- •«Загальна бактеріологія. Фізіологія та генетика бактерій»
- •1.Задачі медичної мікробіології, етапи розвитку. Вдосконалення методів лабораторної діагностики інфекційних захворювань.
- •2.Відкриття л.Пастера та їх роль в розвитку медичної науки. Роботи р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.
- •3. І. Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб. П.Ерліх, ж.Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет
- •4.Дослідження д.І.Івановського - важливий етап становлення вірусології. Українська мікробіологічна школа. Праці д.К.Заболотного, в.Д.Дроботько, с.С.Дяченко, к.Д.Пяткіна та ін.
- •2) За джерелом енергії прокаріоти діляться на:
- •Основні типи живлення прокаріотів
- •8.Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій
- •9.Ферменти бактерій, їх роль в обміні речовин. Ферменти патогенності. Використання для диференціації бактерій.
- •10. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах.
- •Культивування мікроорганізмів в штучних умовах
- •11.Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації
- •12. Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації.Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон.
- •13. Спадковість мікроорганізмів. Генотип і фенотип бактерій. Спадкова мінливість, механізми. Мутації та їх різновидності. Мутагени фізичні, хімічні та біологічні. Плазміди (f-, Col-, Ent-).
- •1. Комбінативна мінливість
- •2. Мутаційна мінливість
- •14.Генетичні рекомбінації: трансформація, трансдукція, кон’югація. Роль мутацій, рекомбінацій у виникненні атипових, патогенних і резистентних до антибіотиків та хіміопрепаратів. Приклади.
- •15.Генна інженерія та її практичне використання в медичній мікробіології. Плр.
- •16.Коменсалізм, мутуалізм, паразитизм. Синергізм, антагонізм мікроорганізмів. Головні фактори еволюції.
- •17. Вплив на мікроби фізичних, хімічних і біологічних агентів. Практичне використання. Методи стерилізації.
- •18. Асептика, антисептика. Антисептичні засоби та матеріали.
- •19.Механізми біологічної дії антибіотиків на мікробну клітину. Природна та набута стійкість до антибіотиків. Принципи раціональної антибіотикотерапії.
- •20. Антибіотики, їх класифікації (за походженням та хімічної структурою). Одиниці виміру антимікробної активності.
- •21.Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Поняття про бактерицидну та бактеріостатичну дію, їх визначення.
- •22. Хіміотерапевтичні протимікробні засоби. Їх класифікація за хімічною структурою. Хіміотерапевтичний індекс
- •23. Етапи виділення чистої культури аеробних бактерій (середовища, маніпуляції, значення). Приклади аеробних та факультативно анаеробних бактерій латиною
- •25. Біологічний метод діагностики інфекційних захворювань (мета, принцип проведення, приклади інфекційних захворювань, при яких використовується даний метод діагностики).
- •1.Фактори патогенності бактерій. Вірулентність, кількісне визначення вірулентності: ld 50, dlm. Методи дослідження
- •2. Поняття про патогенність, вірулентність мікроорганізмів. Одиниці виміру.
- •3.Токсини бактерій, хімічний склад, їхня класифікація, властивості, механізм їх дії в організмі, практичне застосування.
- •4.Первинна локалізація збудників інфекційних хвороб в організмі, її практичне значення в лабораторній діагностиці. Інфекційна доза збудника. Індекс контамінації.
- •5.Екзотоксини бактерій: продуценти (приклади), основні властивості, дія на організм. Практичне використання. Приклади. Визначення токсигенності бактерій.
- •6.Ендотоксини бактерій: хімічний склад, особливості дії на організм. Приклади збудників, що мають ендотоксини. Ендотоксичний шок: причини розвитку.
- •7.Періоди розвитку інфекційної хвороби. Вторинна інфекція. Приклади.
- •10.Форми інфекції: екзогенна, ендогенна, осередкова, генералізована, моноінфекція, змішана, вторинна інфекція. Приклади.
- •11.Генералізована інфекція: форми, причини розвитку, принципи діагностики і імунотерапії.
- •12.Джерела інфекції, механізми і шляхи передачі, вхідні ворота інфекції. Приклади. Роль макроорганізму і навколишнього середовища в інфекційному процесі.
- •13.Засоби, які використовують мікроорганізми при захисті від факторів імунітету.
- •14.Нормальна мікрофлора різних біопотів організму людини, її значення для організму. Дисбактеріоз: визначення, причини розвитку, класифікація, діагностика, профілактика і лікування.
