1.Біохімія і її зв’язок з іншими науками?

Біохімія – наука, яка вивчає хімічний склад живих істот і хімічні процеси пов’язані з їхньою життєдіяльністю.

У сучасній біології це одна з найрозвиненіших наук, яка нараховує близько ста дисциплін, з яких: біохімія тварин, рослин,мікробів і вірусів (виявляє особливості хімічного складу й реакцій, що відбуваються у клітинах, тканинах і тілах цих живих організмів),медична біохімія (займається питаннями біохімії людини,розробкою діагностики захворювань, контролем за перебігом хвороби ...), загальна біохімія ( вивчає закономірності молекулярної будови і протікання хім., реакцій у живому), радіаційна біохімія (вивчає вплив іонізуючого випромінювання на структуру і властивості сполук живих систем).

Біохімія тісно пов’язана із суміжними з нею науками: неорганічною хімією,органічною хімією, фізичною хімією, фізіологією, біофізикою, клітинною біологією, генетикою, еволюційною біологією.

2. Головні етапи становлення науки про хімічні основи життя.

• Середньовіччя. Авіценна – середньовічний перський філософ і лікар. Описав

перші речовини, що належали до ліків.

• Кінець середньовіччя (XVI - XVIII ст.) Сформувався новий напрямок – ятрохімія, його представники прагнули поставити хімію на службу медицині. Ятрохіміки розглядали процеси, що відбуваються в організмі, як хімічні явища, а хвороби вважали результатом порушення хімічної рівноваги, яке слід усувати за доп., специфічних речовин. Основополжником вважається нім., алхімік Ф.Парацельс. Він висунув версію, що хвороби – це порушення хімічного складу організму. Іншим представником цього напрямку є Я.Б. ван Гельмонт – зробив дуже несподіване відкриття: навіть у сухій речовні рослини обов»язково присутня вода. Описав процеси травлення й утворення сечі. Сформулював думку, що хвороба – це порушення хімічної рівноваги між організмом і зовнішнім середовищем.

• Середина XVIII ст. Серед вчених сформулювалася думка про дихання як повільне горіння. Саме в цей період дослідження життя й живлення рослин продемонстрували, що 3 речовини забезпечують життєдіяльність рослинного організму. Ці речовини: CO2, NH3, O2.

• Початок XIX ст. Вдкриття органічних сполук,які були виділені з природної сировини: гліцерин, молочну,лимонну й щалеву кислоти, із цукрового буряка – сахарозу, з жовчі – холестерин, а із фруктових соків – глюкозу й фруктозу. Було описано близько 80 сполук,які зустрічались в живих організмах, тому вони і були названі – органічні речовини. Ф.Вьолер у 1828 році уперше синтезував органічну сполуку з неорганічних речовин і згодом він синтезував ще багато органічних сполук, що до тепер вважались присутніми лише в живих істотах.

• До середини XIX ст. Ю. Лібхом – характеризує основні речовини тканин живих організмв – білки, вуглеводи, ліпіди. І. Берцеліус – пояснює природу продіння, характеризую відомих на той час ферментів, обгрунтовує основи каталізу. Розвиток і удосконалення методів хімічного аналізу.Створення перших підручників з бохімії. Від тоді біохімія – це самостійна біологічна наука, а нне розділ хімії.

• Кінець XIX i XX ст. 1868 Ф.Мішер відкрив нуклеїнові кислоти. О.Я. Данилевський вивчає склад, будову і властивості багатьох білків, на основі чого розробляє основні положення поліпептидної теорії будови молекули білка, здійснює синтез поліпептиду. Е. Фішер встановив, що білки складаються з амінокислот, сполучених поліпептидним зв’язком.

• Середина ХХ ст., виникає молекулярна біологія основними напрямками розвитку якої є молекулярна генетика, протеоміка – наука, що вівчає будову і функції білків, генна інженерія, геноміка, біоінформатика та інші.