- •Основи психологічної практики
- •2. Визначення практичної психології: специфіка і взаємозв’язок наукової, практичної та побутової психології.
- •3. Орієнтованість практичної психології на психологічну практику.
- •4. Взаємозв’язок психологічного консультування. Психотерапії, психокорекції.
- •5.Основне завдання практичної психології як професійної діяльності та галузі психологічної науки.
- •6.Особистість психолога як основне знаряддя його професійності.
- •7. Основні вимоги до психолога-практика.
- •8.Психологія становлення та проблеми формування професійної самосвідомості.
- •9.Професія як спроба реалізації сфрустрованих потреб дитинства (професійна самосвідомість – складова самосвідомості особистості)
- •10. Професійна деформація та емоційне вигорання
- •11. Основні правила надання психологічної допомоги.
- •12. Професійний етикет
- •13. Етичний кодекс психолога
- •17.Демонстрація психологом своєї надійності
- •18.Основні принципи постановки діагнозу
- •19.Доцільність діагностичної процедури
- •20. Діагностичне інтерв’ю
- •21. Моделі та схеми первинного інтерв’ю
- •22.Три рівні інтерв’ю
- •23.Модифікована схема первинного інтерв’ю
- •24. Реакції клієнта типові для початкової стадії надання психологічної допомоги: розчарування, загострення симптоматики, «втеча в здоров*я», втеча.
- •26.Рівні розвитку організації особистості
- •27.Характеристика структури особистості невротичного рівня
- •28. Характеристика структури особистості психотичного рівня
- •29. Характеристика пограничної структури особистості
- •34.Джерела негативних реакцій клієнта при роботі з психологом.
- •35.Процедура надання психологічної допомоги.
- •36.Сеттінг: основні аспекти і функції
- •37. Частота та тривалість психологічної сесії
- •38. Поняття переносу. Контр переносу. Опору. Тлумачення та розщеплення его.
- •50. Ознаки поганого і доброго слухача
- •51. Ознаки активного вислуховування
- •52. Структурне інтерв'ю о. Кернберга
- •53. Зміст діяльності практичного психолога
- •54. Основні завдання практичного психолога
- •55.Робота з жертвами насильницької поведінки.
- •56. Особливості роботи з клієнтами в гострому горі
- •57. Робота з психосоматичними клієнтами
- •58. Робота з суїцидальними клієнтами
- •59. Основні проблеми практичного психолога при роботі з подружніми парами
- •60. Робота з немотивованими клієнтами
17.Демонстрація психологом своєї надійності
демонстрація психотерапевтом своїй надійності, що передбачає безумовне позитивне прийняття пацієнта і ставлення до нього як до рівного в морально-етичному сенсі, а також демонстрування емоційної щирості;
18.Основні принципи постановки діагнозу
Психологічний діагноз - це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).
Для психодіагностичного обстеження використовують психо-діагностичні методи, тобто дослідницькі методи психологічної науки. Особливістю психодіагностичних методів є їх вимірювально-дослідницька спрямованість, що й забезпечує кількісну та (або) якісну оцінку явища, яке вивчається. Основними вимогами до психодіагностичних методів є:
а) стандартизація інструментарію, в основі якої лежить поняття норми;
б) надійність і валідність інструментарію;
в) жорстка регламентація процедури обстеження. Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних
діагностичних підходах, які практично охоплюють все різноманіття діагностичних методик:
- "Об'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а також тести спеціальних здібностей та тести досягнень.
- "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.
- "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безособовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослідження особистості.
19.Доцільність діагностичної процедури
Діагностика — визначення стану об'єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідних процедур, пошук у них слабких ланок і „вузьких місць". Діагностика — це не одноразовий акт, а процес, який здійснюється в часі й просторі. Процес діагностики — дослідницький, пошуковий, пізнавальний. Найбільш корисне застосування діагностики для визначення реального стану процесів управління. Перш ніж докладніше зупинитися на процесі, необхідно визначити, що може бути об'єктом діагностування, мету та задачу діагнозу, базові параметри та інші супутні поняття. Ціль діагностики - встановити діагноз об'єкта дослідження і зробити висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу.
20. Діагностичне інтерв’ю
Діагностичне інтерв'ю — метод отримання інформації про властивості особистості, який використовується на ранніх етапах психотерапії. Цей метод слугує особливим засобом встановлення тісного особистісного контакту зі співрозмовником. У багатьох ситуаціях клінічної роботи він виявляється важливим способом проникнення у внутрішній світ пацієнта та розуміння його труднощів.