранг мариці.
- •Розв’язність системи лінійних однорідних рівнянь, представлення загального розв’язку .
- •1)Загальні поняття системи лінійних рівнянь.
- •2) Однорідні системи лінійних рівнянь.
- •3) Загальний розв’язок системи неоднорідних лінійних рівнянь.
- •4) Фундаментальні розв’язки однорідної системи лінійних рівнянь.
- •Теорема Кронекера-Капеллі, представлення загального розв’язку.
- •Следствия
- •Власні значення та власні вектори лінійного оператора їх знаходження.
- •Квадратичні та білінійні форми приведення їх до канонічного вигляду.
- •Скалярний та векторний добуток векторів їх застосування.
- •Векторний добуток
- •Змішаний добуток векторів та його застосування.
- •Загальне рівняння прямої на площині вивід зміст коефіцієнтів.
- •Нормальне рівняння прямої знаходження відстані від точки до прямої.
- •Загальне рівняння площини вивід його, зміст коефіцієнтів.
- •Рівняння площини що проходить через три точки, через точку та два вектора.
- •Рівняння площини в відрізках на осях, та нормальне рівняння площини.
- •Рівняння прямої у просторі як перетин площин, канонічне рівняння прямої.
- •Взаємне розміщення прямої та площини у просторі.
- •Криві другого порядку вивід рівняння еліпса, основні параметри еліпса.
- •Гіпербола вивід канонічного рівняння, основні параметри.
- •Парабола вивід канонічного рівняння, параметри.
- •Приведення до канонічного вигляду рівняння кривої другого порядку.
- •Поверхні другого порядку основні типи поверхонь.
- •Похідна функції в точці означення основні властивості.
- •Геометричний та механічний зміст похідної.
- •Рівняння дотичної та нормалі, піддотична та піднормаль.
- •Похідна складної функції, похідна функції заданої неявно.
- •Логарифмічне диференціювання, похідна функції заданої параметрично.
- •Диференціал, його геометричний зміст, застосування до наближених обчислень.
- •Похідні вищого порядку функцій заданих явно неявно та параметрично.
- •Формула Лейбніца.
- •Диференціал вищого порядку.
- •Теорема Ферма, Ролля та Лагранжа.
- •Теорема Коші.
- •Необхідна та достатня умова монотонності функції.
- •Формула Тейлора для многочлена, формула Тейлора з залишковим членом у формі Пеано.
- •Формула Тейлора з залишковим членом у формі Лагранжа.
- •Перша теорема Лопіталя, наслідок з неї.
- •Друга теорема Лопіталя та наслідок знеї.
- •Дослідження функції на випуклість.
- •Локальний екстремум дослідження.
- •Точки перегину, дослідження на екстремум за допомогою старших похідних.
- •Асимптоти функції, знаходження асимптот.
- •Функції багатьох змінних, знаходження похідної по напрямку, градієнт.
- •Частинні похідні високого порядку, умови співпадіння змішаних похідних.
- •Необхідні умови локального екстремуму, геометричний зміст диференціалу.
- •Формула Тейлора для функції багатьох змінних.
- •Достатні умови екстремуму для функції двох змінних.
- •Умовний екстремум функція Лагранжа.
- •Знаходження максимального та мінімального значення в області.
- •Первісна функції означення основні властивості.
- •Формула інтегрування за частинами в невизначенному інтегралі.
- •Заміна змінних в невизначенному інтегралі
- •Комплексні числа, операції над комплексними числами, алгебраїчна та тригонометрична форма комплексного числа.
- •Геометричне представлення
- •Формули Ейлера, геометрична інтерпритація комплексного числа
- •Корінь n-го степеня з комплексного числа.
- •Теорема Безу, наслідок з неї.
- •Кратні корені, розклад полінома на незвідні над полем комплексних чисел.
- •Обчислення інтегралу
- •Інтегрування елементарних дробів 1, 2 та 3 типів.
- •Інтегрування елементарного дробу 4-го типу, рекурентна формула.
- •Загальна формула інтегрування дробово-раціональної функції.
- •Метод Остроградського інтегрування дробово-раціональної функції.
- •Обчислення інтегралу .
- •Інтегрування диференціального біному.
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу .
