Методичні вказівки

Фінансовий стан підприємства — це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату.

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни.

За даними балансу (ф.1) визна­чається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу — валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність.

Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для пок­риття всіх необхідних платежів. Під платоспроможністю підприємства розуміють його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання. Ліквідність — поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства полягає у порівнянні засобів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності, і розташованими в порядку зменшення ліквідності із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку збільшення строків.

Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховують відносні показники (позитивна зміна показників ліквідності - збільшення їх значення):

1. Коефіцієнт покриття (К_п) — це відношення суми всіх оборотних (мобільних) засобів до короткострокових зобов’язань. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Рівень коефіцієнта поточної ліквідності залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат та інших факторів. Нормальним для нього вважається обмеження К_п 2.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (допоміжний коефіцієнт покриття) — цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси. Позитивним для підприємства буде, коли цей показник дорівнює або більший за одиницю.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_а.л) — це відношення найбільш ліквідних активів до найбільш термінових зобов’язань. Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Оптимальне значення — К_а.л  0,2 – 0,7.

Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження абсолютних показників фінансової стійкості підприємства. Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишки та нестатки джерел засобів для формування оборотних активів, що розраховується як різниця величини джерел засобів і відповідної величини запасів і витрат.

Під час аналізу використовують декілька показників, що відображають різний ступінь охоплення засобів, показаних у балансі:

1. наявність власних оборотних засобів (ОЗвл) - визначається як різниця величини джерел власного капіталу та величини необоротних активів.

2. наявність власних і довгострокових зобов’язань джерел формування запасів і витрат (ОЗвлд) - одержується збільшенням попереднього показника на суму довгострокових кредитів і позикових засобів.

3. загальна величина головних джерел формування запасів і витрат (ОЗ) - дорівнює сумі попереднього показника та величини короткострокових кредитів і позикових засобів.

Кожний із наведених показників наявності джерел формування запасів і витрат має бути зменшений на суму іммобілізації оборотних засобів у складі інших дебіторів та інших оборотних активів.

Цим трьом показникам наявності формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Це:

• надлишок (+) або нестаток (–) власних оборотних засобів (ОЗвл ):

• надлишок (+) або нестаток (–) власних і довгострокових зобов’язань джерел формування запасів і витрат (ОЗвлд ):

• надлишок (+) або нестаток (–) загальної величини головних джерел формування запасів і витрат (ОЗ ):

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дають змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують тримірний показник. Можливе визначення чотирьох типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка задається такими умовами:

ОЗвл  0;

ОЗвлд  0; (1,1,1)

ОЗ  0.

Ця ситуація, якщо виразити її через тримірний показник, буде — 1,1,1.

2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність:

ОЗвл < 0;

ОЗвлд  0; (0,1,1)

ОЗ  0.

3. Нестійкий фінансовий стан пов’язаний з порушенням платоспроможності, за якої ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення оборотних засобів, а також додаткового залучення дов­гострокових кредитів і позикових засобів.

ОЗвл  0;

ОЗвлд  0 (0,0,1);

ОЗ  0.

Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових засобів, що залучається для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат). Якщо ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою).

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, — грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

ОЗвл  0;

ОЗвлд  0; (0,0,0)

ОЗ  0.

Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку наступних відносних показників:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу: характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Що вищим є значення цього показника, то більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позичкового) капіталу — їх сума має дорівнювати 1 (або 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності: є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю — навпаки. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 грн., вкладеній в активи підприємства, 25 коп. десь позичено.

3. Коефіцієнт фінансової стійкості: відрізняється від коефіцієнта незалежності тим, що при його визначенні в чисельнику до власних коштів підприємства додають позичені кошти зі строками погашення більше одного року і одержану суму ділять на загальну величину коштів. Цей коефіцієнт показує питому вагу в загальній вартості майна усіх джерел коштів, які підприємство може використовувати у своїй поточній господарській діяльності без шкоди для кредиторів. Цей показник обмежує використання короткотермінових позичених коштів для формування майна підприємства.

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу: показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку час­тину вкладено в оборотні кошти, а яку — капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив — 0,4 … 0,6).

5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів: є найбільш загальною оцінкою фінансової стій­кості підприємства. Якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

6. Коефіцієнт фінансування: показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власного капіталу, а яка — за рахунок позикових коштів. Оптимальне значення — більше або дорівнює 1.

7. Коефіцієнт інвестування: показує, якою мірою власний капі­тал покриває виробничі інвестиції. Оптимальне значення стано­вить 0,5—0,7. Коли коефіцієнт збільшується, то це означає, що власні кошти використовуються на придбання оборотних коштів, що призводить до залучення позикових коштів і знижує фінансо­ву стабільність.

8. Коефіцієнт покриття — це відношення суми всіх оборотних (мобільних) засобів до короткострокових зобов’язань. Він показує, чи може підприємство заплатити свої боргові зобов’язання у новому році, перетворивши всі активи у гроші. Цей показник характеризує рівень ризику кредиторів і використовується також для попередньої оцінки показника ліквідності.

Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства — прибуток і обсяг реалізованої продукції — безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів. Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства

За даними ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати» визначаються і ана­лізуються такі показники оборотності оборотних коштів:

1. Оборотність у днях (Од) — час повного кругообігу оборотних коштів. Визначається за формулою: Од = СЗ [Д : Р],

де СЗ — середній залишок оборотних коштів; Д — кількість днів у періоді, що аналізується; Р — виручка від реалізації.

Середній залишок оборотних коштів у цілому (або будь-якого з їх видів) обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків 2-го розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньорічний залишок.

2. Коефіцієнт оборотності (Ко) — це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується. Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визначається за формулою: Ко = Р : СЗ.

3. Тривалість одного обороту в днях (То) — визначається за формулою:

То = Д : Од.

4. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз). Він показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації, і визначається за формулою: Кз = [СЗ : Р] 100.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) — величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко). Що менший коефіцієнт завантаження коштів, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період.