- •1. Національно-визвольна війна 1648-1657 рр. Виникнення та формуваня української державності
- •2. Спроби державно-політичного самовизначення Війська Запорізького у складі Речі Посполитої (1648-кінець XVII ст..)
- •3. Правові умови приєднання Війська Запорізького до Російської держави за актами 1654 р. Та подальші їх зміни за «статтями» другої половини XVII ст.
- •4. Функції та апарат публічної влади Війська Запорізького у другій половині XVII ст..
- •5. Політико-правове становище Війська Запорізького у XVIII ст. Поступова його ліквідація як автономної одиниці у складі Росії..
- •6. Суспільний лад Гетьманщини у другій половині XVII- xviiі ст..
- •7. Адміністративно-територіальний устрій та суспільний лад Слобідської України у другій половині XVII і XVIII ст
- •8. Політико-правове становище, устрій, суд і право Запорозької Січі(Вольностей Запорозьких) у другій половині XVII і XVIII ст..
- •9. Правова система Гетьманщини. Спроби кодифікації малоросійського права
- •10. Малоросійське приватне право у 18 ст: джерела, система, особливості
- •11. Публічне право Малоросії: тип, поняття, джерела, сатус особи, розуміння та система злочинів та покарань
- •12. Судова система та процес у Гетьманщині XVII - XVIII ст. Реформи к. Розумовського
- •14.Адміністративно-територіальний устрій та правове становище українських земель у складі Росії
- •15. Система центрального та місцевого управління та правоохоронні органи російської імперії 19-20 ст
- •16. Правове становище українського селянства у першій половины 19 ст. Селянська реформа 60 р.Особливості її проведення в Україні
- •17.Земська та міська реформи й контреформи 60-90-х років 19 ст в Наддніпрянщині
- •18.Судові реформи та контреформи у другій половині 60-90х років 19ст в Наддніпрянщині
- •19. Правова система Наддніпрянщини на поч. 19 ст. – 1861 рр.
- •20. Цивільне право та зародження трудового (фабрично-заводського) законодавства (19 ст. – поч. 20 ст.)
- •21. Джерела та особливості російського кримінального права (19 – поч. 20 ст.)
- •22. Усамостійнення процесуальних галузей російського права (1864р. – поч. 20 ст.)
- •24. Політико-правове становище, адміністративно-територіальний устрій, суспільний лад західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії (кін. 18 – перша пол. 19 ст.)
- •25 . Система місцевого та загальнодержавного управління та самоврядування Західної України періоду Австро-Угорської монархії (1860-ті р – 1918).
- •26. Загальна характеристика цивільного та цивільно-процесуального права Австрії та особливості його функціонування в Західній україні ( хіх – поч. ХХст).
- •27. Основні риси австро-угорського кримінального права та процесу ( хіх – поч. ХХст).
- •28. Правове та соціальне становище українських земель в Австро-Угорській імперії та розвиток державно-правової думки в Західній Україні ( кінець хіх – поч. ХХст).
- •29. Особливості державно-правової думки Наддніпрянської України ( кінець хіх – поч. ХХст).
- •30. Лютнева (1917) революція; утворення Української Центральної Ради, її статус, структура, нормотворчість.
- •31) Питання самовизначення україни у I та II універсалах уцр.
- •32)Проголошення унр. III та IV універсали уцр.Спроби державності та законодавства.
- •33)Загально-правовий аналіз Конституції унр та інших конституційних проектів унр.
- •34) Українська держава Скоропадського:устрій та законодавство.
- •35) Державність та законодавство доби Директорії унр.
- •36) Особливості законодавства та державності зунр.
- •37. Виникнення радянської державності в україні та її особливості в 1918-1922 рр.
- •38. Статус урср та його революція за державно-правовими актами 1920-1930 рр.
- •39. Територіальний устрій та система органів державного управління Радянської україни у 1920-1930х роках
- •40. Судові та правоохоронні органирадянської україни: юридичні механізми масових репресій 1920-1930 рр.
- •41. Політико-правове становище українських земель поза межами срср у 1920-1930 рр.
- •42 . Політико-правове становище України в роки Другої Світової війни
- •43. Питання політико-правового самовизначення, державного устрою та суспільного ладу в документах оун(1929-1989 рр.).
17.Земська та міська реформи й контреформи 60-90-х років 19 ст в Наддніпрянщині
Земська реформа.
У 1864 р. в Російській імперії була проведена земська реформа, що передбачала створення виборних місцевих органів самоврядування - земств. Цей крок самодержавства пояснювався його бажанням компенсувати дворянам їхні економічні втрати шляхом надання їм обмеженої влади на місцевому рівні; блокувати опозиційність лібералів, спрямувати їхню енергію на вирішення конкретних державних питань; Створити орган, здатний ефективно розв'язувати проблеми провінції.
