Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Залік, біологія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
257.02 Кб
Скачать

28. Біологічний каталіз і властивості ферментів.

Біологічний каталіз – процес прискорення реакції, що відбувається під впливом ферментів,які виступають в ролі каталізаторів.

Ферменти характеризуються наступними основними властивостями:

1. Всі ферменти являють собою глобулярні білки.

2. Інформація про них, як і про інші білки, закодована в ДНК.

3.Ферменти діють як каталізатори.

4. Ферменти не впливають на природу кінцевих продуктів реакції.

5. Дія ферментів досить ефективна, тобто мала кількість ферменту забезпечує перетворення великої кількості субстрату.

6. В середньому ферменти здатні каталізувати 1000 реакцій в секунду, тобто вони прискорюють швидкість протікання реакції в тисячі - мільйони раз.

7. Ферменти високоспечифічні тобто один фермент каталізує лише один тип реакції.

8. Реакції, що каталізуються ферментами зворотні.

9. Активність ферментів залежить від:

- рH - при постійній температурі, фермент працює ефективно у вузьких межах рH, для кожного ферменту є певне значення рH при якому його дія оптимальна; при зміні цього значення рH активність ферменту сповільнюється;

- температури - температурний оптимум для більшості ферментів знаходиться в межах від 37°С до 40°С, проте для кожного ферменту є свій температурний оптимум, при якому активність ферменту найвища.

В межах від0°С до 40°С при кожному підвищенні температури на 10 °С швидкість реакції зростає вдвічі;

- від концентрації як субстрату так і самого ферменту. Швидкість ферментативної реакції прямо пропорційна концентрації ферменту і концентрації субстрату(якщо інші фактори залишаються незмінними).

10.Ферменти знижують енергію активації реакції, яку вони каталізують;

11.Не вся молекула ферменту вступає у взаємодію із субстратом, а тільки та частина, яка має особливу форму і називається активним центром ферменту.

29. Що таке нуклеотид.

Нуклеотид – мономер нуклеїнових кислот.Молекула нуклеотиду складається із 3 складових - 5С-цукру, азотистої основи і фосфорної кислоти.

Вуглевод-цукор (пентоза: рибоза, дезоксирибоза).

В залежності від типу пентоз, розрізняють два типи нуклеїнових кислот:

  • рибонуклеїнові кислоти (РНК), котрі містять рибозу;

  • та дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК), котрі містять дезоксирибозу.

В дезоксирибозі – ОН-група при 2-С замінена на атом Н, тобто в ній на один атом О менше, ніж рибозі.

Основа.

В обох типах нуклеїнових кислот містяться основи 4 видів: два з них відносяться до типу пуринів і два - до класу піримідинів. Основний характер цим сполукам надає включений в кільце азот.

До числа пуринів відноситься аденін (А) і гуанін (Г), а до – піримідинів – цитозин (Ц),тимін (Т) чи урацил (У).В РНК, замість тиміну (Т), який присутній в ДНК, міститься урацил(У).

Тимін хімічно дуже близький до урацилу (він представляє собою 5- метилурацил, тобто урацил в якому біля 5 –го атому є метальна група).

В результаті з’єднання цукру з основою утворюється нуклеозид (реакція конденсації). Наприклад, аденін + рибоза = аденозиловий нуклеозид і т.д. і т. п.

Для утворення нуклеотиду потрібна ще одна реакція конденсації, в результаті якої між нуклеозидом і фосфорною кислотою виникає фосфоефірний зв'язок. Наприклад, аденозиловий нуклеозид + Н3РО4 = аденіловий нуклеотид.