Методичні вказівки

Успішне функціонування підприємства залежить від рівня його забезпеченості економічними або виробничими ресурсами. Виділяють наступні групи економічних (виробничих) ресурсів: робоча сила (трудові ресурси), предмети та засоби праці ( матеріальні ресурси та основні засоби).

Аналіз стану забезпеченості підприємства робочою силою починають із оцінювання чисельності та структури працюючих. Під час аналізу фактичну чисельність працівників в цілому та по окремим категоріям порівнюють із плановими даними та даними за минулий рік, знаходять абсолютне та відносне відхилення.

Найвідповідальнішим етапом аналізу забезпеченості підприємства робочою силою є вивчення її руху.

Для характеристики руху робочої сили вивчають показники прийняття та звільнення працівників (шляхом порівняння фактичних даних звітного періоду із даними минулого року), а також розраховують та аналізують динаміку коефіцієнтів обігу з прийому (КПп), зі звільнення (КПз) та коефіцієнту плинності кадрів (КПпл):

;

;

На наступному етапі аналізу здійснюють вивчення ефективності використання робочого часу трудовим колективом підприємства. Використання робочого часу для всіх категорій робітників аналізується за допомогою таких двох показників: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік) та середня тривалість робочого дня (зміни). Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень.

Величина фонду робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:

ФРЧ =ЧР · Д · Т.

Методом абсолютних різниць встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу

Якісний бік використання робочої сили характеризують показники продуктивності праці. На робочому місці, в цеху, на підприємстві продуктивність праці визначається кількістю продукції, яку виробляє робітник за одиницю часу (годину, день, рік), тобто виробництво продукції за 1 людино-день (1 людино-годину) – виробіток.

Аналіз продуктивності праці починають з вивчення її рівня і динаміки, оцінки виконання поставленого завдання. На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішаль­ним фактором при цьому є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Зміну середньорічного виробітку одного робітника можна проаналізувати способом абсолютних різниць за допомогою наступної факторної моделі.

РВ′ = Д · Т ·ГВ ,

де РВ^′ - середньорічний виробіток робітника, грн.; Д - середня кількість відпрацьованих одним робітником днів; Т - середня тривалість дня, год.; ГВ - середньо годинний виробіток одного робітника, грн.

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді за допомогою наступної факторної моделі:

ТП=ЧР · Д · Т· ГВ .

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними фондами та їх використання.

Аналіз ефективності використання основних фондів починається з оцінки забезпеченості підприємства основними фондами. Для цього необхідно з’ясувати, чи достатньо в підприємства основних фондів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація. Наявність, рух та динаміку основних фондів можна простежити, склавши таблицю за зразком табл. 2.5. Методом порівняння звітних даних у таблиці 2.5 (складеної за формою 11), які показують вартість основних фондів на початок і кінець планового періоду, проводять аналіз основних фондів. Відношенням окремих видів основних фондів до загальної вартості визначається їх структура. Порівнюванням структури основних фондів на початок і кінець звітного періоду можна виявити динаміку її змін і відхилень.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних фондів, необхідно розглянути технічний стан фондів. Для характеристики технічного стану основних фондів використовуються такі основні показники:

- коефіцієнт оновлення основних фондів (К_он) характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних фондів. Цей показник розраховується як в цілому, так і в розрізі окремих груп основних фондів:

,

де ОФ_о — вартість введених основних фондів за звітний рік; ОФ_к — загальна вартість основних виробничих фондів на кінець року.

- коефіцієнт вибуття основних фондів (К_виб) характеризує рівень інтенсивності вибуття основних фондів зі сфери виробництва. Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних фондів, промислово-виробничих фондів, активної їх частини, окре­мих груп промислово-виробничих основних фондів і основних видів обладнання:

,

де ОФ_в — вартість основних фондів, які вибули; ОФ_п — вартість основних виробничих фондів на початок періоду.

Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних фондів: що більше коефіцієнт вибуття фондів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу фондів і ліпшим їх технічний стан.

Наступний етап аналізу — аналіз ефективності використання основних фондів. Загальними показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню основних фондів [відношення обсягу продукції у грошовому вира­женні, виробленої підприємством, цехом або дільницею (ОП) до середньорічної вартості основних виробничих фондів ( )] та фондомісткість (обернений до фондовіддачі показник). Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:

ФВ = ОП : .

В процесі аналізу вивчають зміну загальних та часткових показників шляхом порівняння фактичних даних з даними плану чи минулого періоду. З’ясовують причини, що зумовили зміну фондовіддачі та фондомісткості, розраховують вплив факторів.