- •Очислення інтегралу
Локальний екстремум дослідження.
Знаходження точок екстремуму, достатні умови екстремуму.
Точка х0 называется точкой максимума функции у=ƒ(х), если существует такая d - окрестность точки х0, что для всех х≠х0 из этой окрестности выполняется неравенство ƒ(х)<ƒ(х0).
Аналогично определяется точка минимума функции: x0 — точка минимума функции, если $d >0 " х: 0<|x-x0|<d Þ ƒ(х)>ƒ(х0). На рисунке 146 х1 — точка минимума, а точка х2 — точка максимума функции у=ƒ(х).
Значение функции в точке максимума (минимума) называется максимумом (минимумом) функции. Максимум (минимум) функции называется экстремумом функции.
Понятие экстремума всегда связано с определенной окрестностью точки из области определения функции. Поэтому функция может иметь экстремум лишь во внутренних точках области определения. Рассмотрим условия существования экстремума функции.
Теорема 25.8 (необходимое условие экстремума). Если дифференцируемая функция у=ƒ(х) имеет экстремум в точке х0, то ее производная в этой точке равна нулю: ƒ'(х0)=0.
Пусть, для определенности, x0 — точка максимума. Значит, в окрестности точки х0 выполняется неравенство ƒ(х0)>ƒ(х0+∆х). Но тогда
,
если ∆х>0, и ∆у/∆х>0, если ∆х<0.
По условию теоремы производная
существует. Переходя к пределу, при ∆х→0, получим ƒ'(x0)≥0, если ∆х<0, и f'(х0)≤0, если ∆х>0. Поэтому ƒ'(х0)=0. Аналогично доказывается утверждение теоремы 25.8, если х0 — точка минимума функции ƒ(х).
Геометрически равенство ƒ'(х0)=0 означает, что в точке экстремума дифференцируемой функции у=ƒ(х) касательная к ее графику параллельна оси Ох (см. рис. 147).
Отметим, что обратная теорема неверна, т. е. если ƒ'(х0)=0, то это не значит, что х0-
точка экстремума. Например, для функции у=х3 ее производная у'=3х2 равна нулю при х=0, но х=0 не точка экстремума (см. рис. 148).
Существуют функции, которые в точках экстремума не имеют производной. Например, непрерывная функция у=׀ х׀ в точке х=0 производной не имеет, но точка х=0 — точка минимума (см. рис. 149).
Таким образом, непрерывная функция может иметь экстремум лишь в точках, где производная функции равна нулю или не существует. Такие точки называются кри тическими.
Теорема 25.9(достаточное условие экстремума). Если непрерывная функция у=ƒ(х) дифференцируема в некоторой d -окрестности критической точки х0 и при переходе через нее (слева направо) производная ƒ'(х) меняет знак с плюса на минус, то х0 есть точка максимума; с минуса на плюс, то х0 — точка минимума.
▲Рассмотрим d -окрестность точки х0. Пусть выполняются условия: ƒ'(х)>0 " xє(х0-d ;х0) и ƒ'(х)<0 " xє(х0;х0+d ). Тогда функция ƒ(х) возрастает на интервале (х0-δ; х0), а на интервале (х0; х0+d ) она убывает. Отсюда следует, что значение ƒ (х) в точке x0 является наибольшим на интервале (х0-δ;х0+δ), т. е. ƒ(х)<ƒ(х0) для всех хє(х0-d ;x0)U(x0;x0+d ). Это и означает, что х0 — точка максимума функции.
Графическая интерпретация доказательства теоремы 25.9 представлена на рисунке 150.
Аналогично теорема 25.9 доказывается для случая, когда ƒ'(х)<0 " xє(х0-d ;х0) и ƒ'(х)>0 " xє(х0;х0+d ).▼
Исследовать функцию на экстремум означает найти все ее экстремумы. Из теорем 25.8 и 25.9 вытекает следующее правило исследования функции на экстремум:
1) найти критические точки функции у=ƒ(х);
2) выбрать из них лишь те, которые являются внутренними точками области определения функции;
3) исследовать знак производной ƒ'(х) слева и справа от каждой из выбранных критических точек;
в соответствии с теоремой 25.9 (достаточное условие экстремума) выписать точки экстремума (если они есть) и вычислить значения функции в них.