6.4.2. Показники використання обігових коштів і шляхи прискорення їх обертання

Для характеристики ефективності використання обігових кош­тів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який обігові кошти підпри­ємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії круго-обороту на підприємстві:

°'?-

де О — термін обертання обігових коштів, днів; оу-С — середні залишки нормованих обігових коштів, грн.; » Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість обігових коштів можна розрахувати як серед­ню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку ви­користовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається обіговість. Якщо за рік, то необхідно для розра­хунку брати наявність обігових коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, ви­глядатиме так:

(С,+С,+...+С„+С,з)

^с-——————13——————' ⁽-

де Сі, Сг,... Сі2 — сума (вартість) обігових коштів на початок ко­жного місяця року (з січня по грудень);

—Сіз — сума обігових коштів на початок наступного року.

Середня сума обігових коштів за середньою хронологічною ви­значається за формулою:

Г¹С,+С,+...+С,2+С1з1

С=1²————————————і. (2)

12

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [2], статис­тика вважає точнішим.

Приклад 9.__________________________________

Вартість обігових коштів на підприємстві у звітному році на початок кожного місяця становила, тис. грн.: січень — 830, лютий — 860, березень — 780, квітень — 820, травень — 770, червень — 840, липень — 810, серпень — 750, вересень — 790, жовтень — 800, лис­топад—780, грудень—810, січень наступного року—870.

Виходячи з формули середньої арифметичної (1), сума обігових коштів становитиме 808,5 тис. грн.

( 830 + 860 + 780 + 820 + 770 + 840 + 810 + 750 + 790 + 800 + 780 + 810 + 870 ^ [ІЗ]

, Сума обігових коштів за рік, розрахована за середньою хро­нологічною (2), становитиме 8Й5,0 тис. гри.

^-830+860+780+820+770+840+810+750+790+800+780+810+^-870 • 1________________________________________2__

12

^

Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здат­ний відображати одночасно результати процесу матеріального від­творення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі мате­ріальних засобів і коштів.

Обертання обігових коштів обчислюється за планом і фактич­но. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих обігових коштів, так і щодо окремих їхніх статей (табл. 6.7).

Дані таблиці свідчать, що фактичний час обертання коштів за рік скоротився проти плану на 3,3 дня (50,6—47,3).

Унаслідок прискорення обертання обігових коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням факти­чного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання обігових коштів. У нашому прикладі за рахунок при­скорення часу обертання обігових коштів з обороту вивільняється 56,1 тис. грн. (17,0х3,3).

Для характеристики ефективності використання обігових кош­тів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К -^{р \} ^о-"'

де Кд — коефіцієнт обертання обігових коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів обігових коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють обігові кошти, то ліпше вони використовуються.

У нашому прикладі кількість оборотів збільшилась за рік на 0,5

,- (6\20 5580^ . . . оборота ——-——, що позитивно позначилось на діяльності під-

I 805 785 *

приємства.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів є оберненим до кое­фіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К -^с ^-Р'

де Кз — коефіцієнт завантаження обігових коштів, коп. Він характеризує участь обігових коштів у кожній гривні реа­лізованої продукції. Що менше обігових коштів припадає на 1 грн.

обороту, то ліпше вони використовуються.

У нашому прикладі (див. табл. 6.7) фактично у 1 грн. реалізова-

,., ( 805,0 "І

ноі продукції авансовано 13 коп. ——— , тоді як за планом перед-1 6120,0 і

е. , , ( 785,0 ^ . . , бачалось 14 коп. ——— , що свідчить про підвищення ефективнос­ті витрат.

Для характеристики ефективності використання обігових кош­тів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутко­вість обігових коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

К-⁰-; Р^-ІОО'Х». * С С а».»

де Ке — коефіцієнт ефективності обігових коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р — рентабельність обігових коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки при­бутку припадає на 1 гри/обігових коштів, то Р — відносний пока­зник, що визначає ступінь використання обігових коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються обігові кошти.

Поліпшення використання обігових коштів підприємств і під­вищення ефективності виробництва можна досягти через:

^1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних ціннос­тей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання обігових коштів за рахунок реаліза­ції непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання обігових коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення обігових коштів — це пряме скоро­чення потреби в обігових коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення обігових коштів виникає тоді, коли вна­слідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою су­мою обігових коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення обігових коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню обігових коштів.

В„— власні кошти; М — вартість майна підприємства;

З — забезпечення наступних витрат; С — середня вартість обігових коштів;

О,— основні засоби та інші позаоборо- Т — тривалість періоду, за який обчис

тні активи; люється обертання обігових коштів;

П, — позикові кошти; Р — обсяг реалізації продукції;

Ф„ — фактична наявність обігових П — прибуток від реалізації продукції.

коштів;

Н — норматив обігових коштів;

Показники стану й ефективності використання обігових кош тів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст наведе но в табл. 6.8.