Щоб визначити вплив факторів на обсяг товарної продукції з боку використання основних фондів необхідно (способом абсолютних різниць) проаналізувати наступні факторні моделі:

1) ,

2) ,

3) ,

де ОП - обсяг товарної продукції, тис. грн., ОП_нв – обсяг виробництва у натуральному вимірі (випуск цементу, тис. т), - середньорічна вартість промислово-виробничих основних фондів, тис. грн., ФВ - фондовіддача, грн., В – обсяг виробництва у натуральному вимірі (випуск цементу) на 1 тис. грн. основних фондів, т., ФМ - фондомісткість 1 т випуску, грн.

Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є сво­єчасне і цілковите забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку забезпечення підприємства необхідними основними та допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, пальним та електроенергією тощо.

Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнювальних показників матеріаломісткості або оберненого до неї показника матеріаловіддачі. Ці показники можна розрахувати по всій товарній продукції загалом і по окремих виробах зокрема. Слід вивчити зміну цього показника в динаміці та порівняно з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості формування витрат і зосередити увагу на з’ясуванні причин зміни цих показників і виявленні можливих резервів економії.

Завершують аналіз вивченням впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції. Факторами першого рівня є зміна суми використаних матеріальних ресурсів та ефективності їх використання:

1) ,

2) ,

де ОП_нв - обсяг виробництва у натуральному вимірі (випуск цементу, тис.т.), В_м - витрати матеріалів на виробництво продукції, МВ - матеріаловіддача (вихід продукції з кожної одиниці використання матеріальних ресурсів), НВ - матеріаломісткість, або норма витрачення матеріальних ресурсів на виробництво одиниці товарної продукції.

Наприклад: Проілюструвати аналіз витрат матеріалів і розрахунок впливу факторів на обсяг продукції можна за допомогою табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Показник	План	Факт	Відхилення, +/-
1. Обсяг виробництва цементу, тис. т	1200	1235	+35
2. Залишок клінкеру на початок року, тис. т	20	25	+5
3. Вироблено клінкеру за рік, тис. т	970	990	+20
4. Використано клінкеру всього, тис. т	982	1003	+21
Зокрема: а) на виробництво власної продукції	960	950	–10
б) на поставку іншим підприємствам	22	53	+31
5. Залишок клінкеру на кінець року, тис. т	8	12	+4
Розрахункові показники
6. Норма витрат клінкеру на 1 т цементу (4а : 1), кг	800	769,23	–30,77
7. Вихід цементу з 1 т клінкеру (1 : 4а), т	1,25	1,3	+0,05

Спрощений розрахунок передбачає визначення впливу тільки двох факторів:

1) зміни кількості використаного клінкеру на виробництво власної продукції:

–10 тис. т ∙ 1,25 т/т = –12,5 тис. т;

2) зміни матеріаловіддачі: + 0,05 т/т ∙ 950 тис. т = +47,5 тис. т.

Разом: +35 тис. т.

Перший фактор має комплексний характер і узагальнює дію таких чотирьох факторів, як:

а) вплив наднормативного залишку клінкеру на початок року:

+5 тис. т ∙ 1,25 = +6,25 тис. т;

б) вплив зміни обсягу виробництва клінкеру за рік порівняно з планом:

+20 тис. т ∙ 1,25 = +25,0 тис. т;

в) вплив зміни залишку клінкеру на кінець року (зворотний вплив):

– (+4 тис. т ) ∙ 1,25 = –5 тис. т;

г) вплив надпланового продажу клінкеру іншим підприємствам галузі (зворотний вплив):

– (+31 тис. т ) ∙ 1,25 = –38,75 тис. т.

Разом: –12,5 тис. т.

Ці розрахунки можна виконати з використанням показника норми витрат на одиницю продукції так:

1. Зміна кількості використаного клінкеру на виробництво власної продукції:

(–10 тис. т) : 0,8 т/т = –12,5 тис. т,

у тому числі у складі першого фактора:

а) 5 : 0,8 = +6,25 (тис. т);

б) 20 : 0,8 = +25 (тис. т);

в) –4 : 0,8 = –5 (тис. т);

г) –31 : 0,8 = –38,75 (тис. т).

(Усього: –12,5 тис. т.)

2. Зміна норми витрат на одиницю продукції (матеріаломісткості):

– (–0,03077) · 1235/0,8 = +47,5 тис. т.

Отже, резерви виробництва становлять 43,75 тис. т цементу (5,0 + 38,75).