
- •1. Національно-визвольна війна 1648-1657 рр. Виникнення та формуваня української державності
- •2. Спроби державно-політичного самовизначення Війська Запорізького у складі Речі Посполитої (1648-кінець XVII ст..)
- •3. Правові умови приєднання Війська Запорізького до Російської держави за актами 1654 р. Та подальші їх зміни за «статтями» другої половини XVII ст.
- •4. Функції та апарат публічної влади Війська Запорізького у другій половині XVII ст..
- •5. Політико-правове становище Війська Запорізького у XVIII ст. Поступова його ліквідація як автономної одиниці у складі Росії..
- •6. Суспільний лад Гетьманщини у другій половині XVII- xviiі ст..
- •7. Адміністративно-територіальний устрій та суспільний лад Слобідської України у другій половині XVII і XVIII ст
- •8. Політико-правове становище, устрій, суд і право Запорозької Січі(Вольностей Запорозьких) у другій половині XVII і XVIII ст..
- •9. Правова система Гетьманщини. Спроби кодифікації малоросійського права
- •10. Малоросійське приватне право у 18 ст: джерела, система, особливості
- •11. Публічне право Малоросії: тип, поняття, джерела, сатус особи, розуміння та система злочинів та покарань
- •12. Судова система та процес у Гетьманщині XVII - XVIII ст. Реформи к. Розумовського
- •14.Адміністративно-територіальний устрій та правове становище українських земель у складі Росії
- •15. Система центрального та місцевого управління та правоохоронні органи російської імперії 19-20 ст
- •16. Правове становище українського селянства у першій половины 19 ст. Селянська реформа 60 р.Особливості її проведення в Україні
- •17.Земська та міська реформи й контреформи 60-90-х років 19 ст в Наддніпрянщині
- •18.Судові реформи та контреформи у другій половині 60-90х років 19ст в Наддніпрянщині
- •19. Правова система Наддніпрянщини на поч. 19 ст. – 1861 рр.
- •20. Цивільне право та зародження трудового (фабрично-заводського) законодавства (19 ст. – поч. 20 ст.)
- •21. Джерела та особливості російського кримінального права (19 – поч. 20 ст.)
- •22. Усамостійнення процесуальних галузей російського права (1864р. – поч. 20 ст.)
- •24. Політико-правове становище, адміністративно-територіальний устрій, суспільний лад західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії (кін. 18 – перша пол. 19 ст.)
- •25 . Система місцевого та загальнодержавного управління та самоврядування Західної України періоду Австро-Угорської монархії (1860-ті р – 1918).
- •26. Загальна характеристика цивільного та цивільно-процесуального права Австрії та особливості його функціонування в Західній україні ( хіх – поч. ХХст).
- •27. Основні риси австро-угорського кримінального права та процесу ( хіх – поч. ХХст).
- •28. Правове та соціальне становище українських земель в Австро-Угорській імперії та розвиток державно-правової думки в Західній Україні ( кінець хіх – поч. ХХст).
- •29. Особливості державно-правової думки Наддніпрянської України ( кінець хіх – поч. ХХст).
- •30. Лютнева (1917) революція; утворення Української Центральної Ради, її статус, структура, нормотворчість.
- •31) Питання самовизначення україни у I та II універсалах уцр.
- •32)Проголошення унр. III та IV універсали уцр.Спроби державності та законодавства.
- •33)Загально-правовий аналіз Конституції унр та інших конституційних проектів унр.
- •34) Українська держава Скоропадського:устрій та законодавство.
- •35) Державність та законодавство доби Директорії унр.
- •36) Особливості законодавства та державності зунр.
- •37. Виникнення радянської державності в україні та її особливості в 1918-1922 рр.
- •38. Статус урср та його революція за державно-правовими актами 1920-1930 рр.
