Методичні вказівки

Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці й оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.

Основна мета аналізу собівартості продукції — знаходження шляхів і джерел зниження собівартості продукції та збільшення при­бутку.

Найбільш узагальню­ючим показником собівартості продукції, який відображає прямий зв'язок з прибутком, є рівень витрат на одну гривню продукції (З). Він розраховується шляхом відношення собівартості товар­ної продукції (С) до її вартості (Т):

.

Для того щоб визначити і проаналізувати рівень витрат на 1 гривню продукції, необхідно здійснити ряд додаткових розра­хунків. Це стосується передусім необхідності перерахунку фак­тичного обсягу виготовленої продукції на планову собівартість, планові ціни, а також урахування зміни цін на сировину, матеріали і товарну продукцію у звітному періоді.

На зміну витрат на одну гривню товарної продукції впливають такі фактори:

1) зміна структури й асортименту продукції;

2) зміна рівня витрат (собівартості окремих виробів);

3) зміна цін на сировину, матеріали і паливо;

4) зміна цін на готову продукцію.

Наприклад: згрупуємо інформацію таким чином, щоб була можливість проаналізувати дію факторів на зміну показника витрат на 1 грн. продукції (табл. 3.7).

Таблиця 3.7

Показники	Повна собівартість продукції, тис. грн.	Обсяг товарної продукції, тис. грн.	Витрати на одну грн. продукції, коп.
За планом на рік	6287	6760	93,0
За планом, що перерахований на факти­чний обсяг асортименту продукції	6241	6840	91,25
Фактично в цінах, прийнятих у плані	6235	6840	91,15
Фактично в цінах, прийнятих у плані на товарну продукцію при діючих цінах на матеріали, паливо, енергію	6237	6840	91,18
Фактично у діючих цінах	6237	6857	90,96

На зміну рівня витрат на 1 грн. (90,96 — 93) = - 2,04 вплинули такі фактори:

- зміна структури й асортименту продукції: 91,25-93 =-1,75;

- зміна рівня витрат: 91,15 - 91,25 =-0,10;

- зміна цін на сировину, матеріали, паливо: 91,18 — 91,15 = 0,03;

- зміна цін на готову продукцію: 0,96-91,18 = -0.22.

Разом: - 2,04

Планування та облік собівартості на підприємствах ведуть за елементами витрат та калькуляційними статтями витрат.

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Елементи витрат – це однорідні за економічним змістом витрати.

Методика аналізу собівартості за елементами витрат має деякі особливості. Це, перш за все, можливість вивчати тільки струк­туру даних витрат, тобто визначати питому вагу кожного елемен­та витрат в загальній сумі виробничих витрат і потім порівнюва­ти фактичну питому вагу з плановою (розрахунковою), робити висновки щодо зміни структури цих витрат, встановлювати при­чини цих змін і давати якісну оцінку впливу цих причин на ви­трати виробництва.

Порівнювати абсолютні фактичні величини витрат за елемен­тами з плановими (чи за минулий звітний період) не можна. Ці величини не є порівнювальними, оскільки в плані наводяться ви­трати на всю продукцію. Аналіз же собівартості здійснюється лише для фактичного випуску, який ніколи не відповідає планово­му обсягу.

Для того щоб зробити висновки про можливості (резерви) зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Таке групування показує, куди, для яких цілей та в яких розмірах використані ресурси.

Аналіз зазвичай починають з оцінювання загального виконання плану собівартості продукції. Потім переходять до вивчення відхилень по окремих видах витрат. Загалом план за собівартістю продукції вважається виконання, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижній від нього.

Після вивчення загальної картини відхилень за статтями собівартості треба перейти до аналізу витрат за окремими елементами витрат.

Аналіз матеріальних витрат полягає у порівнянні фактичного їх обсягу з плановими чи базовими, в обчисленні дії окремих факторів. У загальному вигляді заміна матеріальних витрат формується під впливом зміни норм витрат на 1 виріб (НВ) та середньої ціни одиниці матеріалів (Ц):

ПМВ = НВ · Ц

де ПМВ - питомі матеріальні витрати.

Аналіз прямих трудових витрат перш за все включає до себе аналіз фонду оплати праці як елементу витрат. В процесі аналізу фактичну величину фонду оплати праці порівнюють із планового та визначають абсолютне відхилення. На зміну фонду оплати праці впливають такі фактори як зміна чисельності працюючих (ЧП) та зміна середньорічні заробітні плати одного працюючого (ЗП):

ФОП = ЧП ·ЗП

де ФОП - фонд оплати праці.