10.Форми інфекції: екзогенна, ендогенна, осередкова, генералізована, моноінфекція, змішана, вторинна інфекція. Приклади.

екзогенні інфекції виникають і розвиваються внаслідок проникнення в організм людини патогенних м/о з довкілля разом з їжею, водою, атакож з повітря,грунту

 ендогенні і– виникають внаслідок активації або проникнення умовно-патогенних м/о нормальної мікрофлори з нестерильних порожнинлюдського тіла у внутрішнє середовище організму. Особливість- відсутність інкубаційного періоду.

Регіональні (місцеві, осередкові або вогнищеві) і –інфекційний процес протікає у обмеженому, місцевому вогнищі (осередку) і мікроорганізми,локалізовані у даному вогнищі, не поширюються в організмі.

 Генералізовані (загальні) і - за умови порушення рівноваги між макро- і мікроорганізмами місцеві інфекції можуть переростати у загальні.

 Генералізовані інфекційні захворювання розвиваються внаслідок поширеня збудника в організмі лімфогенним або гематогенним шляхом.

11.Генералізована інфекція: форми, причини розвитку, принципи діагностики і імунотерапії.

Генералізована інфекція, що вражає той чи інший «орган-мішень», характерна для багатьох клінічно серйозних захворювань. До них відносяться, такі вірусні хвороби, як енцефаліт, поліомієліт, епідемічний паротит (свинка). Генералізовані інфекції розвиваються поетапно. Згадаємо ці етапи лише коротко, враховуючи, що кожен вид інфекції має ще й свої характерні риси, пов'язані зі специфічними властивостями даного вірусу.

При проникненні вірусу в організм (при укусі членистоногим, вдиханні, ковтанні) відбувається його первинне розмноження - в місцях контакту і в клітинах найближчих лімфатичних вузлів.

12.Джерела інфекції, механізми і шляхи передачі, вхідні ворота інфекції. Приклади. Роль макроорганізму і навколишнього середовища в інфекційному процесі.

Ознака	Назва форми інфекції
Джерело інфекції: - людина, - тварини, - довкілля.	- антропонози, - зоонози, - сапронози

Механізми передачі інфекційного агента мають кілька шляхів:

фекально-оральний механізм включає аліментарний, водний або контактно-побутовий шляхи передачі;

кров’яний (трансмісивний) механізм включає передачу збудників через укуси переносників, парентеральний і статевий шляхи передачі;

аерогенний (респіраторний) механізм включає повітряно-крапельний і повітряно-пилевий  шляхи передачі;

контактний механізм включає раневий і контактно-побутовий шляхи передачі.

Вертикальна передача – це передача збудника від матері до плоду у пренатальний період, тобто у період з моменту зачаття до народження.

  Із врахуванням періодів внутрішньоутробного розвитку (бластомного, ембріонального і фетального) і механізмів інфікування виділяють 5 варіантів вертикальної передачі збудників хвороб людини:

– гермінативний (від 0 до 14 днів);

– ембріонально-гематогенно-трансплацентарний (від початку кровообігу і до кінця 4-го місяця);

–   фетально-гематогенно-трансплацентарний (починаючи з 5-го місяця);

–   висхідний через піхву і матку (під час фетального періоду починаючи з 5-го місяця);

– інтранатальний (під час пологів).