2. Собівартість продукції рослинництва

Об'єктами обчислення собівартості у рослинництві є окремі види основної, супутньої та побічної продукції, одержаної від сільськогосподарських культур, окремі сільськогосподарські ро- боти (наприклад, під урожай наступного року), роботи з поліп- шення земельних угідь, а також роботи, що обліковуються як витрати майбутніх періодів.

Визначення собівартості продукції (робіт, послуг) у сільсько- господарських підприємствах здійснюють у такій послідовності:

розподіляють за призначенням витрати на утримання ос- новних засобів;

обчислюють собівартість робіт і послуг допоміжних ви- робництв і списують калькуляційні різниці на споживачів по- слуг;

розподіляють витрати на зрошення та осушення земель, на вапнування та гіпсування грунтів, на утримання полезахис- них лісосмуг;

списують частину витрат бджільництва на запилювання сільськогосподарських культур;

списують з основного виробництва суми надзвичайних витрат;

розподіляють бригадні, фермерські, цехові та загальнови- робничі витрати;

визначають загальну суму виробничих витрат за об'єкта- ми обліку;

розраховують собівартість продукції рослинництва;

визначають собівартість продукції підсобних промисло- вих підприємств з переробки продукції рослинництва;

розподіляють витрати з утримання кормоцехів;

визначають собівартість продукції тваринництва;

розраховують собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на вирощуванні та відгодівлі;

визначають собівартість продукції інших промислових виробництв.

Виробничу собівартість продукції рослинництва обчислюють на таких умовах:

а)         зерна, насіння соняшника — франко-місце зберігання (франко-тік), враховуючи витрати на доочищення та сушіння;

б)         солома, сіно, інші грубі корми, цукрові буряки, картоп- ля, баштанні культури, овочі, коренеплоди — франко-місце зберігання (франко-поле);

в)         плоди, ягоди, виноград, листя тютюну, продукція лікарсь- ких та ефіроолійних культур і квітникарства, овочі закритого грунту — франко-пункт приймання (зберігання);

г)         соломка і треста льону, конопель — франко-пункт збері- гання або первинної обробки на підприємстві;

д)         насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших куль- тур — франко-місце зберігання;

е)         зелена маса — франко-місце споживання (на корм) або силосування чи переробки (на силос, трав'яне борошно, сінаж, виготовлення гранул).

Фактична маса сільськогосподарської продукції визначається за вирахуванням мертвих відходів, усушки (зерна і насіння со- няшника на току тощо), угару зеленої маси в поцесі ферментації та ін.

Витрати з посівів, які повністю загинули від стихійного лиха, списують як надзвичайні витрати. При пересіві повністю загиб- лих посівів іншими культурами витрати на основний обробіток грунту (лущення стерні, оранка зябу), снігозатримання, внесен- ня добрив під посів та інші неповторювані витрати списують у розрізі статей на заново висіяні культури.

Витрати з частково загиблих посівів списують як надзви- чайні витрати пропорційно до відсотка недоодержаної продукції. Страхове відшкодування за повністю або частково загиблі по- сіви відображають в обліку як надзвичайні доходи.

Собівартість побічної продукції рослинництва (соломи, гички цукрових буряків, стебел кукурудзи і соняшника, листя капусти та ін.) визначають виходячи із розрахунково-нормативних вит- рат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею такої продукції. При скла- данні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощуван- ня певної культури виключають вартість побічної продукції за розрахунково-нормативною оцінкою, а решту витрат відносять на основну продукцію.

При визначенні собівартості основної продукції окремих культур враховують їх технологічні особливості, наявність су- путньої, нестандартної продукції та відходів, що використову- ються. Між такими видами продукції витрати розподіляють умов- но-розрахунковим методом:

загальну суму витрат на вирощування і збирання зерно- вих культур (без вартості соломи) розподіляють між зерном і зерновідходами. При цьому зерновідходи прирівнюють до зерна за вмістом в них повноцінного зерна. При вирощуванні зерно- вих культур на насіння витрати, віднесені на одержання повно- цінного зерна, розподіляють між витратами на одержання на- сіння різної якості (супереліта, еліта, I та II репродукції) про- порційно до його вартості за цінами реалізації. Собівартість цен- тнера насіння визначають діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу якості, на його масу після доробки;

