- •«Загальна бактеріологія. Фізіологія та генетика бактерій»
- •1.Задачі медичної мікробіології, етапи розвитку. Вдосконалення методів лабораторної діагностики інфекційних захворювань.
- •2.Відкриття л.Пастера та їх роль в розвитку медичної науки. Роботи р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.
- •3. І. Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб. П.Ерліх, ж.Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет
- •4.Дослідження д.І.Івановського - важливий етап становлення вірусології. Українська мікробіологічна школа. Праці д.К.Заболотного, в.Д.Дроботько, с.С.Дяченко, к.Д.Пяткіна та ін.
- •2) За джерелом енергії прокаріоти діляться на:
- •Основні типи живлення прокаріотів
- •8.Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій
- •9.Ферменти бактерій, їх роль в обміні речовин. Ферменти патогенності. Використання для диференціації бактерій.
- •10. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах.
- •Культивування мікроорганізмів в штучних умовах
- •11.Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації
- •12. Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації.Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон.
- •13. Спадковість мікроорганізмів. Генотип і фенотип бактерій. Спадкова мінливість, механізми. Мутації та їх різновидності. Мутагени фізичні, хімічні та біологічні. Плазміди (f-, Col-, Ent-).
- •1. Комбінативна мінливість
- •2. Мутаційна мінливість
- •14.Генетичні рекомбінації: трансформація, трансдукція, кон’югація. Роль мутацій, рекомбінацій у виникненні атипових, патогенних і резистентних до антибіотиків та хіміопрепаратів. Приклади.
- •15.Генна інженерія та її практичне використання в медичній мікробіології. Плр.
- •16.Коменсалізм, мутуалізм, паразитизм. Синергізм, антагонізм мікроорганізмів. Головні фактори еволюції.
- •17. Вплив на мікроби фізичних, хімічних і біологічних агентів. Практичне використання. Методи стерилізації.
- •18. Асептика, антисептика. Антисептичні засоби та матеріали.
- •19.Механізми біологічної дії антибіотиків на мікробну клітину. Природна та набута стійкість до антибіотиків. Принципи раціональної антибіотикотерапії.
- •20. Антибіотики, їх класифікації (за походженням та хімічної структурою). Одиниці виміру антимікробної активності.
- •21.Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Поняття про бактерицидну та бактеріостатичну дію, їх визначення.
- •22. Хіміотерапевтичні протимікробні засоби. Їх класифікація за хімічною структурою. Хіміотерапевтичний індекс
- •23. Етапи виділення чистої культури аеробних бактерій (середовища, маніпуляції, значення). Приклади аеробних та факультативно анаеробних бактерій латиною
- •25. Біологічний метод діагностики інфекційних захворювань (мета, принцип проведення, приклади інфекційних захворювань, при яких використовується даний метод діагностики).
- •1.Фактори патогенності бактерій. Вірулентність, кількісне визначення вірулентності: ld 50, dlm. Методи дослідження
- •2. Поняття про патогенність, вірулентність мікроорганізмів. Одиниці виміру.
- •3.Токсини бактерій, хімічний склад, їхня класифікація, властивості, механізм їх дії в організмі, практичне застосування.
- •4.Первинна локалізація збудників інфекційних хвороб в організмі, її практичне значення в лабораторній діагностиці. Інфекційна доза збудника. Індекс контамінації.
- •5.Екзотоксини бактерій: продуценти (приклади), основні властивості, дія на організм. Практичне використання. Приклади. Визначення токсигенності бактерій.
- •6.Ендотоксини бактерій: хімічний склад, особливості дії на організм. Приклади збудників, що мають ендотоксини. Ендотоксичний шок: причини розвитку.
- •7.Періоди розвитку інфекційної хвороби. Вторинна інфекція. Приклади.
- •10.Форми інфекції: екзогенна, ендогенна, осередкова, генералізована, моноінфекція, змішана, вторинна інфекція. Приклади.
- •11.Генералізована інфекція: форми, причини розвитку, принципи діагностики і імунотерапії.
- •12.Джерела інфекції, механізми і шляхи передачі, вхідні ворота інфекції. Приклади. Роль макроорганізму і навколишнього середовища в інфекційному процесі.
- •13.Засоби, які використовують мікроорганізми при захисті від факторів імунітету.
