14. Небезпека від неорганічних реч, які наукопичуються в організмі й у навк.Сер.

Небезпека від неорганічних речовин, які накопичуються в організмі й у нав.сер.полягає в тому, що вони призводять до хвороб,отруєння, дизбалансу у функціонувані організму а деколи і смерті.

Одними з хвороб є:

-хвороба «мінамата» - виникла в японії через викид ртуті у воду, риба в собі мала надлишок ртуті,який для людини був згубним. Симптоми: нервово-паралітичні розлади, головний біль, параліч, втрата зору і смерть.

-хвороба «ітай-ітай» - отруєння людей викликане вживанням у їжу продуктів, що містять сполуки кадмію. Симптоми: апатія, пошкодження нирок, розмякшення кісток і смерть.

-хвороба «Жовті діти» - з»вилася в результаті знищення міжконинентальних Балістичних ракет, що призвело до викиду в навк.сер.токсичних елементів ракетного палива. В організм людини потрапляють через шкіру, слизові, верхні дихальні шляхи, шлунково-кишечний тракт. Ознаки: новонароджені мають жовтяницю,смертність серед новонароджених.

15. Для чого потрібний такий показник,як гдк і в чому полягають його недоліки?

Показник ГДК(гранично допустима концентрація) потрібен для регулювання концентрації елементів у довкіллі,яка не викличе захворювань або змін у функціонувані людського організму впродовж усього його життя,а також у наступних поколінь.

Його недолік полягає в тому, що показник ГДК не враховує індивідуальних особливостей організму, тобто, те,що в однієї людини може викликати захворювання в іншої – смерть.

16. Головні групи органічних речвин клітини. Біомолекули.

Органічні речовини – це речовини, які утворюються в живих організмах. Синтез цих речовин відбувається в клітинах, за участі ферментів та енергії.

Групи органічних речовин:

1. малі молекули: моносахариди, амінокислоти, нуклеотиди, ліпіди тощо.(є складовими макромолекул)

2.біополмери( макромолекули): білки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти.

Біомолекули – це молекули органічних речовин, які мають біологічну активність.

17. Яка небезпека від органічних речовин, які є забрудниками середовища?

Від накопичення Фреону в середовищі руйтується озоновий шар, що призводить що опромінення людей, це значить до ризику захворювання раку шкіри.

Викиди нафти в океани та моря утворюють величезні зони непридатні для життя.

Синтезовані людиною пластмаси та поліетилен сотнями років знаходяться в грунті, не включаючись в природні цикли.

Пестициди – отруюють організм людини впродовж багатьох років і миттєво вбивають рослин,комах, тварин проти яких були придумані.

18. Ліпіди і жири: особливості хімічної структури, фізичні властивості та біологічне значення.

Ліпіди - це нерозчинні у воді органічні речовини, але розчинні в органічних розчинниках-ефірі, хлороформі і бензолі.

Справжні ліпіди (жири) - це складні ефіри жирних кислот і будь-якого спирту.

Складним ефіром називається продукт реакції між кислотою і спиртом:

етерифікація

Кислота + Спирт = Складний ефір + Вода.

Жирні кислоти.

Жирні кислоти містять в своїй молекулі кислотну групу – СООН( карбоксильну групу). «Жирними» їх називають тому, що деякі їх компоненти входять до складу жирів.

Загальна формула жирних кислот має такий вигляд: R-COOH, де – R – атом водню чи радикал – типу –СН3, - С2Н5 і т.д.;кожен наступний член цього ряду відрізняється від попереднього на одну групу –СН2.

В ліпідах радикал R представлений довгим ланцюгом вуглецевих атомів. Більша часина жирних кислот містить парну кількість атомів С, від 14 до22.(здебільшого 16-18). Вуглецеві хвости молекул визначають властивості.

Жирні кислоти і ліпіди, в молекулах яких немає подвійних зв’язків, називаються ненасиченими.

Ненасичені жирні кислоти плавляться при більш низьких температурах, ніж насичені. Ненасичена жирна кислота, наприклад, Олеїнова кислота (С17Н33СООН)– основний компонент оливкового масла – при звичайних температурах буває рідкою (Т пл.=13,4), тоді як насичені жирні кислоти :наприклад, Пальмітинова(С15Н31СООН) і Стеаринова( С17Н35СООН) (Тпл.=63,1 і Тпл=69,6) при таких температурах залишаються твердими.

Спирти

Більша частина ліпідів –це складні ефіри спирту гліцеролу. Їх називають тому гліцеридами.