собівартість центнера зерна кукурудзи визначають ділен- ням загальної суми витрат на вирощування та збирання кукуруд- зи (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиг- лості. Перерахунок маси качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюють за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальним пунктом (з урахуванням базової вологості зерна в качанах — 14%). При необхідності до- датково визначають фактичну собівартість центнера кукурудзи в качанах;

для визначення собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою вар- тістю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транс- портування та обробку насіння. Решту витрат (за мінусом вар- тості насіння) відносять на соломку. Собівартість трести вклю- чає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортання, підняття із стелищ тощо;

для визначення собівартості тютюнової сировини, про- дукції лікарських та ефіроолійних культур витрати на вирощу- вання відповідної культури розподіляють між окремими видами одержаної продукції пропорційно до її вартості за середніми ре- алізаційними цінами;

при визначенні собівартості картоплі, овочів відкритого і закритого грунту, продукції баштанних культур і садівництва із загальної суми витрат на їх вирощування та збирання вирахову- ють вартість побічної продукції (враховуючи продукцію, яка зго- дована худобі і оцінена за собівартістю кормових буряків з ура- хуванням її поживності). Решту суми витрат ділять на кількість повноцінної продукції. Між окремими культурами витрати мож- на розподіляти пропорційно вартості товарної продукції за ціна- ми реалізації (якщо облік витрат ведуть по групі культур);

витрати на вирощування і догляд за сіяними травами, природними і поліпшеними сіножатями, культурними пасови- щами, які використовують для одержання кількох видів продукції, розподіляють пропорційно площам, використаним для одержання окремих видів продукції, а витрати на збирання, транспортуван- ня та доробку певного виду продукції відносять безпосередньо на даний вид продукції. Якщо з однієї площі сіяних трав одер- жують декілька видів продукції, то витрати, віднесені на цю пло- щу, розподіляють між видами продукції пропорційно до кількості зібраної зеленої маси (в умовному обчисленні);

витрати на вирощування багаторічних трав (підготовка грунту, сівба, вартість насіння тощо) рівномірно розподіляють між роками залежно від терміну використання посівів.

Обчислену фактичну собівартість продукції рослинництва порівнюють зі справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, за якою продукція оцінена при її оп- рибуткуванні, і визначають доходи (витрати) від первісного виз- нання сільськогосподарської продукції, які включають до скла- ду інших операційних доходів (кредит субрах. 719) або інших операційних витрат (дебет субрах. 949). Рахунки обліку витрат при цьому закриваються, крім тих, на яких обліковують витрати у незавершене виробництво (витрати під урожай наступного року).

2. Облік витрат та виходу продукції тваринництва

1. Облік витрат продукції тваринництва

2. Собівартість продукції тваринництва

1. Облік витрат продукції тваринництва

Тваринництво, як і рослинництво, об'єднує декілька відносно самостійних галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахів- ництво, бджільництво, рибництво, шовківництво, кролівницт- во, звірівництво, племінне конярство та ін. Деякі з названих га- лузей можуть поділятися на підгалузі за виробничим призначен- ням: птахівництво — яєчне, м'ясне; вівчарство — вовняне, м'яс- не, каракульське; бджільництво — медове, медово-запилюваль- не, запилювальне і т. ін.

Об'єктами обліку витрат у тваринництві є технологічні гру- пи тварин за їх видами: основне стадо ВРХ; худоба на вирощу- ванні та відгодівлі; основне стадо свиней; свині на вирощуванні; свині на відгодівлі; основне стадо овець; вівці на вирощуванні та відгодівлі; доросле стадо птиці (при необхідності — за видами птиці); молодняк птиці і т. ін.

Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва для кож- ної технологічної групи відкривають окремий аналітичний раху- нок у складі субрахунку 232 «Тваринництво» синтетичного ра- хунка 23 «Виробництво». На дебеті цього рахунка обліковують витрати, а на кредиті — вихід продукції за справедливою варті- стю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, або за плановою собівартістю (при неможливості визначити справед- ливу вартість одержаної продукції).

