67. Охарактеризуйте зміст та значимість реформ: 1848 р. (в межах Австро-Угорщини) та 1861 р. (в межах Російської імперії) для утвердження ринкових форм господарювання в Україні.

Реформи 1848р. в Австро- Угорщині та 1861р. у Росії мали багато спільного, як прогресивний крок у суспільному розвиткові, вони загалом створили умови для генезису підприємницьких відносин, підвищення ефективності аграрної галузі, розширення ринків збуту для капіталістичного виробництва.

На західноукраїнських територіях законами угорського сейму та віденського

парламенту (1848 р.) було скасовано панщину та кріпосні повинності селянства Закарпаття, Буковини та Галичини. Селяни стали вільними громадянами, власниками рустикальної (селянської) землі, було розширено їхні політичні права та врегульовано взаємини з поміщиками. Землі спільного користування, так звані сервітути (ліси, пасовища тощо), залишилися у власності панів, і селяни за право користування ними мусили сплачувати певну суму грошей. Селяни зобов’язані були також сплачувати індемнізаційний борг (компенсація земельним власникам за втрату селянських повинностей). Тобто земельне питання в ході реформи вирішено на користь поміщиків, зберігши їхню земельну власність і навіть збільшивши її. Але незважаючи на це, пореформений розвиток сільського господарства західних земель України супроводжувався поступовою товаризацією його основних галузей та орієнтацією на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися зокрема у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності сільськогосподарського виробництва, яке ставало базою для переробної промисловості. Високі темпи розвитку були притаманні також деяким промисловим галузям, зокрема деревообробній, видобувній (буре вугілля, сіль), нафтовій промисловості тощо.

Відносно до Селянської реформи 1861р. в Росії слід зазначити, що вона також замітно прискорила процес трансформації суспільства в бік його капіталістичного розвитку. Реформа стала переломним моментом в історії розвитку країни. Згідно з положеннями реформи 1861 р. було скасовано кріпосне право, ліквідовано залежність селян від поміщиків. Селяни отримали особисту свободу та присадибні ділянки у власність, селянське господарство перестало бути частиною поміщицького. Земля стала об’єктом купівлі-продажу. За реформою селяни одержали від поміщиків у подвірне або общинне користування також і польову землю, за що мали виконувати певні повинності на користь поміщика. Поземельні відносини при цьому регулювалися місцевими положеннями, але з урахуванням традицій. Були положення для білоруських губерній, великоросійських та інших. Для окремих районів країни встановлено найвищі та найнижчі розміри наділу.

Відбулася аграрна еволюція в країні: повільний перехід від феодального ведення господарства до капіталістичного. Поступово втягувалися у ринкові відносини і поміщицькі господарства, запроваджуючи більш досконалу техніку та досягнення агрономії, багатопільні сівозміни та розвиваючи нові перспективні галузі: бурякосіяння, картоплярство, виробництво тютюну тощо. Крім цього, у поміщицьких господарствах ширше використовували вільнонайману працю як більш продуктивну. Виникають поряд з традиційним поміщицьким та селянським господарствами нові господарські форми, зокрема економії — потужні агровиробництва, що велися на передовій технічній базі із застосуванням досягнень агрономічної науки (використання мінеральних добрив, багатопільної системи землеробства тощо) та застосуванням вільнонайманої праці. При економіях зазвичай створювали виробництва для переробки сільськогосподарської сировини (цукрові заводи, млини тощо). На Півдні України в останній третині ХІХ ст. заможні селяни почали створювати товарні господарства фермерського типу.