Утворення ліпідів (тригліцеридів):

CH2 – OH + R1 – COOH CH2 – O – CO – R1

CH2 – OH + R2 – COOH CH2 – O – CO – R2

CH2 – OH + R3 – COOH CH2 – O – CO – R3

ГЛІЦЕРОЛ ТРИ ЖИРНI ЛІПІД ( ТРИАЦИЛГЛІЦЕРОЛ)

КИСЛОТИ

Зв’язок - ефірний.

Властивості і функції триацилгліцеролів (тригліцеридів).

Триацилгліцероли - найпоширеніші з ліпідів, що зустрічаються у природі. Їх прийнято ділити на жири і олії в залежності від того, чи залишаються вони твердими при 20 °С

(жири) чи мають при цій температурі рідку консистенцію ( олії). Температура плавлення ліпіду тим нижча, чим більша доля в ньому ненасичених жирних кислот.

Тригліцериди неполярні, і в результаті практично нерозчинні у воді. Їх густина нижча, ніж у води, тому у воді вони спливають.

Функції.

Основна функція – є енергетичним депо (при розчепленні 1г жиру до вуглекислого газу і води утворюється 38,9 кДж енергії) . В організмі тварин, що впадають в сплячку, накопичується перед сплячкою зайвий жир. У хребетних жир накопичується ще й під шкірою - в підшкірній жировій клітковині, де він служить також для теплоізоляції. Особливо виражений підшкірний жировий шар у ссавців, які мешкають в холодному кліматі, і в першу чергу у водних ссавців, наприклад у китів (« китовий жир»), у яких він відіграє і іншу роль - сприяє плавучості.

В рослинах звичайно накопичуються олії, а не жири. Насіння, плоди і хлоропласти часто дуже багаті на олії, а деяке насіння, наприклад, насіння кокосової пальми, сої і соняшника, служать сировиною для отримання олій промисловим методом.

Жири джерело ендогенної води , одним із продуктів окислення жиру є вода (з 1г.жиру утворюється 1,1г води). Ця метаболічна вода дуже важлива для деяких жителів пустелі, наприклад, для кенгурового пацюка, жир, котрий вона запасає використовується власне із цією ціллю.

Різноманітність ліпідів.

Фосфоліпіди. До ліпідів, у яких окрім жирних кислот з гліцерилом зв’язані й інші сполуки, належать фосфоліпіди. Вони відрізняються від жирів тим що одна гідроксильна група гліцеролу зв’язана в них не з жирною кислотою, а і з залишком фосфорної кислоти (Н3РО4).

Молекула складається із гідрофільної «головки», котрою служить фосфатна група і двох вуглецевих «хвостів» – залишки жирних кислот.

Функції:

Фосфоліпіди є компонентами клітинних мембран.

Воски. Воски – це складні ефіри жирних кислот і довго ланцюгових спиртів.

Функції.

Використовуються у рослинних і тваринних організмів в якості водовідштовхуючого покриття:

• утворюють додатковий захисний шар на кутикулі епідермісу деяких органів вищих рослин, наприклад листків, плодів та насінні ( в основному у ксерофітів);

• покривають шкіру, шерсть і пір’я;

• входять до складу зовнішнього хітинового скелету тварин.

З воску бджоли будують соти.

Стероїди. Це ліпіди котрі не містять жирних кислот.

Функції.

Жовчні кислоти, наприклад холева кислота. Входять до складу жовчі.

Солі жовчних кислот сприяють емульгуванню і солебілізації ліпідів в процесі їх перетравлення.

Статеві гормони (прогестерон, естроген, тестостерон, андрогени), гормони кори наднирників (кортикостероїди, наприклад альдостерон, кортикостерон, кортизон).

Вітамін D при його нестачі розвивається рахіт.

Серцеві глікозиди наперстянки які використовують при серцевих захворюваннях.

Терпени. Терпении також не містять жирних кислот.

Функції.

Це речовини від яких залежить аромат ефірних масел рослин, наприклад ментол в м’яти, камфора тощо.

Гібереліни –ростові гормони рослин.

Фітол, що входить до складу хлорофілу та вітаміну К.

Холестерол . Каротиноїди. Каротиноїди -пігменти. Натуральний каучук.

Ліпопротеїди = ліпіди + білки.

Функції.

З ліпопротеїдів складаються мембрани.

В формі ліпопротеїдів переносяться з кров’ю і лімфою ліпіди – це транспортна форма ліпідів.

Гліколіпіди =вуглеводи + ліпіди.

Функції.

Компоненти клітинних мембран, особливо в мієліновій оболонці нервових волокон і на поверхні клітин, а також компоненти мембран хлоропластів.