- •14.Нормальна мікрофлора різних біопотів організму людини, її значення для організму. Дисбактеріоз: визначення, причини розвитку, класифікація, діагностика, профілактика і лікування.
- •15.Особливості мікробіологічної діагностики інфекційного захворювання в різні періоди розвитку інфекційного процесу.
19.Механізми біологічної дії антибіотиків на мікробну клітину. Природна та набута стійкість до антибіотиків. Принципи раціональної антибіотикотерапії.
Дія антибіотиків на м/о пов»язана з їх здатністю пригнічувати біохімічні реакції,які проходять в мкробній клітині. В залежності від механнізма дії виділяють 5 груп антибіот.:
1.а-ки, які порушують синтез клітинної стінки. Наприклад, бета-лактами. Препарати цієї групи характеризуються найвищою вибірковою дією:вони вбивають бактерії і не впливають на клітини мікроорганізма, тому вони являються найменш токсичними для макроорганізму;
2.а-ки,які порушують молекулярну організацію і синтез клітинної м-ни.(поліміксини, полієни)
3.а-ки,які порушують синтез білка(аміноглікозиди, левоміцитин, тетрациклін)
4.а-ки – інгібітори синтезу нуклеїнових к-т( хиноліни порушують синтез ДНК, рифампіцин – РНК)
5.а-ки, пригнічують синтез пуринів і амінок-т(сульфаніламіди)
Механізми набутої стійкості:
Змінюється проникність клітинної м-ни до а-ка; відбувається зміна мішені; поява ферментів,які перевтілюють активну форму а-ків в неактивну(фосфорилювання стрептоміцина),а також ферментів,що викликають гідроліз а-ків.
Принципи раціональної антибіотикотерапії:
Мікробіологічний принцип:А-ки слід приймати тільки за показаннями.Для їхнього підбору слід взяти в хворого матеріал для дослідження,виділити чисту культуру збудника і визнвчити чутливість до а-ка,за допомогою метода дифузії і розведення.
Фармакологічний принцип: Необхідно визначити правильну дозу а-ка,необхідні інтервали між введенням препарату,тривалість антибіотикотерапії, методи введення.
Клінічний принцип:враховують загальний стан хворого, вік, стать, стан імунної с-ми, супутні захворювання, вагітність.
Епідеміологічний: при підборі а-ка необхідно знати до яких а-ків стійкі м/о в середовищі,оточуючому хворого.
Фармацевтичний: вроховувати термін придатності і умови зберігання препарата.
20. Антибіотики, їх класифікації (за походженням та хімічної структурою). Одиниці виміру антимікробної активності.
А-ки – хіміотерапевтичні речовини,що виробляють м/о,тваринні клітини,рослини,а також похідні і синтетичні продукти,які мають вибіркову здатність пригнічувати і затримувати ріст м/о.
В основу головної класифікації а-ків покладено їх хімічна структура.
В залежності від джерела отримання:
1.а-ки отримані з грибів(пеніциліни)
2.із актиноміцетів,80 % всіх а-ків(стрептоміцин,еритроміцин)
3.із бактерій(поліміксини)
4.бацитрацин
5. тваринного пох,із риб.жира-ектерицид
6.рослинного пох
7.синтетичнi
21.Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Поняття про бактерицидну та бактеріостатичну дію, їх визначення.
Оцінка чутливості мікробів до антибіотиків та вивчення їх фармакокінетики в організмі хворого є основними лабораторними показниками, які при їх співставленні дозволяють прогнозувати ефективність антибактеріальної терапії. Крім того, результати визначення антибіотикочутливості використовують як маркер, що дозволяє виявляти та контролювати зміни антибіотикограми збудників у динаміці, використовувати детермінанти резистентності, які найчастіше зустрічаються, або їх сполучення як додаткові маркери при діагностиці внутрішньолікарняних інфекцій, для виявлення джерел інфікування та шляхів розповсюдження полірезистентних штамів. Такі дані, одержані та узагальнені у різних регіонах країни протягом фіксованих проміжків часу, використовуються при формуванні політики антибактеріальної терапії та визначенні номенклатури антибіотиків, які випускаються в країні.
Найрозповсюдженішими методами визначення антибіотикочутливості збудників інфекцій є диско-дифузійний (метод дисків) та серійних розведень.
Бактеріостатична дія препарату– препарат затримує ріст і розмноження бактерій.
Бактерицидна дія препарату – препарат зумовлює загибель мікроорганізмів.
