Студент повинен знати
Особливості культури Середньовіччя, Візантії. Вміти розрізняти світобачення культури Середньовіччя. Вільно володіти знаннями на цю тему та ділитись ними з іншими.
СТРУКТУРНА СХЕМА ЗАВДАННЯ ДЛЯ СРС
Тема:4 Культура Середньовіччя. Поняття «середні віки». Середньовічна культура Візантії.
Мета СРС:
Знати особливості культури середньовіччя. Візантії.
Перелік питань з теми:
Поняття “середні віки” і “середньовічна культура”.
Роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві.
Рицарська культура.
Народна селянська культура. Міська культура.
Художні стилі в західноєвропейському середньовічному мистецтві.
Візантійська культура.
Мета і методичні рекомендації по виконанню СРС:
Вміти розрізняти світобачення культури Середньовіччя.
Критерії оцінки,вимоги до знань та вмінь:
1 рівень - «3»; 6, 5, 4.
2 рівень - «4»; 9, 8, 7.
3 рівень - «5»; 12, 11, 10.
Індивідуальні завдання:
Захист рефератів, перевірка конспектів.
Форма і дидактичний матеріал для забезпечення контролю:
Роздатковий матеріал.
Література:
Л1 с113-128, с 99-112
Місце виконання СРС:
Бібліотека,дім,додаткові заняття в центрі культури.
1. Поняття “середні віки” і “середньовічна культура”
Термін “середні віки” виник в Італії у XIV-XVI ст. в колі істориків і літераторів, передових людей свого часу. Вони схилялися перед культурою Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, намагалися відродити її. “Середніми віками” вони назвали час між античністю і своєю епохою. Надалі в науці закріпився розподіл історії на стародавню, середньовічну і нову. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплюють час від краху Західної Римської імперії в V ст. н.е. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV-XVI ст.), причому повне панування саме середньовічного типу культури в Європі пов'язують не з усім періодом, а з V-XIII ст. Потім в Італії зароджується перехідна культурна епоха – Відродження, яка охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу.
Оцінка середніх віків у науці змінювалася. Гуманісти епохи Відродження і просвітники XVIII ст. називали їх “темними віками”, писали про глибокий занепад культури. На противагу їм романтики XIX ст. у наукових і, особливо, в художніх творах ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі. Сучасні вчені переважно уникають крайнощів. Визнається, що в порівнянні з античністю виявилися загубленими багато досягнень культури, але в той же час у сферу культурного розвитку були залучені нові народи, зародилися національні культури.
Соціально-економічний лад середньовіччя в Західній Європі схематично можна змалювати таким чином. На руїнах Західної Римської імперії виник ряд часом дуже великих, але неміцних ранньофеодальних монархій. Основа економіки – сільське господарство. Спочатку всі землі належали королю. Він розподіляв їх між своїми васалами – феодалами, які служили в його війську. Встановлювалися складні взаємовідносини між кріпосними селянами та панами, і всередині класу феодалів Кожний феодал хотів розширити свої володіння, війни велися практично безперервно. У результаті королівська влада втрачала свої позиції, що вело до роздробленості. Пригноблені селяни не припиняли боротьбу в різних формах – від втечі в міста до великих селянських воєн і повстань. Самостійні міські комуни стають опорою королівської влади. З'являється новий клас – міська буржуазія (слово утворене від французького – міський житель, громадянин). Виділяють такі основні періоди історії середніх віків:
- раннє середньовіччя (кінець V ст. – середина XI ст.);
- феодальна роздробленість (XI-XII ст.);
- централізація держав під королівською владою (XIII-XV ст.).