2. Класифікація й ідентифікація ашин та обладнання

Велика різноманітність машин та обладнання, їх конструкційних, функціональних та інших характеристик створює об’єктивні труднощі для побудови науково обґрунтованої та практично корисної класифікації. Інженерно-технічна складність даної проблеми ще більше ускладнюється через відмінності мети та завдань, заради яких будується певна класифікація.

Існуючі системи класифікації основних фондів, видів економічної діяльності, продукції та послуг, галузеві класифікатори машин та обладнання не враховують особливостей оціночної діяльності та відіграють допоміжну роль у її інформаційному забезпеченні.

Цільова орієнтація класифікації машин та обладнання, що підлягають оцінці, полягає у забезпеченні ідентичності інформаційно-довідкового матеріалу, методичного інструментарію та технології оцінки однорідних видів обладнання. Ця обставина визначає наступні способи групування об’єктів оцінки:

1. за належністю до основних фондів — віднесені до виробничих чи невиробничих основних фондів;

2. за роллю у виробничому процесі:

• основне технологічне обладнання;

• обладнання для виготовлення продукції (надання послуг);

• допоміжне обладнання;

• обладнання зайняте на побічних та обслуговуючих роботах.

3. за правом власності: власне; безкоштовно отримане у тимчасове користування; орендоване у іншого власника (у тому числі по лізингу); здане у оренду.

4. за способом придбання та походженню:

• вітчизняне, придбане новим;

• імпортне, придбане новим;

• вітчизняне, бувше у вжитку;

• імпортне, бувше у вжитку;

• виготовлене власними силами.

5. за етапом життєвого циклу:

• недавно отримане обладнання та підготовлюване до експлуатації;

• обладнання, що експлуатується;

• обладнання, що перебуває у капітальному ремонті, проходить модернізацію, технічне доозброєння та інше;

• законсервоване та запасне (в тому числі мобілізаційне) обладнання;

• обладнання, що підготовлюється до вибуття, продажі та передачі;

• обладнання виведене з експлуатації, що підлягає утилізації (у тому числі через технологічне, функціональне та економічне старіння).

6. за рівнем універсальності: стандартно універсальне, вітчизняного чи закордонного виробництва; спеціалізоване, що випускається на базі універсального; спеціальне, виготовлене за індивідуальним замовленням.

Важливе значення при проведенні оціночних робіт має ідентифікація об’єкту оцінки, тобто встановлення відповідності між документацією на об’єкт та його реальним станом. У процесі ідентифікації складається чи уточнюється інвентарний список оціночних одиниць обладнання по їх фактичній наявності, перевіряється та приводиться у відповідність до їх реального стану основна вихідна інформація про об’єкти оцінки. Вона створює основу опису (лістингу) обладнання, що підлягає оцінці. Розгорнута структурна характеристика документу проілюстрована на прикладі металообробного обладнання і має наступний вигляд:

• найменування та модель станка;

• призначення та опис виконуваних функцій;

• габаритні розміри та маса конструкції;

• основні технічні характеристики, що дозволяють визначити споживчі характеристики станка (наприклад, відстань між “центрами” важлива для визначення потужності токарного станка, довжина та ширина фрезерування — для фрезерного, висота — для радіально-свердлильного, вагові параметри — для ковальсько-пресувального обладнання);

• характеристика системи управління;

• перелік додаткового приладдя, яким стандартно комплектується станок;

• рік виготовлення, дата введення у експлуатацію, нормативний строк служби;

• відомості про ремонт і технічне обслуговування, заміну окремих вузлів та агрегатів;

• поточна продажна ціна чи вартість заміщення аналогічною технікою;

• назва та реквізити фірми-виробника;

• інша інформація по об’єкту оцінки;

• відомості по додатковому приладдю, що не включаються у стандартну комплектацію станка.

У процесі збору, перевірки та вивчення техніко-економічних характеристик проводиться зовнішній огляд машин та обладнання, що дозволяє визначити загальний фізичний стан об’єкту, умови організації робочого місця, експлуатаційну готовність, надійність і безпечність роботи, його екстенсивне та інтенсивне завантаження, а також реальну продуктивність.

Якість ідентифікації і технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюються, багато в чому залежить від повноти та об’єктивності необхідної інформації. Внутрішніми джерелами інформації служать інвентарні картки, технічні паспорти та описи, стандарти та технічні умови, акти прийняття-передачі, документи бухгалтерського обліку, а також додаткові відомості, отримані шляхом опитування спеціалістів і робітників підприємства. При укладенні договору на оцінку машин та обладнання вказується склад документів та строки їх надання адміністрацією підприємства для своєчасного початку оціночних робіт. Зовнішніми джерелами інформації можуть бути номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, прайс-листи, бюлетені товарних бірж, рекламні матеріали на ярмарках і виставках, періодична преса, бази даних фірм-оцінщиків та інші інформаційні масиви.