2. Розкрити суть кейнсіанської революції в економічній науці та охарактеризуйте особливості методології Дж.М.Кейнса

Кейнсіанська революція

Економічне вчення Дж.М. Кейнса здійснило революційний переворот в економічній науці, зокрема:

o спростовано цілий ряд аксіом, що тривалий час панували в класичній теорії1, яка, на думку вченого, розглядає економічну ситуацію, що є лише окремим випадком можливих станів рівноваги, і не пояснює існуюче економічне суспільство;

o розширено предмет економічної теорії дослідженнями на макроекономічному рівні;

o вдосконалено методи економічного дослідження;

o визнано відсутність механізму автоматичного регулювання ринкової економіки, її нездатність забезпечити повну зайнятість, а також справедливий розподіл багатства і доходів, "необхідність створення централізованого контролю щодо питань, які в основному передані приватній ініціативі"2. Рекомендації вченого впродовж другої половини 1930-х років були теоретичним підґрунтям економічної політики більшості урядів розвинутих країн.

Праця Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" завершила формування макроекономіки як самостійної складової економічної теорії. За вченим утвердився статус одного з лідерів економічної науки.

Предмет економічної теорії Дж.М. Кейнса

У праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" вчений визначив завданням і предметом дослідження створення на противагу класичній теорії вартості й виробництва, що вивчала розподіл даного обсягу зайнятих ресурсів між різними сферами, нової загальної теорії, метою аналізу якої є фактори, що визначають величину і дійсну зайнятість наявних ресурсів, у цьому контексті - проблема зайнятості робочої сили3. Необхідність розгляду цих питань загострилася в умовах кризи (1929-1933 рр.) та наступного депресивного стану економіки з надлишком ресурсів (високий рівень безробіття, невикористані виробничі потужності, перевиробництво товарів тощо).

В економічній літературі головну ідею вчення Дж.М. Кейнса оцінюють як тезу про недосконалість, нерівноваженість і відсутність внутрішніх механізмів саморегулювання системи ринкових економічних відносин, досягнення максимально можливої зайнятості та економічного зростання через активне втручання держави в економіку. Досліджувалася макроекономічна система в цілому, властиві їй функціональні взаємозв'язки та економічні закономірності, внутрішні механізми макроекономічної нестабільності та економічного зростання.

У методологічному плані новаторство економічного вчення Дж.М. Кейнса виявилося в такому:

o макроекономічний підхід до вивчення економічних процесів, використання таких агрегованих (узагальнювальних) показників, як сукупний попит, сукупна пропозиція, сукупні споживчі витрати, сукупні заощадження та інвестиції, загальний рівень зайнятості, національний дохід та ін.;

o відмова від структуроутворювальних принципів неокласичної теорії: автоматичного досягнення рівноваги ринковою економікою, економічного лібералізму, раціональної поведінки "економічної людини" тощо і визнання необхідності державного регулювання економіки. Вивчення факторів макроекономічної нестабільності та невизначеності переважно короткострокових ринкових коливань;

o обґрунтування "ефективного попиту" - потенційно можливого і стимульованого державою сукупного попиту. Дж.М. Кейнс першим звернув увагу на той факт, що рівень національного доходу та загальний рівень зайнятості визначаються "ефективним сукупним попитом" і пов'язані з проблемами реалізації суспільного продукту;

o повернення до причинно-наслідкового (каузального) методу аналізу, поділ усіх економічних явищ на три групи: 1) "вихідні, первинні величини", що приймаються як постійні (кількість праці, рівень технології, кваліфікації, ступінь конкуренції, соціальна структура суспільства і т. ін.); 2) "незалежні змінні", побудовані на основі психологічних чинників (схильність до споживання та заощадження, перевага ліквідності, гранична ефективність капіталу), що утворюють функціональну основу моделі Кейнса і є інструментами, за допомогою яких забезпечується функціонування ринкової економіки; 3) "залежні змінні" (рівень зайнятості, національний дохід), що характеризують стан економіки;

o врахування впливу на економічні процеси позаекономічних чинників - психології людей і держави, використання таких понять, як основний психологічний закон, психологічні основи функціонування споживання, заощаджень, надання переваги ліквідності;

o використання методів граничного та функціонального аналізу, економіко-математичного моделювання як наслідок перетворення методології маржиналізму на загальнотеоретичний інструмент економічного аналізу. Вчення Дж.М. Кейнса вважається складовою маржинального напряму економічної науки.