50. Ознаки поганого і доброго слухача

Ознаки гарного слухача:

1. Він говорить "Так" з відкритим приймаючим виразом.

2. Він спілкується з клієнтом з теплом та адекватністю.

3. Він слухає паузи.

4. Він не претендує на те, щоб дізнатися всю правду.

5. Він відчуває те, що відчуває клієнт.

6. Він входить в ситуацію клієнта, в його положення.

7. Він віддзеркалює думки клієнта та його почуття.

8. Він приймає клієнта таким яким він є і не осуджує.

9. Він дозволяє клієнту запинатися в словах.

10. Він відкладає в бік свої власні турботи та проблеми.

Ознаки поганого слухача

1. Він перешкоджає мовленню клієнта та ходу його думок.

2. Він змінює тему.

3. Він думає про свою відповідь коли клієнт ще говорить.

4. Він узагальнює, мовляв, що клієнт такий же як інші.

5. Він дає пораду, а не займається спільними пошуками відповіді.

6. Він приходить до "швидких", необґрунтованих висновків та перебиває.

7. Він намагається самостійно "вирішити" проблему клієнта.

8. Він рухається своїми думками та емоціями поза ситуацією клієнта.

9. Він рухає руками, ногами або змінює положення тіла занадто часто.

10. Він говорить: "Теж саме трапилося зі мною".

11. Він вважає, що повинен заповнювати паузи в розмові.

12. Він ігнорує запитання клієнта.

51. Ознаки активного вислуховування

Активне вислуховування - конфронтує, зіштовхує клієнта з його власними думками або переживаннями.

• Мені здається, що Ви більше сердиті ніж схвильовані.

• Ви маєте на увазі, що всі Вас обманюють?

До активного вислуховування відносять "подив" або "уточнення" слів співрозмовника, при цьому використовують фрази: "Ви хочете цим сказати, що...", "Що з цього випливає", перефразування: "Ви думаєте, що...", "Як я розумію вас, з цього випливає, що...", висновки: "Отже...", "Якщо зробити висновок зі сказаного вами, то...".

Необхідно уважно вислуховувати співрозмовника, цікавитися його поглядами, симпатіями, проблемами. Нетактовно ігнорувати його запитання чи робити вигляд, що ви їх не розчули. Прислів'я мовить: "Хто не поважає інших, той не шанує себе".

Якщо виникло протиріччя з партнером, може виникнути спокуса перервати його в розмові. Цього робити не слід. Вислухайте його терпляче, аби не викликати додаткових проблем.

52. Структурне інтерв'ю о. Кернберга

На сьогоднішній день у психоаналітичній практиці застосовується достатньо структурований метод – розроблене О. Кернбергом “Структурного інтерв’ю. Його автор у рамках психології об’єктних стосунків висуває власну концепцію ідентичності, що продовжує ідеї Его-психологів Х. Хартманн, Е. Еріксона а також спирається на концепцію М.Малер. О.Кернберг застосовує структурний підхід, розглядаючи ідентичність як певну інтрапсихічну структуру: “суб’єктивне переживання себе, разом з його окремими аспектами, самосвідомістю й саморефлексією, відчуттям структурної єдності й безперервності в часі, почуттям відповідальності за свої дії… Воно являє собою інтрапсихічну структуру вищого порядку, природа якої підтверджується в поведінці, виражається у формуванні характеру й у людській глибині й моральній визначеності у відносинах з іншими людьми”. Дифузна ідентичність розкривається під час структурного інтерв’ю, коли терапевт довідується про вкрай суперечливу поведінку пацієнта в минулому або коли переходи від одного емоційного стану до іншого супроводжуються такими протиріччями в поведінці й самосприйнятті пацієнта, що терапевтові дуже важко уявити собі пацієнта цілісною людиною. Дифузія ідентичності проявляється й у тому випадку, якщо пацієнт описує значимих людей, а терапевт не може зібрати ці образи в цільну і ясну картину. Описи значимих інших бувають настільки суперечливі, що більше схожі на карикатури, ніж на живих людей. На думку автора даний метод можна використовувати не лише у клініці, а і у теоретичних дослідженнях.