- •15.Особливості мікробіологічної діагностики інфекційного захворювання в різні періоди розвитку інфекційного процесу.
8.Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій
Аеробне дихання (цикл трикарбонових кислот – ЦКТ)
В аеробних умовах піровиноградна кислота окисляється до СО2 та Н2О за допомогою серії реакцій – циклу трикарбонових кислот. В ході ЦКТ чотири реакції дегідруванняи дві реакції декарбоксилювання призводять до повного окислення піровиноградної кислоти до вглекислого газу та води. ЦКТ функціонує тільки у аеробних умовах, він пов'язаний із дихальним ланцюгом.
Анаеробне дихання В анаеробних умовах деякі мікрорганізми отримують енергію при окисленні органічних речовин не к иснем повітря, а пов'язаним киснем нітратів або сульфатів.Якщо при анаеробному диханні кінцевими акцепторами водню являються нітрати, процес називають нітратним диханням, а якщо сульфати – сульфатним диханням.Окислення субстратів киснем нітратів називають денітрифікацією, а бактерії – денітрифікуючими, а кисень сульфатів – десульфатацією, бактерії – десульфатуючими.
Бродіння – процес одержання енергії в анаеробних умовах, коли кінцевим акцептором для відщепленого від НАД*Н2 водню являються органічні речовини.
Спиртове бродіння – викликають дріжджі род.
Молочно-кисле бродіння. Викликається молочно-кислими батерії р. Стрептококкус, лактобактерії.
Маслянокисле бродіння – викликається облігатними анаеробними мікроорганізмами.
9.Ферменти бактерій, їх роль в обміні речовин. Ферменти патогенності. Використання для диференціації бактерій.
Класифікація ферментів:
Кожний фермент має 4-х значний шифр: 1 – клас, 2 – підклас, 3 – під підклас, 4 – конкретний фермент.
За походженням ферменти поділяються на:
- екзоферменти – зовнішні, виділяються в оточуюче середовище і каналізують гідролази;
- ендоферменти – внутрішні, добре з’єднані з клітинними структурами (ЦПМ, мезосомами): оксидоредуктази, трансферази.
Міжнародна біохімічна класифікація ферментів, залежно від реакції, що каталізується
Згідно з міжнародною біохімічної класифікації ферментів, залежно від каталізуємої реакції виділяють 6 основних класів: оксидоредуктаз, трансферази, гідролази, ліази, ізомерази, лігази. Окремі представники кожного класу ферментів мають систематичне назва, традиційне (тривіальне) назва. Крім систематичного назви ферменти мікроорганізмів мають традиційні назви, одержувані в залежності від субстратної специфічності. Традиційно ферменти мікроорганізмів класифікуються на цукролітичні, протеолітичні, ліполітичні, окислювально-відновні ферменти, а також ферменти-токсини, які визначають за допомогою спеціальних середовищ або тестів.
10. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах.
Ріст – фізіологічний процес, в результаті якого збільшуються розміри і маса клітини. Ріст бактеріальної клітини не безмежний, досягнувши певних розмірів бактеріальна клітина припиняє ріст та починає розмножуватись, тобто збільшувати кількість особин (материнська клітина відокремлює дочірню). Швидкість розмноження бактерій дуже висока, у ідеальних умовах клітина ділиться кожні 20 – 30 хв. у геометричній прогресії. У кожного виду своя швидкість розмноження. Час між двома поділами клітини називається часом генерації.
Існують дві основні форми розмноження бактерій:
- статеве – при статевому розмноженні виникненню нової клітини передує злиття двох клітин.
- нестатеве (вегетативне) – розмноження здійснюється без злиття клітин вегетативним шляхом. Найпростішою формою розмноження є вегетативний поділ.
Основний спосіб розмноження у бактерій – поперечний поділ клітин, але може бути і брунькування (дуже рідко). Клітина перед поділом подовжується, потім поділяється нуклеоїд (бактеріальна хромосома). Цей процесс називається реплікація (редуплікація) ДНК, тобто відбувається подвоєння числа молекул ДНК у клітині. Після завершення реплікації ДНК, коли у бактеріальній клітині синтезований новий дочірній ланцюжок ДНК, починається власне процес поділу клітини. Частіше за все клітина поділяється на 2 рівні частини – ізоморфний поділ, іноді зустрічається нерівномірний – гетероморфний поділ.