- •39. Територіальний устрій та система органів державного управління Радянської україни у 1920-1930х роках
- •40. Судові та правоохоронні органирадянської україни: юридичні механізми масових репресій 1920-1930 рр.
- •41. Політико-правове становище українських земель поза межами срср у 1920-1930 рр.
- •42 . Політико-правове становище України в роки Другої Світової війни
- •43. Питання політико-правового самовизначення, державного устрою та суспільного ладу в документах оун(1929-1989 рр.).
34) Українська держава Скоропадського:устрій та законодавство.
У Києві, на хліборобському з'їзді 29 квітня 1918 p., який скликав Союз земельних власників, гетьманом України обрали генерала П. Скоропадського. А в ніч на 30 квітня його прихильники за підтримки окупаційної німецької влади захопили всі державні установи в Києві і на місцях, здійснивши державний переворот. Центральна Рада і УНР припинили існування. У країні проголосили Українську Державу на чолі з гетьманом (гетьманат). За формою правління це мала бути не монархія, а класична президентська республіка з твердою, майже диктаторською владою гетьмана.
Конституційними актами гетьмана П. Скоропадського від 29 квітня 1918 р. - "Грамотою до всього українського народу" та "Законами про тимчасовий державний устрій України" - визначено державний лад та форми організації механізму влади, який поділявся на центральні та місцеві установи, на законодавчу, виконавчу та судову гілки.
Гетьман оголошувався найвищим носієм влади, якому належали законодавчі, виконавчі, військові, судові та адміністративні повноваження, всі внутрішні та зовнішні справи, головне командування армією і флотом, призначення голови та складу Ради Міністрів, Сенату, місцевого керівництва, затвердження всіх законів у державі. У майбутньому передбачалося скликання парламенту - Сейму. На випадок смерті, тяжкої недуги чи тривалої відсутності гетьмана країною мала правити колегія з трьох осіб, яких призначали по одному гетьман (заздалегідь), Рада Міністрів та Сенат.
Рада Міністрів виконувала функції уряду на чолі з отаман-міністром, згодом - головою. Вона об'єднувала галузевих міністрів та Генеральної канцелярії, яку очолював генеральний (згодом державний) секретар. Організаційні питання вирішувала Мала Рада Міністрів, яку представляли товариші (заступники) міністрів.
Сенат мав функції вищої державної інституції у судових та адміністративних справах. Очолював його президент, склад (сенатори) комплектувався з досвідчених юристів, яких затверджував гетьман
Законодавча діяльність гетьманської адміністрації розпочалась з того, до чого УЦР підійшла лише в останні тижні свого існування, - з визначення правових основ самого законотворчого процесу. Вже в “Законах про тимчасовий державний устрій України” у загальних рисах було окреслено його принципові засади, встановлювалось, що закон набуває обов’язкової сили з часу, вказаного у самому законі, і скасовуються закони лише законами. Готувати законопроекти мали відповідні міністерства і передавати їх на розгляд Раді Міністрів, після ухвали якою вони остаточно затверджувались гетьманом. Міністри також наділялись правом видавати розпорядження з роз’ясненням законів, які теж підлягали попередньому ухваленню Радою Міністрів.
Найважливішими законодавчими актами гетьманської держави були закони у сфері власності.
Гетьманське законодавство посилювало каральну спрямованість, особливо Тимчасовий закон від 8 липня 1918 р. “Про заходи боротьби з розладнанням сільського господарства”.
За місяць до падіння гетьманства Скоропадський у черговій “Грамоті до Українського народу” від 22 жовтня 1918 р. зробив певні підсумки законодавчої діяльності Української держави:було видано закони про громадянство, про Державний Сенат, про створення двох українських університетів, вироблено законопроект про створення Української Академії Наук і Мистецтв;видано закони про створення армії і флоту, поліпшення становища всіх працівників судового відомства, народних вчителів і духовенства, закон про порядок виборів у земські і міські установи, про створення державного земельного банку тощо.