Облік витрат ведуть за такими статтями: оплата праці; відра- хування на соціальні заходи; засоби захисту тварин; корми; ро- боти та послуги; паливо і мастильні матеріали; витрати на ре- монт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; непродуктивні витрати (втрати від загибелі тварин); за- гальновиробничі витрати; інші витрати.

Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва викори- стовують значну кількість первинних документів галузевого при- значення. Деякі з них є загальними як для рослинництва, так і для тваринництва (лімітно-забірні карти, накладні, рахунки-фак- тури, розрахунки амортизації тощо), але більшість документів є специфічними саме для галузі тваринництва. Так, для нараху- вання заробітної плати використовують «Розрахунок нарахуван- ня заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва» (с.-г. об., ф. № 69), «Табель обліку робочого часу» (с.-г. об., ф. № 64) та документи про вихід продукції.

Списання кормів здійснюють на підставі «Відомості витрат кормів» (с.-г. об., ф. № 94). Виписують її на початку місяця на кожного працівника, за яким закріплена відповідна група тварин. У відомості вказують ліміт (раціон) видачі кормів на одну голову та їх загальні витрати на фактичне поголів'я. Тут же вказують кількість кормо-днів за кожен день і взагалі за місяць. Наприкінці місяця на підставі оформлених належним чином відомостей вит- рат кормів виконують записи у «Журналі обліку витрат кормів» (с.-г. об., ф. № 35), який ведуть наростаючим підсумком з початку року за кожним видом і групою тварин. Дані цього журналу вико- ристовують для оперативного контролю витрачання кормів.

Витрати допоміжних виробництв відносять на окремі групи тварин на підставі відповідних звітів та розрахунків розподілу послуг (звіт про використання електроенергії, звіт про роботу кормокухні, звіт про роботу ремонтної майстерні, звіт по скла- ду-холодильнику та ін.).

Оприбуткування продукції тваринництва оформляють таки- ми первинними документами галузевого призначення:

«Журнал обліку надою молока» (с.-г. об., ф. № 112), який виписують на 15 дн. У ньому для кожної групи корів, закріпле- них за дояркою (оператором машинного доїння), відводять ок- ремий рядок, де кожного дня (вранці, в обід та увечері) показу- ють кількість надоєного молока. Ці дані затверджуються підпи- сами доярки та завідуючого фермою. На підставі журналу обліку надою молока та документів на його витрачання, реалізацію тощо складають «Відомість руху молока» (с.-г. об., ф. № 114), яка є підставою для запису в облікові регістри даних про вихід про- дукції молочного скотарства;

«Акт настригу і прийняття вовни» (с.-г. об., ф. № 115) та «Щоденник надходження і відправлення вовни» (с.-г. об., ф. № 116) використовують для обліку продукції вівчарства;

«Щоденник надходження сільськогосподарської продукції» (с.-г. об., ф. № 81) застосовують для обліку продукції птахівниц- тва (яєць), бджільництва (меду), шовківництва (коконів тутово- го шовкопряда) та ін.;

«Акт на оприбуткування приплоду тварин» (с.-г. об., ф. № 95), «Нагромаджувальний акт на оприбуткування приплоду звірів» (с.-г. об., ф. № 96), «Акт про хід окоту» (с.-г. об., ф. № 103), «Звіт про процеси інкубації» (с.-г. об., ф. № 105) використовують для оформлення приплоду тварин і птиці;

«Відомість зважування тварин» (с.-г. об., ф. № 98), «Роз- рахунок визначення приросту живої маси» (с.-г. об., ф. № 98а) використовують для оприбуткування приросту живої маси тва- рин на вирощуванні та відгодівлі.

У спеціалізованих тваринницьких господарствах застосову- ють також інші форми первинних документів, такі як «Акт знят- тя худоби з відгодівлі, нагулу і дорощування» (с.-г. об., ф. № 98б), «Акт виводу і сортування добового молодняка птиці» (с.-г. об., ф. № 106) тощо.

На підставі первинних документів на витрати виробництва та оприбуткування продукції тваринництва у бухгалтерії госпо- дарства по кожному підрозділу складають «Виробничі звіти» (ф. № 10.3а с.-г.), підсумки яких переносять у «Зведену відомість до журналу-ордеру № 10.3 с.-г.» (ф. № 10.3д с.-г.), а підсумки ос- танньої — до журналу-ордеру № 10.3 с.-г.