У Наддніпрянщині земська реформа була поширена на Лівобережжя і південні губернії. На Правобережжі, де були ще сильні позиції польських великих землевласників, що брали участь в антиросійському повстанні 1863 p., таку реформу провели тільки в 1911р.
У ході реформи були створені виборні органи влади в масштабі губернії та повіту - губернські і повітові земські збори. Земства були не тільки виборними, але і загальностановими: до їхнього складу входили представники дворянства, буржуазії, селянства, інтелігенції. При цьому при виборах до земських зборів закон надавав багато пільг землевласникам-дворянам (вибори відбувалися за майновим цензом), які відігравали провідну роль у земствах. На постійній основі працювали земські виконавчі органи - губернські та повітові земські управи.
Земства займалися організацією охорони здоров'я, розвитком освіти, поштовою справою, місцевою промисловістю і торгівлею, соціальною опікою, збирали статистичні дані, упорядковували дороги.
Уряд пильно стежив за діяльністю земств, не допускаючи обговорення на їхніх засіданнях політичних питань. Нагляд за земствами здійснювали губернатор і міністр внутрішніх справ, які могли припинити дію будь-якої їхньої ухвали.
Міська реформа. 3 1870 р. здійснювався перехід і до міського самоврядування. Відповідно до закону від 16 червня 1870 р. в усіх містах країни змінювався принцип вибору до міських дум. В основі визначення права участі у виборах до міських дум відтепер лежав не становий, а майновий ценз. Виборче право надавалося тільки власникам нерухомого майна, які платили податки. Усі інші категорії міського населення, що становили його більшість (робітники, ремісники, дрібні службовці), цього права не мали. Не мали права брати участь у виборах до міських установ і жінки.
Міська дума, у свою чергу, обирала на чотирирічній термін міський виконавчий орган - міську управу з головою на чолі. Міська управа займалася благоустроєм міст, промисловістю, торгівлею та іншими господарськими питаннями, а також схороною здоров'я й освітою. Вони безпосередньо підпорядковувалися губернатору і міністру внутрішніх справ.
18.Судові реформи та контреформи у другій половині 60-90х років 19ст в Наддніпрянщині
Судова реформа. У 1864 р. була здійснена судова реформа. Основними положеннями цієї реформи були: створення єдиного, позастанового, відкритого суду; відокремлення суду від адміністрації; незмінюваність суддів і слідчих; створення суду присяжних; запровадження адвокатури; проголошення гласності, усності й змагальності процесу (між прокурором і адвокатом); вільна оцінка доказів, виборність деяких судових органів (мирових судів).
Разом із тим судова реформа зберігала ряд елементів колишнього станового суду: участь у процесі станових представників, особлива підсудність вищих посадових осіб, збереження селянських, «інородницьких» і духовних судів.
У ході реформи були створені дві системи судів:
- мирові суди - розглядали дрібні карні й цивільні справи; такі суди створювалися в містах і повітах; як правило, кожен повіт складав мировий округ (усього було створено 108 округів), що розділявся на мирові ділянки; дільничні мирові судді здійснювали правосуддя одноосібно;
- загальні суди; система загальних судів включаючи окружні суди й судові палати (одна на кілька округів; у Наддніпрянщині було створено три судові палати: Київська, Харківська й Одеська); окружний суд розглядав карні й цивільні справи, що перевищували підсудність мирових судів; апеляційною інстанцією для окружного суду була судова палата.
Верховним і вищим касаційним судом, а також вищим органом судового нагляду був Сенат, де існувало два касаційні департаменти - цивільний і карний.
Реформування судової системи на Україні мало свої особливості:
порівняно з іншими регіонами Російської імперії, значно повільніше запроваджувалися зміни Це призвело до того, що судова реформа в губерніях України відбувалася майже одночасно з контреформаторськими заходами, які скасовували частину її новаторських положень У післяреформені роки в судову реформу було внесено більш ніж 700 змін та поправок. Суд присяжних був позбавлений розгляду справ про пресу і політичні злочини. Частина друга Положення про земських дільничних начальників ліквідувала інститут мирових суддів. У сільській місцевості цим займались земські начальники, в містах — міські судді, в повітах — повітові члени окружних судів.;
передбачені реформою загальні суди створювалися лише в південних губерніях та на Полтавщині. В інших губерніях України дозволялося створюватилише місцеві суди. При цьому увесь склад мирових суддів Правобережної України не обирався, а призначався міністром юстиції.
Судова реформа виявилася найбільш успішною з погляду ефективності проведених змін. Проте вона не завершила процес перебудови суспільно-політичного життя країни. Впродовж 1860-1870 років було проведено низку інших реформ, зокрема, військову, шкільну, фінансову, цензурну.