1. Мікроекономіка в системі економічних наук. Людині для існування необхідно виробляти життєві блага. Для виробництва благ потрібні економічні ресурси. Крім того, потреби людини безмежні. Предметом вивчення економічної теорії є діяльність людей, пов'язана з досягненням ефективного використання об­межених ресурсів для найкращого задоволення потреб у життєвих благах.Економічні явища можна досліджувати на різних рівнях. Якщо в якості об'єкта дослідження взяти національну економіку, то та­кий підхід називають макроекономічним. Макроекономіка-це частина економічної теорії, що вивчає економіку в цілому. Вона досліджує такі проблеми, як обсяги національного виробництва (показники і динаміка), розподіл національного продукту, зайнятість і безробіття, інфляція і дефляція, роль держави в економічному житті суспільства та інші.

Якщо ж розглядати господарську діяльність окремих еко­номічних суб'єктів-людей, підприємств, організацій, то такий підхід називається мікроекономічним'. Мікроекономіка-це роз­діл економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економіч­них одиниць і структур, таких як домашні господарства, під­приємства, ринки окремих благ. Головні проблеми, які досліджує мікроекономіка, -це попит, пропозиція, ціна, заробітна плата, підприємництво, конкуренція, прибуток. Також досить поширеним є ототожнювання мікроекономіки з економікою підприємства. Насправді ж ці науки лише ча­стково перехрещуються, тому що вони обидві вивчають уп­равлінські рішення підприємств щодо своєї ринкової поведінки. Але відмінностей між ними значно більше: мікроекономіка вивчає споживацькі переваги, поведінку підприємств, ринкові попит і пропозицію, залишаючи поза увагою питання самого ор­ганізаційного процесу прийняття рішень на підприємствах, їх ор­ганізаційні форми, показники господарської діяльності підприємств, що вивчаються в економіці підприємства.

Як самостійна частина економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX на початку XX ст.Мікроекономіка відповідає на запитання:Що виробляти? 2.Для кого виробляти? 3.Коли будуть спожиті ті чи інші блага або ресурси?

2.Функції мікроекономіки Функції: Пояснення явщ які спостерігаються. Пояснюючи різні явища, мікроекономіка виходить із твердження, що при виборі варіантів поведінки економічні суб’єкти мають на меті максимізацію свого зиску. Ірраціональна поведінка суб’єктів є відхиленням від норми. Зиск може бути як поточним, так і перспективним. Для економічного життя характерна суперечність між поточним та перспективним зиском що називається «ефектом Робін Гуда». Грабуючи багатих покупців та роздаючи їхнє майно бідним, Робін Гуд покращував життя бідних. Однак, зрештою, купці взагалі, припинили постачання товарів у цю місцевість, що призвело до різкого зростання цін та погіршення життя бідних. Прогнозування поведінки економічних суб’єктів. Результативність цієї мікроекономічної функції залежить від точності вихідних показників, які покладені в основу прогнозу. Ці показники знаходяться під час дослідження економічних закономірностей. Користуватись такими закономірностями для прогнозування потрібно обережно, тому що вони діють як тенденції і не обов’язково спрацьовують у кожному окремому випадку.

3. Нормативна та позитивна мікроекономіка

Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки економічних суб’єктів належать до позитивного аналізу. Взагалі всі економічні погляди та позиції економістів можна поділити на позитивні та нормативні. Позитивна мікроекономіка встановлює економічні зв’язки, що реально склалися, не даючи їм оцінки добрі вони чи погані. Вона приймає дійсність такою, як є. Наприклад, позитивна економіка досліджує, що таке попит і пропозиція і які фактори на них впливають. У даній галузі в економістів значно менше розходжень. Нормативна мікроекономіка – це оцінювальні судження відносно правильності дій, вони відповідають на питання: якими повинні бути економічні зв’язки, якою повинна бути економіка, які рішення потрібно приймати? Відносно проблеми попиту і пропозиції нормативні судження будуть повязанні з тим, які шляхи краще вибрати для підвищення попиту на певний товар чи його пропозиції.

4. Мікросистема та її основні характеристики. Об'єктом мікроекономічних досліджень є мікросистеми. Мікросистема — це система економі­чних відносин між господарюючими суб'єктами.

До основних суб'єктів мікросистеми належать: а) домогогподарства. Це група людей, які об'єд­нують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Роль домогосподарств у мікросистемі подвійна: з одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. б) підприємства - до них належать будь-які господарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку;в) держава, У мікросистемі розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регу­лятором економічного життя. Об'єктами, з приводу яких складаються відноси­ни у мікросистемі, є ресурси виробництва та його ре­зультати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси та підприємницькі здібності. Праця — це цілеспрямована діяльність людини, здат­на видозмінювати природну речовину, щоб надати їй необхідної для споживання форми. Під капіталом розуміють усі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах. До природних ре­сурсів належать групи предметів праці, що не підда­валися обробці, або сили природи, що використову­ються у виробничому процесі.Підприємни­цькі здібності — це особливі здібності окремих лю­дей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх ор­ганізацію у виробничому процесі та творче викорис­тання заради отримання прибутку. Особливе значення для розуміння мотивів пове­дінки економічних суб'єктів та побудови відповід­них моделей має врахування таких властивостей ре­сурсів: — обмеженість. Як правило, мікроекономіка має справу не з абсолютною, а з відносною обмеженістю ресурсів; — взаємозаміщуваність (субституційність). Це означає, що до певної міри одні види ресурсів можуть бути заміщені іншими. Найчастіше в мікроекономіці роз­глядається заміщення двох видів ресурсів: капіталу та праці; — взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання кожного ресурсу можливе лише за певного співвідношення з іншими.

5. Субєкти економічних відносин на мікрорівні. До основних суб'єктів мікросистеми належать: а) домогосподарства. Це група людей, які об'єд­нують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогоспо­дарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використо­вує свої доходи, не вступаючи у будь-які об'єднання з іншими громадянами. Роль домогосподарств у мікро-економічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. Власне заради задоволення цих потреб і функ­ціонує економічна система. Тому на ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства — це власники ресурсів, які вони постачають для виробни­чих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію; б) підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб'єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку. Слід звернути увагу, що поняття "підприємство" у мікроекономіці значно ширше, ніж це визначено у законодавстві, зо­крема у Законі України "Про підприємства". Якщо Для ^законодавця важливо, щоб підприємство було ов язково юридичною особою, пройшло державну Реєстрацію тощо, то для дослідника мікроекономічних проблем усе це не має значення. Головне, щоб підприємство самостійно приймало рішення про ви­пуск продукції, придбання ресурсів, ціни та ринки збуту і, вибираючи альтернативні варіанти, керувало­ся метою максимізації прибутку; в) держава. У мікросистемі розглядається як су­купність органів влади, що є координатором та регу­лятором економічного життя. Дослідник мікросисте-ми абстрагується від того, що держава — власник значної кількості підприємств, організовує виробниц­тво товарів громадського користування тощо. Найсут­тєвішим для нього є її координаційна роль.