1.3. Особливості сільськогосподарського виробництва

В результаті реформування колективних сільськогосподарсь­ких підприємств утворились різні структури ринкового типу за­сновані на приватній власності однієї чи кількох осіб: приватні підприємства, відкриті або закриті акціонерні товариства, това­риства з обмеженою відповідальністю, кооперативи, фермерські господарства.

Організаційно-правова форма підприємства має відмінності у порядку формування та розміру статутного капіталу. Так, в това­риствах з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариствах він формується за рахунок засновників, має встановлений держа­вою мінімальний розмір та обов'язково реєструється в органах державної виконавчої влади. В приватних підприємствах, фер­мерських господарствах статутний капітал створюється за раху­нок однієї особи, не обмежується в розмірах і не підлягає обов'я­зковій реєстрації. В кооперативах створюється пайовий капітал за рахунок паїв членів кооперативу. Тому обрана організаційно-правова форма підприємства буде зумовлювати певні підходи до формування та відображення в обліку операцій з формування та руху статутного капіталу.

Сільськогосподарське виробництво має свої особливості, що певним чином впливають на склад на структуру активів і пасивів, облік господарських процесів.

Перш за все, основним засобом виробництва є земля. Без неї неможливе будь-яке сільськогосподарське виробництво. На сіль­ськогосподарських угіддях вирощують сільськогосподарські куль­тури з метою отримання продукції, насіння та кормів. В бухгал­терському обліку площі земельних ділянок, що є власністю під­приємства, обліковуються на окремому субрахунку у складі ос­новних засобів. Також сільськогосподарські підприємства орен­дують землю у власників земельних паїв — колишніх членів КСП. При цьому з власниками земельних паїв укладаються дого­вори оренди та виплачується орендна плата. Облік цих земельних ділянок ведеться за балансом.

Для сільськогосподарського виробництва характерна сезон­ність. Так, в рослинництві основні роботи по вирощуванню рос­лин (посів, прополка, догляд за рослинами, збирання врожаю) здійснюються тільки в теплий період року. Урожай збирається в стислі строки та закладається на зберігання в склади, комори чи спеціальні споруди. Взимку роботи в рослинництві призупиняються. В бухгалтерському обліку це зумовлює інтенсивний документооборот в цьому періоді, необхідність проведення інстру­ктажів з оформлення документів в виробничих підрозділах, наяв­ність справного вагового господарства, організація роботи токів, зерносушильних машин та проведення інших заходів з метою за­безпечення збереження урожаю.

В тваринництві сезонність менш виражена, оскільки тварини утримуються та доглядаються безперервно на протязі року. Про­те в літній період завдяки згодовуванню свіжої трави та інших соковитих кормів тварини дають більше продукції (молока, яєць, приросту живої маси). Така продукція як мед та інша продукція бджільництва отримується тільки влітку. Бухгалтерський облік відображає ці процеси в тому періоді, в якому вони відбуваються.

Сезонність виробництва впливає і на відображення витрат ви­робництва. Більша частина витрат здійснюється в літній період. Це вимагає правильної організації бухгалтерського обліку та оп­тимального розподілу функціональних обов'язків працівників бухгалтерії.

Сільськогосподарське виробництво пов'язане з вирощуванням живих організмів — рослин та тварин, яких ще називають біоло­гічними активами. В процесі їх вирощування здійснюються біо­логічні перетворення: тварини збільшуються в своїй вазі, дають продукцію, рослини ростуть та дають урожай зерна, овочів, пло­дів, зеленої маси та інше. Облік біологічних активів має свої осо­бливості та регулюється окремим положенням (стандартом) бух­галтерського обліку — П(С)БО ЗО «Біологічні активи».

В сільському господарстві основними галузями є рослинницт­во та тваринництво, які в свою чергу мають багато підгалузей: вирощування зерна, кормів, овочів, виробництво молока, яєць, вовни та інше. Крім того, на підприємствах має місце промислове (підсобне) виробництво, тобто, здійснюється переробка власної чи давальницької сировини (млини, крупорушки, пилорами, пе­реробка молока та інше). Така різноманітність галузей зумовлює необхідність виділення в обліку загальновиробничих витрат за галузями: рослинництва, тваринництва та промислових вироб­ництв.

Фактична собівартість продукції сільськогосподарського виробництва визначається один раз на рік в кінці календарного ро­ку, що теж пов'язано з особливостями виробництва. Адже витря­си на формування собівартості продукції рослинництва здійсню­ються від моменту підготовки ґрунту, посіву чи посадки рослин, що придатний для зберігання. Собівартість продукції тваринництва є залежною від фактичної собівартості кормів (що є продукцією рослинництва) і зумовлює визначення її собівартості в кінці року.

З метою однакових підходів всіх сільськогосподарських підприємств до організації обліку витрат виробництва, калькулювання собівартості продукції Міністерством аграрної політики розроблено та затверджено Методичні рекомендації з плануван­ня, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств (наказ Міністерства аг­рарної політики № 132 від 18.05.2001 року).

Перелічені особливості виробництва зумовлюють окремі осо­бливості ведення бухгалтерського обліку в сільськогосподарсь­ких підприємствах. Наприклад, наявність рослин і тварин — біо­логічних активів, впливає на побудову обліку виробництва та обчислення собівартості отриманої продукції, наявність майно­вих та земельних паїв зумовлює організацію обліку орендованих чи викуплених паїв — основних засобів, та інше.

2 ТЕМА

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