7. Охарактеризуйте суспільний поділ праці як фактор розвитку господарської системи: суть, етапи, функціональна диференціація суспільства.

Як відомо, в наукових дослідженнях зазвичай розмежовують три рівні розвитку будь-якої системи залежно від тісноти та глибини зв’язків між її елементами: співіснування, симбіоз і синтез.

На історично першому етапі розвитку господарської системи мало місце лише співіснування домогосподарств, слабко пов’язаних спільними господарськими зв’язками. Їх об’єднувала територія перебування, землі, ліси та інші природні умови, що спільно використовувалися в господарській діяльності. Організація таких суспільств здійснювалась у формі общинних держав чи територіальних імперій і передбачала участь влади у розподілі та використанні землі, води, пасовиськ і лісів. Іншим об’єднальним моментом у господарській діяльності був обмін досвідом та удосконаленими знаряддями

праці. Впливали на господарське життя також війни, запозичення у підкорених народів способів ведення господарства тощо. Виробництво і споживання благ було об’єднано в межах окремих домогосподарств, а обмін між домогосподарствами мав спорадичний характер. Тобто, на цьому етапі розвитку суспільства його господарська сфера була об’єднана переважно зовнішніми зв’язками з іншими общинами.

Господарську систему, в якій діяльність здійснюють самостійно функціонуючі домогосподарства (господарські одиниці) задля забезпечення власних потреб його членів, що не пов’язана постійними господарськими зв’язками з іншими домогосподарствами, зазвичай називають господарською системою натурального виробництва.

Наступний етап розвитку господарської сфери суспільства — стану симбіозу — характеризується тим, що виникають взаємовигідні зв’язки між господарськими одиницями, коли кожне господарство отримує вигоду від поділу праціта обміну її результатами. Спеціалізація господарських одиниць на виробництвіпевних благ із подальшим їх обміном відкривала шлях до більш результативноїгосподарської діяльності, повнішого забезпечення постійно зростаючих потребсуспільства. Господарство, в якому потреби людей забезпечуються через створення матеріальних благ і послуг у різних (як зазвичай спеціалізованих) та самостійних (відокремлених) господарських одиницях з наступним їх обміном,дістало назву системи товарного господарства.

Для розуміння суті системи товарного господарства важливо розрізняти суспільний поділ праці та поділ праці у рамках господарських одиниць. Суспільний поділ праці відображає спеціалізацію самостійних господарств, а поділ праці у межах господарських одиниць — диференціацію виробничого процесу. За суспільного поділу праці - обмін продуктами, а за поділу праці у межах господарської одиниці — обмін діяльності в процесі виробничої кооперації.

Як правило, перший великий суспільний поділ праці пов’язують зі спеціалізацією домогосподарств у землеробстві та тваринництві, другий — з утвердженням як самостійної сфери господарської діяльності ремесла, а третій — торгівлі.

Третій етап історичного розвитку господарської системи суспільства характеризується утвердженням нової мети виробництва — отримання прибутку. Це досягається перетворенням матеріального багатства у гроші, як загальну форму багатства, та спрямуванням їх на виробничі цілі. Це дало змогу перевести багатство з пасивного стану, з його підпорядкування споживанню, в активну форму, направити у господарську діяльність людини, розширення її масштабів.

Господарська система, зв’язки якої опосередковані рухом різноманітних форм грошей, виступає як система товарно-грошового (капіталістичного) господарства.Глибина та інтенсивність зв’язків між суб’єктами товарно-грошової системи досягає такого рівня, що її цілісність може бути охарактеризована як стадія синтезу її складників.

На сучасному етапі свого розвитку товарно-грошова господарська система набула нових якостей, зумовленихутвердженням грошово-кредитних відносин, що надають небаченого динамізму економічним процесам.