
- •1.Біохімія і її зв’язок з іншими науками?
- •2. Головні етапи становлення науки про хімічні основи життя.
- •3. Молекулярна біологія як напрям біологічної науки.
- •4. Головні наукові установи й основні напрямки біохімічних досліджень в Україні.
- •5. Обєкти і методи біохімічних досліджень.
- •6.Періодична система елементів і атомний склад живого.
- •7. Що таке органічні і що таке біогенні елементи?
- •8. Ендемчні хвороби.
- •9. Геохімічні зони України і їх особливості.
- •10. Значення і вміст неорганічних речовин у живих системах.
- •11. Вода як розчинник і хімічно активна речовина.
- •12. Властивості води і її функції в організмі.
- •13. Функції іонів у клітині. Явище іоної асиметрі живого.
- •14. Небезпека від неорганічних реч, які наукопичуються в організмі й у навк.Сер.
- •15. Для чого потрібний такий показник,як гдк і в чому полягають його недоліки?
- •16. Головні групи органічних речвин клітини. Біомолекули.
- •Групи органічних речовин:
- •17. Яка небезпека від органічних речовин, які є забрудниками середовища?
- •18. Ліпіди і жири: особливості хімічної структури, фізичні властивості та біологічне значення.
- •19. Особливості структури і функції вуглеводів.
- •Дисахариди.
- •Полісахариди.
- •20. Ізомерія моносахаридів.
- •21. Чому полісахариди, що мають мономери, однакові за хімічною формулою, різні за хімічними і фізичними властивостями?
- •22. Амфотерні властивості амінокислот.
- •23. Класифікація амінокислот. Незамінні амінокислоти.
- •24. Що спільного і що відмінного в глікозидному і пептидному звязках?
- •25. Рівні організації білків.
- •Первинна структура білкової молекули.
- •Третинна структура білкової молекули.
- •26. Класифікація і функці білків.
- •Класифікація білків по їхньому складу.
- •Класифікація білків за їх функціями:
- •27. Ферменти – біологічні каталізатори: їх структура, функції і класифікація.
- •Механізм дії ферментів. Структура.
- •Кофактори ферментів.
- •Аллостеричні ферменти.
- •Класифікація ферментів.
- •28. Біологічний каталіз і властивості ферментів.
- •29. Що таке нуклеотид.
- •Вуглевод-цукор (пентоза: рибоза, дезоксирибоза).
- •Основа.
- •Фосфорна кислота.
- •30. Моно-, оліго-, і полінуклеотиди.
- •31. Рнк і днк, що спільного і що відмінного в їх будові?
- •32. Рнк: значення в клітині і різноманітність типів молекул. Рибонуклеїнові кислоти.
- •Існують три типи рнк:
- •Рибосомна рнк
- •Функції.
- •Іі етап біосинтезу білків –трансляція.
- •4. Елонгація (видовження) поліпептидного ланцюга.
- •6. Подальше використання мРнк або її руйнування.
- •33. Модель молекули днк: подвійна спіраль.
- •34. Чому вітаміни – це універсальні речовини живих істот?
- •35. Чим відрізняються гормони тварин від фітогормонів рослин?
- •36. Що таке алкалоїди і навіщо вони рослинам?
- •37. Яким чином і на які організми діють антибіотики?
- •38. Чи має людина особливі феромони?
- •39. Основні риси єдності хімічної організації живого.
- •40. У чому полягає концепція єдності органічного світу?
Третинна структура білкової молекули.
У більшості білків молекули закручені у грудку своєрідним способом, формуючи таким чином компактну глобулу (клубок). Отже, під третинною структурою білкової молекули розуміють просторове розміщення α – спіралі в компактну глобулу.
Третинна структура стабілізується зв’язками трьох типів, які виникають між радикалами: іонними, водневими і дисульфідними, а також гідрофобними взаємодіями.
Зв’язки, що стабілізують третинну структуру.
| |
C =O ------------------------H-N водневий зв'язок між амінокислотами
| |
----O-H --------------------O=C водневий зв'язок між R групами амінокислот
| |
|---S______________ S-- | дисульфід ний місток між сірковмісними амінокислотами
| _ + |
|--COO H3N--| іонний зв'язок між зарядженими групами ланцюга
| |
|---R R---| гідрофобні взаємодії між неполярними R групами
В кількісному відношенні найбільш важливі гідрофобні взаємодії; білок при цьому «упаковується» таким чином, щоб його гідрофобні бокові ланцюги були заховані всередину молекули, тобто захищені від контакту з водою, а гідрофільні бокові ланцюги навпаки, знаходились на зовні.
Четвертинна структура білкової молекули.
Багато білків з особливо складною будовою складаються із декількох поліпептидних ланцюгів, що утримуються разом за рахунок гідрофобних взаємодій, а також за допомогою водневих і іонних зв’язків. Під четвертинною структурою білкової молекули розуміють спосіб поєднання кількох поліпептидних ланцюгів.
Прикладом четвертинної структури є білок –гемоглобін, який складається з 4 поліпептидних ланцюгів білка – глобіну (кожен з них дещо нагадує міоглобін і містить гем). Деякі віруси, наприклад вірус тютюнової мозаїки, має білкову оболонку – капсид, що складається із багатьох поліпептидних ланцюгів, упакованих високо впорядкованим методом.
26. Класифікація і функці білків.
Виходячи із поняття вторинної і третинної структури можна розглянути класифікацію білків по їхній структурі, а саме:
Фібрилярні білки (нитчаста структура):
Характеристика:
для них найважливішою є вторинна структура(третинна майже зовсім не виражена);
не розчинні уводі;
відрізняються міцною механічною міцністю;
довгі паралельні поліпептидні ланцюги, з’єднанні один з одним паралельними зшивками, утворюють довгі волокна чи багатошарові структури.
Функції:
виконують в клітинах і в організмі структурні функції , наприклад в складі сполучної тканини; до цієї групи відносяться колаген (сухожилки, міжклітинна речовина волокнистої та кісткової сполучної тканини), міозин (сарком ери м’язів), фібриїн (шовк, павутина), кератин (волосся, роги, нігті, пір’я тощо).
Глобулярні білки ( клубок):
Характеристика:
формують третинну структуру, у вигляді якої проявляють функціональну активність;
поліпептидні ланцюги згорнуті в компактну глобулу;
розчинні у воді, легко утворюють колоїдні суспензії.
Функції:
каталітична, виконують функції ферментів;
антитіла (глобуліни сироватки крові проявляють імунологічну активність);
гуморальна (деякі гормони, наприклад інсулін;
відіграють важливу роль в протоплазмі, утримуючи в ній воду та інші речовини;
сприяють підтриманню молекулярної організації протоплазми.
Проміжні – фібрилярної природи, але розчинні у воді. Наприклад, фібриноген, який перетворюється в нерозчинний фібрин при згортанні крові.