- •1. Національно-визвольна війна 1648-1657 рр. Виникнення та формуваня української державності
- •2. Спроби державно-політичного самовизначення Війська Запорізького у складі Речі Посполитої (1648-кінець XVII ст..)
- •3. Правові умови приєднання Війська Запорізького до Російської держави за актами 1654 р. Та подальші їх зміни за «статтями» другої половини XVII ст.
- •4. Функції та апарат публічної влади Війська Запорізького у другій половині XVII ст..
- •5. Політико-правове становище Війська Запорізького у XVIII ст. Поступова його ліквідація як автономної одиниці у складі Росії..
- •6. Суспільний лад Гетьманщини у другій половині XVII- xviiі ст..
- •7. Адміністративно-територіальний устрій та суспільний лад Слобідської України у другій половині XVII і XVIII ст
- •8. Політико-правове становище, устрій, суд і право Запорозької Січі(Вольностей Запорозьких) у другій половині XVII і XVIII ст..
- •9. Правова система Гетьманщини. Спроби кодифікації малоросійського права
- •10. Малоросійське приватне право у 18 ст: джерела, система, особливості
- •11. Публічне право Малоросії: тип, поняття, джерела, сатус особи, розуміння та система злочинів та покарань
- •12. Судова система та процес у Гетьманщині XVII - XVIII ст. Реформи к. Розумовського
- •14.Адміністративно-територіальний устрій та правове становище українських земель у складі Росії
- •15. Система центрального та місцевого управління та правоохоронні органи російської імперії 19-20 ст
- •16. Правове становище українського селянства у першій половины 19 ст. Селянська реформа 60 р.Особливості її проведення в Україні
- •17.Земська та міська реформи й контреформи 60-90-х років 19 ст в Наддніпрянщині
- •18.Судові реформи та контреформи у другій половині 60-90х років 19ст в Наддніпрянщині
- •19. Правова система Наддніпрянщини на поч. 19 ст. – 1861 рр.
- •20. Цивільне право та зародження трудового (фабрично-заводського) законодавства (19 ст. – поч. 20 ст.)
- •21. Джерела та особливості російського кримінального права (19 – поч. 20 ст.)
- •22. Усамостійнення процесуальних галузей російського права (1864р. – поч. 20 ст.)
- •24. Політико-правове становище, адміністративно-територіальний устрій, суспільний лад західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії (кін. 18 – перша пол. 19 ст.)
- •25 . Система місцевого та загальнодержавного управління та самоврядування Західної України періоду Австро-Угорської монархії (1860-ті р – 1918).
- •26. Загальна характеристика цивільного та цивільно-процесуального права Австрії та особливості його функціонування в Західній україні ( хіх – поч. ХХст).
- •27. Основні риси австро-угорського кримінального права та процесу ( хіх – поч. ХХст).
- •28. Правове та соціальне становище українських земель в Австро-Угорській імперії та розвиток державно-правової думки в Західній Україні ( кінець хіх – поч. ХХст).
- •29. Особливості державно-правової думки Наддніпрянської України ( кінець хіх – поч. ХХст).
- •30. Лютнева (1917) революція; утворення Української Центральної Ради, її статус, структура, нормотворчість.
- •31) Питання самовизначення україни у I та II універсалах уцр.
- •32)Проголошення унр. III та IV універсали уцр.Спроби державності та законодавства.
- •33)Загально-правовий аналіз Конституції унр та інших конституційних проектів унр.
- •34) Українська держава Скоропадського:устрій та законодавство.
- •35) Державність та законодавство доби Директорії унр.
- •36) Особливості законодавства та державності зунр.
- •37. Виникнення радянської державності в україні та її особливості в 1918-1922 рр.
- •38. Статус урср та його революція за державно-правовими актами 1920-1930 рр.
- •39. Територіальний устрій та система органів державного управління Радянської україни у 1920-1930х роках
- •40. Судові та правоохоронні органирадянської україни: юридичні механізми масових репресій 1920-1930 рр.
- •41. Політико-правове становище українських земель поза межами срср у 1920-1930 рр.
- •42 . Політико-правове становище України в роки Другої Світової війни
- •43. Питання політико-правового самовизначення, державного устрою та суспільного ладу в документах оун(1929-1989 рр.).
15. Система центрального та місцевого управління та правоохоронні органи російської імперії 19-20 ст
Російська імперія наприкінці XIX - початку XX ст. являла собою абсолютну монархію, де вся повнота влади належала імператору, який повинен був дотримуватися закону про престолонаслідування (передача престолу старшому синові або старшому по чоловічій лінії).
Гербом Російської імперії був двоголовий орел з царськими регаліями, а прапор представляв собою полоніще біло-синьо-червоного кольору.
Державний лад Росії в основному сформувався ще при Олександрі I. Головним законодавчим органом при царі був Державна рада, діяльність якого полягала у висловленні імператору думок з питань законодавства. Будь-який проект ставав законом лише після підписання царем. Вищим судовим органом був Сенат. Для управління державними справами існував Комітет міністрів, всі дев'ять міністрів якого були підпорядковані цареві. Самою великою компетенцією володіли міністерства фінансів і внутрішніх справ. У віданні Міністерства внутрішніх справ знаходилася всі адміністративно-поліцейські установи країни. МВС виконувало багато функцій, в тому числі воно відало цензурою, загальною статистикою, поштою і телеграфом, ветеринарними і медичними справами і т.д. Священний Синод - відомство у справах церкви - також ставився до органів державного управління.
На чолі місцевої адміністрації стояли губернатори, які призначалися урядом і володіли широкими повноваженнями. У разі введення в губернії надзвичайного стану влада передавалася генерал-губернатору, який міг забороняти збори, закрити друковані органи, заарештувати підозрілих і т.д. Частина функцій з управління губерній передавалася до рук земств, які відали ремонтом доріг, наданням продовольчої допомоги населенню, містили мирових суддів і т.д. Земства в силу своїх можливостей намагалися протистояти натиску чиновницької бюрократії. Іншими словами, через земство суспільство намагалося вплинути на систему управляти країною.
Функції щодо забезпечення громадського порядку ніс Департамент поліції, що входить до складу МВС. Він включав в себе армію, козачі частини - з метою охорони кордонів і боротьби із смутою, жандармерію, яка проводила політичне слідство. У кожній губернії існувало губернське жандармське управління, в кожному губернському місті був поліцмейстер, в повіті - справник, у підпорядкуванні якого перебували урядники і пристави.
На початку ХХ ст. виникли секретно-розшукові відділення («охранки»), до яких входило агенти набюденія, негласні агенти, провокатори. На поштамтах існували відділи для перлюстрації листів. Створювалися охоронні відділення «для виробництва негласних та інших розшуків і розслідувань у справах про державні злочини з метою попередження і припинення останніх» . Іншими словами, служба безпеки представляла собою ефективну систему політичного розшуку.