Полісахариди.

Полісахариди – це полімери моносахаридів. Полімери пентоз – пентозани, а полімери гексоз - гексозани. Полімери побудовані із залишків глюкози – глюкозами.

Загальна формула Сх(Н2O)y.

Значення: полісахариди часто являються резервом їжі та енергії (крохмаль та глікоген), а також використовуються в якості будівельних матеріалів ( целюлоза, хітин).

Полісахариди зручні в якості запасних речовин, оскільки:

- великі розміри молекул роблять їх практично нерозчинними у воді, а отже, вони не здійснюють на клітину, ні хімічної, ні осмотичної дії;

- їх ланцюги можуть компактно згортатись;

- при необхідності вони легко можуть бути перетворені в цукри.

Крохмаль.

Крохмаль – полімер глюкози. У рослин крохмаль служить головним запасом «горючого», і його не буває у тварин, у яких його функції виконує глікоген. Молекули крохмалю складаються із двох компонентів: амілози і амілопектину. Крохмаль запасається в клітинах у вигляді крохмальних зерен у пластидах листків, а також в органах рослин, що запасають поживні речовини ( бульби картоплі, насінини злаків, бобових тощо).

Глікоген.

Глікоген – це еквівалент крохмалю, котрий синтезується в тваринному організмі, це теж резервний полісахарид, побудований із залишків глюкози; зустрічається глікоген і в клітинах багатьох грибів.

В хребетних тварин глікоген в основному міститься головним чином в печінці і в м’язах, тобто в місцях високої метаболічної активності, де він служить джерелом глюкози, яка використовується в процесі дихання.

В клітинах глікоген відкладається у вигляді крихітних гранул, які здебільшого бувають зв’язані з гладкою ендоплазматичною сіткою.

Целюлоза.

Теж є полімером глюкози. В целюлозі міститься біля 90 % вуглецю, що знаходиться в рослинах, і по загальній своїй масі целюлоза на Землі займає перше місце серед всіх органічних речовин.

Практично всю целюлозу містять рослини, хоча вона зустрічається також у деяких нижчих безхребетних і в одного класу грибів – Ооміцетів. Целюлози так багато на Землі тому що, у всіх рослин з неї побудовані клітинні стінки( 20-40%) .

Будова целюлозних волокон робить їх добре пристосованими до цієї ролі. Вони являють собою довгі ланцюги – приблизно із 10 000 тисяч залишків глюкози. З кожного ланцюга назовні виступає багато –ОН груп. Ці групи направлені в усі сторони і утворюють водневі зв’язки з сусідніми ланцюгами, що забезпечує дуже міцне поперечне зшивання всіх ланцюгів. Ланцюги об’єднані один з одним, утворюючи мікрофібрили, а мікрофібрили в більш крупні структури – макрофібрили. Макрофібрили розташовуючись шарами занурені в цементуючий матрикс, що складається з інших вуглеводів. При всій своїй міцності ці шари легко пропускають воду і розчинені в ній речовини.

Крім того, що целюлоза є одним із структурних компонентів рослинних клітин, вона служить також їжею для деяких тварин, бактерій, грибів.

Фермент целюлаза. Який розщеплює целюлозу до глюкози, досить рідко зустрічається в живій природі. Тому більшість тварин, в тому числі і людина. Не можуть використовувати целюлозу, хоча вона являє собою безцінне джерело глюкози. Однак у жуйних тварин, наприклад корови, в кишечнику мешкають симбіотичні бактерії котрі розщеплюють целюлозу.

Із целюлози виготовляють хлопчатобумажні тканини і папір.

Хітин.

Хітин по своїй структурі теж близький до целюлози; це теж структурний полісахарид.

Хітин зустрічається у більшості грибів, де він відіграє опорну функцію в клітинних стінках завдяки своїй волокнистій структурі; а також у деяких груп тварин (особливо у членистоногих) в якості важливого компоненту їх зовнішнього покриву.

Каллоза.

Каллоза - аморфний полімер глюкози. Що зустрічається в різних частинах рослини, і часто утворюється в ньому у відповідь на пошкодження чи несприятливу дію.

Інулін.

Це полімер фруктози. Інулін відіграє роль резервної речовини в коренях і бульбокоренях рослин, наприклад, жоржин.

Пектин.

Пектин є матриксом клітинної стінки у рослин. Часто утворює гелі ( використовується як желатинозна речовина).

Муреїн.

Муреїн - відіграє роль структурного компоненту в клітинній стінці прокаріот.

Полісахариди можуть також утворювати комплекси з іншими органічними речовинами, наприклад, білки + вуглеводи = глікопротеїди; ліпіди + вуглеводи = гліколіпіди.