Застосування платіжних вимог

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача в разі безспірного списання до банку, що об­слуговує платника, здійснити без погодження з платником пере­каз визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отри­мувача.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтам в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не ме­нше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуго­вує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протя­гом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не мен­ше ніж два примірника платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з яких перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру пла­тіжних вимог. Перший примірник платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Якщо стягувач сам надсилає до банку платника платіжну ви­могу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стя­гувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Перший примірник реєст­ру платіжних вимог із написом про одержання примірників пла­тіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягу­вача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на ра­хунку платника.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк вико­нує платіжну вимогу в межах залишку коштів.

Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, містить ні­чим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекоутримувачу зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розра­хунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані по­слуги).

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповід­них балансових рахунків у банку-емітенті.

Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Строки дії чекової книжки — один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекоутримувачу протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Приймаючи чек до оплати, чекоутримувач перевіряє:

— відповідність його встановленому зразку;

— правильність заповнення;

— відсутність виправлень;

— відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

— строк дії;

— достатність залишку ліміту за чековою книжкою для опла­ти чека;

— наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.

Після зазначеної перевірки чекоутримувач відриває чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чекоутримувач здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків — якщо рахунки чекодавця і чекоутримувача відкриті в одному банку, і чотирьох примірниках — як­що рахунки чекодавця і чекоутримувача відкриті в різних банках.

Якщо чекодавець і чекоутримувач обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів че­ків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зарахо­вує їх на рахунок чекоутримувача.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекоутримувача приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекоутримувача за­раховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента.

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:

—чек або реєстр чеків заповнено з порушенням або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;

— чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками».