61. Охарактеризуйте загальні риси господарської системи Англії в період монополістичної конкуренції. Теоретичні досягнення кембриджської школи.

Бурхливий розвиток англійської промисловості припадає на початок 70-х років, її промисловість домінувала у світі, поки в інших країнах завершився процес індустріалізації. Так, на Англію припадало 50 % виробництва світової продукції промисловості. Одержуючи дешеву сировину з колоній, проводячи політику вільної торгівлі, Англія — «фабрика світу» — не боялася конкурентів. Вона проповідувала доктрину А. Сміта про міжнародний поділ праці, за якою увесь світ повинен бути землеробським в оточенні промислової Англії.

Однак з середини 70-х років XIX ст. ситуація на світовому ринку різко змінюється не на користь Англії. Наприкінці XIX ст. відбувається швидка індустріалізація в США та Німеччині, які стають конкурентами Англії, провівши індустріалізацію на базі передової техніки та новітніх технологій.

Для оновлення технічної бази підприємств були необхідні значні кошти, які саме в цей час, задля більшого прибутку, вивозилися підприємцями в колонії. Виявлялися і труднощі з одержанням сировини для нових галузей промисловості. Крім бавовни стало необхідним завозити нові види сировини— руди кольорових металів, нафту тощо.

Домінування англійських товарів на світовому ринку було поступово ліквідоване. Як наслідок, у кінці ХІХ ст. Англія поступово втрачає своє промислове лідерство.

На початку ХХ ст. змінюється структура промисловості Англії, де за темпами зростання важка промисловість випереджає легку. Більш стрімкими темпами розвиваються такі галузі, як сталеливарна, електротехнічна й хімічна. Разом з тим втрачає значення текстильна промисловість.

Процес концентрації виробництва й утворення монополій в Англії затримався на 10—15 років (порівняно з США та Німеччиною), у зв’язку з тим, що Англія одержувала великі прибутки від колоній. Перші монополії були пов’язані з переробленням колоніальної сировини Британської імперії. Серед них чільне місце посідали такі, як «Віккерс», «Амстронг-Уїтворд», «Сенс енд Максим» та ін. Монополії Англії в основному виступали у формі трестів і синдикатів. В Англії також відбувався процес монополізації на залізницях та у судноплавстві, повільно проходить монополізація в старих галузях промисловості — текстильній та вугільній.

Під впливом аграрної кризи в сільському господарстві країни відбуваються структурні зрушення, які в 1870—1913 рр. призвели до скорочення вдвічі посівних площ під зерновими, а також збільшення завезення продуктів харчування з колоній. Занепад сільськогосподарського виробництва зумовив різке скорочення населення у сільській місцевості.

У 70-х роках XIX ст., щоб компенсувати втрату промислової першості, Англія почала активно використовувати банківський капітал, який за темпами концентрації та централізації значно випереджав промисловий.

Теоретичні досягнення кембриджської школи.

У цих нових для Англії економічних умовах кінця ХІХ — початку ХХ ст. значного розвитку набула економічна теорія кембриджської школи. Її головний представник — А. Маршалл своїми ідеями сприяв розвитку ринкової економіки.Особливу популярність ученому принесла праця «Принципи економікс» (1890), в якій систематизовано й узагальнено положення пострикардіанської політичної економії, австрійської школи та інших напрямів економічної думки.

Завдяки Маршаллу почали широко застосовуватися математичні методи вивчення функціональних співвідношень між економічними явищами, що дозволило вченим розробляти практичні, конкретні проблеми ринку. Центральне місце у працях Маршалла і його школи займає ринковий механізм формування цін. Розробляючи проблему попиту, Маршалл створив концепцію «еластичності попиту», під якою розуміють функціональну залежність попиту від зміни цін. Маршалл визначає «еластичність» як співвідношення між зростанням наявного запасу товарів і падінням ціни та, навпаки, ступенем зменшення запасу й підвищенням ціни. Попит на товар є більш еластичним, ніж ціна даного товару. Якщо ж зміна попиту на товар відбувається меншою мірою, ніж зміна ціни, попит буде

нееластичним. Дана концепція набула розвитку у практичних дослідженнях конкретної кон’юнктури ринку, при прогнозуванні ефективного функціонування господарського механізму. Поняття «еластичності» надалі стало застосовуватися в розробленні проблем ціни й попиту, ціни і пропозиції товару, процента і пропозиції капіталу, заробітної плати й наявної робочої сили. Важливе місце у теоретичній системі Маршалла належить теорії розподілу. Згідно з цією теорією кожний із факторів виробництва (земля, праця, капітал,

підприємницька діяльність) також підлягають дії попиту і пропозиції. Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, а змінюється зі зміною цін.

У 20-х роках XX ст. з’являється кембриджський варіант кількісної теорії грошей, або теорія «касових залишків». Її авторами були А. Маршалл, А. Пігу та Дж. Робінсон. Основна ідея кількісної теорії грошей — безпосередній вплив змін грошової маси на рівень цін. Зростання або зниження цін, на думку авторів, спричиняє зміну реальної цінності суми грошей у вигляді готівки. Щоб зберегти її незмінною, коли ціни зростатимуть, економічні суб’єкти прагнутимуть збільшити грошову частину свого доходу і скоротити частину доходу, яка споживається. За умови зниження цін їхні дії будуть протилежними. Такі процеси прийнято називати «ефектом Пігу» або ефектом реальних касових залишків».

Монетарну теорію економічного циклу розробив у цей час інший представник кембриджської школи — Р. Хоутрі (1879—1975). Найвідоміші його праці — «Добра й погана торгівля» (1913), «Капітал і зайнятість» (1937). Хоутрі належить теорія, яка пов’язує споживчі доходи й витрати з економічним циклом. На його думку, економічний цикл — це суто грошове явище, зумовлене коливаннями грошового попиту й відповідними змінами в наданні кредитів. На основі своєї теорії Хоутрі дійшов висновку, що циклічні коливання ділової активності можна пом’якшити через розумну грошово-

кредитну політику.